Постановление суда № 138995869, 11.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31710/26-к

пр. 1-кс-33313/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62026100120000190 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62026100120000190 від 06.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_5 , будучи командиром 2-го автомобільного взводу 2-гої автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Водночас, ОСОБА_5 , здійснюючи свої повноваження командира 2-го автомобільного взводу 2-гої автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, маючи звання молодшого лейтенанта, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ, тобто представником держави, який зобов`язаний відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, всупереч присязі військовослужбовця, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, діючи умисно, використав своє службове становище для власного незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди, тобто вчинив корупційне правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше жовтня 2025 року - ОСОБА_5 , з використанням наданої йому влади та службового становища, у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб сприяв військовослужбовцю ОСОБА_7 - родичу офіцера (психолога) автомобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГ України лейтенанта ОСОБА_8 , який самовільно залишив місце служби та був затриманий представниками правоохоронних органів, у поверненні та переміщені для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше лютого 2026 року, у ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений та одержання неправомірної вигоди службовою особою за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням свого службового становища.

Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що являється військовою службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, в ході особистої розмови у невстановлений досудовим розслідування дату та час, але не пізніше 06.04.2026 погрожував ОСОБА_8 , що у разі неотримання від неї неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, створить ОСОБА_7 нестерпні умови військової служби та посприяє переміщенню в підрозділи військової частини, які безпосередньо приймають участь у активних бойових діях на лінії бойового зіткнення.

У той же час, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше лютого 2026, перебуваючи на прилеглій території військової частини НОМЕР_1 НГУ, що за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловив ОСОБА_8 вимогу надати неправомірну вигоду, в сумі 80000 гривень за сприяння у поверненні для подальшого проходження військової служби у жовтні 2025 року ОСОБА_9 , котрий самовільно залишив місце служби та був затриманий представниками правоохоронних органів, на що ОСОБА_8 вимушено погодилась.

20.05.2026 о 17 год. 40 хв., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_5 , під час зустрічі з ОСОБА_8 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Volkswagen» моделі «Polo», р.н. НОМЕР_3 на паркувальному майданчику супермаркету «Фора», що розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Ягідна 5-А, використовуючи своє службове становище, пов`язане із займаною посадою військової служби, отримав від ОСОБА_8 для себе та на власну вимогу частину неправомірної вигоди у сумі 30000 гривень за невчинення останнім в інтересах ОСОБА_9 дій, спрямованих на перешкоджання подальшого проходження ним військової служби.

В подальшому, 10.06.2026 о 11 год. 05 хв., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_5 , під час зустрічі з ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Генерала Кульчицького (між будинками № 16 та № 12), а саме на зупинці громадського транспорту «Військове містечко №1», імені Генерала Кульчицького, використовуючи своє службове становище, пов`язане із займаною посадою військової служби, отримав від ОСОБА_8 для себе та на власну вимогу другу частину неправомірної вигоди у сумі 50000 гривень за невчинення останнім в інтересах ОСОБА_9 дій, спрямованих на перешкоджання подальшого проходження ним військової служби.

Після отримання другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_5 був викритий та затриманий в порядку ст. 208 КПК України працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Києві.

10.06.2026 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про те, що він підозрюється

в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Таким чином, у відповідності до положень ст. ст. 176-178, 183 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням, у порядку, передбаченому абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 266 240 гривень та покласти наступні обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Сторона обвинувачення вказує, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України). Цей ризик є реальним зважаючи на те, що у разі визнання ОСОБА_5 , винним у вчиненні злочину, у якому підозрюється останній та призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих діянь, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);

- незаконно впливати на свідків. (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України). Цей ризик існує у зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_8 проходить військову службу у тій самій військовій частині НОМЕР_1 НГУ, де несе службу підозрюваний ОСОБА_5 , окрім цього не всі особи, які були очевидцями вчинення суспільно-небезпечних діянь встановлені та допитані як свідки, а тому останній, будучи посадовою особою правоохоронного органу, має відповідні зв`язки з працівниками правоохоронних органів та через інших працівників правоохоронних органів або особисто може вплинути на свідків, у даному кримінальному провадженні та інших осіб щодо яких в подальшому може виникнути необхідність проведення за їх участі слідчих та процесуальних дій, які на даний час не допитані, як свідки, схиляючи їх для надання вигідних для нього показів.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилаючись на вказані обставини сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовцю Національної гвардії України, командиру 2-го автомобільного взводу 2-гої автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГ України, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Визначити ОСОБА_5 заставу у порядку, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 266 240 гривень та покласти наступні обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчим суддею, з урахуванням думки учасників провадження та скорочених строків розгляду клопотання, призначення розгляду клопотання в день його надходження до суду, що відповідно ускладнює безпосереднє прибуття сторін в судове засідання, з метою забезпечення участі захисника ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_3 при розгляді клопотання та оперативності судового провадження, визнано можливим провести судове засідання за участю захисника та прокурора в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необгрунтованою. Також зазначила, що відсутні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно підозрюваного. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, який належним чином забезпечить його процесуальну поведінку та обов`язки.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62026100120000190 від 06.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

10.06.2026 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про те, що він підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України/а.м.99-105/.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.04.2026 /а.м.21-23/; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.04.2026 /а.м. 24-27/; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 28.05.2026/а.м.61-64/; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 29.05.2026 /а.м. 68-70/; протоколом огляду особи від 20.05.2026/а.м.71-73/;протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 20.05.2026/а.м. 77-79/;протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.06.2026/а.м. 82-88/; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 10.06.2026/а.м.106-110/; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.06.2026/а.м. 129-133/; протоколом огляду від 10.06.2026/а.м. 134-163/.

Відтак, слідчий суддя вважає, що аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Окрім цього, слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винною у вчиненні криімнальних правопорушень.

Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Також, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і , зокрема, суворістю передбаченого покарання.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує, що станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, стороні обвинувачення необхідно виконати ще ряд слідчих та процесуальних дій, а тому такий ризик має місце, оскільки мета кримінального провадження має бути досягнута.

Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконно впливати на свідків, представників потерпілих, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні є актуальним, оскільки при встановленні наявності даного ризику слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків, не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, даний ризик до допиту осіб у суді, є актуальним, а тому обґрунтованим.

З приводу посилань сторони обвинувачення на наявність ризику, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя не приймає зазначене до уваги, з огляду на те, що такі посилання мають досить формальне обґрунтування та в контексті кримінального провадження і особи підозрюваної стороною обвинувачення не доведено.

З врахуванням встановлення наявності обґрунтованої підозри та доведеності існування ризиків слідчим та прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров`я ОСОБА_5 та те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного, а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого, прокурора та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08.08.2026.

При цьому на виконання ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, предмет посягання, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у яких він підозрюється, суспільну небезпечність злочину, вік та стан його здоров`я, соціальні зв`язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн., здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдовує мету застосування запобіжного заходу та, на думку суду, немає надмірного характеру та відповідає принципам розумності і співмірності.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, з метою належного контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного вважаю необхідним у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на неї обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; не спілкуватись із свідками у кримінальному провадженні, згідно переліку наданого слідчим, прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну..

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 184, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обраховувати з 10.06.2026 та до 08.08.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.

р/р UA128201720355259002001012089.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не спілкуватись із свідками у кримінальному провадженні, згідно переліку наданого слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків визначити до 10.08.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1