Постановление суда № 138998300, 13.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 380/24373/25

У Х В А Л А

про продовження строку для подання звіту про виконання судового рішення

13 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про вжиті заходи щодо виконання судового рішення та клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

В с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 380/24373/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 січня 2024 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) належних сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, матеріальних допомог та інших видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 23 січня 2024 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки відповідно), з урахуванням раніше виплачених сум, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на суми грошового забезпечення та індексації, які будуть донараховані на виконання цього судового рішення, за весь час затримки по день фактичної виплати.

У задоволенні інших позовних вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення із застосуванням нових базових місяців відмовлено.

Як встановлено судом, що не погодившись із ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

Відтак, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року набрало законної сили 31 березня 2026 року.

У подальшому відповідач подав касаційну скаргу, яку ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2026 року також було повернуто особі, яка її подала.

З огляду на тривале невиконання боржником судового рішення, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року за заявою позивача було встановлено судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати у 30-денний строк звіт про його виконання.

На виконання ухвали про встановлення судового контролю відповідачем 25 травня 2026 року було подано перший проміжний звіт та клопотання про продовження строку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 було задоволено частково: відмовлено у накладенні штрафу на керівника на даному етапі, продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання остаточного звіту про виконання судового рішення від 20 лютого 2026 року на 30 календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили та зобов`язано надати вичерпний звіт із долученням завірених платіжних документів про фактичне зарахування коштів стягувачу.

18 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Військової частини НОМЕР_1 (представник Вакал Дмитро Володимирович) надійшла заява про подання звіту про виконання судового рішення (вих. № від 18.07.2026), у якій відповідач клопоче про прийняття поданого звіту, а у разі відмови у його прийнятті про надання додаткового процесуального строку для завершення виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначає, що командиром частини після отримання ухвали суду від 19 червня 2026 року було накладено повторну резолюцію «до виконання» начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру Військової частини НОМЕР_1 . Фінансово-економічною службою частини було повторно сформовано та надіслано додаткову заявку на витребування коштів для виконання судового рішення до вищого довольчого органу військового управління ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача наголошує на тому, що Військова частина НОМЕР_1 є державною організацією, яка перебуває у складі Збройних Сил України та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу України військова частина є розпорядником бюджетних коштів нижчого (третього) рівня та здійснює видатки суворо у межах наданих бюджетних асигнувань. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, відшкодування судових витрат та виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Згідно з наданою банківською випискою з рахунків частини, станом на момент подання заяви на розрахунковому рахунку за КЕКВ 2800 відсутній необхідний ліміт коштів для покриття виплат за даним судовим рішенням. Військова частина НОМЕР_1 повністю залежить від надходження цільового фінансування від розпорядника коштів вищого рівня ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та після отримання зазначених асигнувань зобов`язується негайно перерахувати кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Додатково відповідач зазначає, що з червня 2021 року і по теперішній час особовий склад Військової частини НОМЕР_1 залучений до безпосереднього здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в умовах правового режиму воєнного стану, внаслідок чого наявні ресурси та фінансування першочергово спрямовуються на забезпечення боєздатності підрозділів, захист держави та забезпечення військовослужбовців на передовій.

Оцінивши поданий відповідачем новий звіт, дослідивши долучені до матеріалів справи документи (зокрема заявки на витребування коштів та виписки з рахунків), суд виходить з таких міркувань та норм процесуального права.

Надаючи розгорнуту правову оцінку інституту судового контролю та обов`язковості судових рішень, суд вважає за необхідне доповнити та поглибити нормативно-правове обґрунтування такими положеннями законодавства та правовими позиціями.

Статтею 129-1 Конституції України імперативно встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Цей конституційний принцип є фундаментальною основою правосуддя та одним із наріжних каменів забезпечення верховенства права в Україні як у демократичній та правовій державі.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, від 26.06.2013 № 5-рп/2013, від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019) послідовно наголошує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України. Це право охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом та підриває авторитет держави.

Відповідно до положень статті 14 та частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У своїй сталій практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося бездієвим на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Крім того, ЄСПЛ чітко сформував позицію щодо неможливості виправдання невиконання рішень суду фінансовими проблемами держави. У рішеннях у справах «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України», «Ромашов проти України» та пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд констатував: орган державної влади не може посилатися на брак коштів, відсутність бюджетних асигнувань або недоліки внутрішніх адміністративних процедур для виправдання невиконання або надмірного затягування процесу виконання судового акта, винесеного проти нього. Присуджені судом кошти становлять «майно» особи в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і тривала їх невиплата є прямим порушенням права на мирне володіння цим майном.

З метою недопущення декларативності судових рішень та для забезпечення реального поновлення порушених прав громадян у публічно-правовій сфері, законодавець закріпив у КАС України дієвий інститут судового контролю.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, за письмовою заявою особи, на користь якої воно ухвалено, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про його виконання.

Згідно з приписами частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Частиною другою цієї ж статті імперативно встановлено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, суд на підставі частини третьої статті 382-3 КАС України накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту.

Суд наголошує, що цей штраф носить персональний характер і стягується безпосередньо з посадової особи (керівника), а не з рахунків бюджетної установи, що є додатковим гарантом особистої зацікавленості керівника у виконанні рішення.

Водночас, законодавець передбачив механізм захисту для добросовісних керівників.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України встановлено, що якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати виключно на підставі доказів, які одночасно підтверджують:

1. відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень;

2. вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення (отримання) таких бюджетних асигнувань, які на момент розгляду звіту визнаються судом достатніми і вичерпними.

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить, що сама по собі констатація факту відсутності бюджетних коштів на рахунках державного органу (військової частини) не є автоматичною підставою для звільнення керівника від відповідальності. Для уникнення штрафу суб`єкт владних повноважень повинен довести суду, що ним було вичерпано абсолютно весь наданих йому законом повноважень для отримання фінансування та виконання судового рішення.

Дослідивши долучені до заяви від 18.07.2026 матеріали, суд встановив, що командир Військової частини НОМЕР_1 , діявши в межах своїх повноважень як розпорядник бюджетних коштів 3-го рівня, вжив процесуально та адміністративно можливі заходи: надав розрахунки до фінансово-економічної служби, сформував додаткові заявки на витребування бюджетних асигнувань за КЕКВ 2800 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та контролює їх проходження.

Суд зважає на реалії функціонування підрозділів Збройних Сил України під час відсічі збройній агресії РФ, особливості міжвідомчого бюджетного процесу та специфіку казначейського обслуговування. Матеріали справи свідчать, що відсутність виплати на користь ОСОБА_1 станом на липень 2026 року зумовлена не суб`єктивною відмовою чи бездіяльністю командира частини, а відсутністю відкритих лімітів та цільового фінансування з боку головного розпорядника коштів.

За таких обставин, накладення персонального штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 на даній стадії судового контролю буде надмірним та непропорційним заходом, який не пришвидшить надходження коштів з Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду. Положення статті 382 КАС України також надають суду право встановити новий строк для подання звіту.

Враховуючи, що відповідачем надано докази подання повторних заявок до вищого довольчого органу, з метою забезпечення повного виконання судового рішення та надання боржнику додаткового часу для отримання коштів від ІНФОРМАЦІЯ_2 і проведення казначейських проведень, суд вважає за необхідне продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання остаточного звіту про виконання рішення суду на 30 календарних днів.

Водночас суд застерігає відповідача, що у разі подальшого невиконання судового рішення та ненадання підтверджуючих платіжних документів про перерахування коштів позивачу після закінчення встановленого цим актом нового строку, судом буде застосовано заходи процесуального примусу, передбачені частиною третьою статті 382-3 КАС України, у вигляді накладення персонального штрафу на керівника військової частини.

Керуючись статтями 121, 241, 243, 248, 256, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Клопотання Командира Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення - задовольнити.

2. Відмовити у задоволенні вимоги позивача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

3. Продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання остаточного звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 380/24373/25 на 30 (тридцять) календарних днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) у встановлений новий 30-денний строк подати до Львівського окружного адміністративного суду вичерпний письмовий звіт про повне та остаточне виконання судового рішення із обов`язковим долученням належним чином завірених копій платіжних документів (платіжних доручень з відміткою органу Державної казначейської служби України, банківських виписок тощо), які беззаперечно підтверджують фактичне зарахування належних сум на рахунок ОСОБА_1 .

Попередити керівника суб`єкта владних повноважень Командира Військової частини НОМЕР_1 , що у разі неподання звіту у встановлений цією ухвалою новий строк або невиконання рішення суду за відсутності обґрунтованих поважних причин, судом на підставі статей 382 та 382-3 КАС України буде накладено на нього персональний штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду звіту боржника.

Суддя Коморний О.І.