Постановление суда № 138994422, 13.08.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/782/26

Провадження № 1-кс/346/706/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Слідчий суддя ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши скаргу представника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого майнав кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15.07.2025 року за № 12025091180000558, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.332

України

ВСТАНОВИВ:

представник заявниці звернувся до суду зі скаргою, в якій вказує, що 04.06.2026 р. ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надано дозвіл на

проведення обшуку в іншому володінні особи, а саме в автомобілі марки «MERCEDES-BENZ E300, д.н.з. « НОМЕР_1 » (іменний номер « НОМЕР_2 »), належному

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді того ж суду від 04.06.2026 року також надано дозвіл дозвіл на проведення обшуку в іншому володінні особи, а саме в автомобілі марки «KIA SPORTAGE», д.н.з. « НОМЕР_3 », що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу обшуку від 09.06.2026 р. в ході проведення обшуку місця проживання заявниці ОСОБА_3 , за адресою

АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 видала:

мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 із сім-картою мобільного оператора Київстар; мобільний номер НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy M345 G», назва моделі SMM346 D1 IDS, НОМЕР_6 сім-картою мобільного оператора Київстар, мобільний номер НОМЕР_7 №

блокнот чорного кольору із написом на зворотньому боці «Buromax».

Відповідно до протоколу обшуку від 09.06.2026 р. в ході проведення обшуку

транспортного засобу марки «KIA SPORTAGE», д.н.з. « НОМЕР_3 »,

ОСОБА_8 добровільно видала банківські карти банків Приватбанк № НОМЕР_8 та Ощадбанк № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , №

НОМЕР_11 .

18.06.2026 р. ОСОБА_3 звернулась до вказаного слідчого з клопотанням про повернення вилученого майна.

22.06.2026 р. від слідчого ОСОБА_5 надійшла копія постанови про відмову у задоволеннім вказаного клопотання. Підставою для відмови стало те, що 10.06.2026р. вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не є тимчасово вилученим майно. Таким чином, щодо такого майна не застосовуються вимоги КПК щодо обов`язкового накладення арешту, а, отже, підстав для повернення майна немає.

Частина 7 ст. 236 КПК України не встановлює, що майно, зазначене в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не є тимчасово вилученим. У цьому разі законодавець лише конкретизує статус майна, яке не входить переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання ухвалою про дозвіл на проведення обшуку, але ніяк не визначає статус майна, яке входить до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання.

Ухвала про обшук не є ухвалою про арешт майна. Не слід ототожнювати поняття «відшукування» та «арешт». Дозвіл на обшук надається для санкціонованого проникнення до володіння особи та відшукання речей і документів, які мають відношення для кримінального провадження. Однак, така ухвала не вирішує питання обмеження права власності на невизначений строк та не визначає статус майна, а є лише підтвердження законності проникнення до володіння особи. Це питання законодавець окремо врегулював інститутом арешту майна (ст. 170-174 КПК).

Якщо вважати, що вилучення речей, які зазначені в ухвалі про обшук, самі по собі дозволяє органу досудового розслідування утримувати її необмежений час без звернення із клопотанням про арешт, то інститут арешту майна по суті втрачає своє призначення.

Отже, незважаючи на вимоги зазначених норм чинного кримінального процесуального закону, органом досудового розслідування після вилучення майна не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на вилучене майно (мобільні телефони, картки, блокнот), що свідчить про наявність правових підстав для повернення вказаного майна, відповідно до вимог ст. 169 та ч. 6 ст. 173 КПК України.

Тому представник заявниці просить суд визнати таку бездіяльність незаконною та зобов`язати вказаного слідчого повернути вищевказані речі, вилучені в ході проведення обшуку 09.06.2026р.

Особи, які беруть участь у розгляді даної скарги (їх представники), в судове засідання не з`явились. 10.08.2026 року представник заявниці подав заяву, в якій просить розглянути скаргу без його участі та за відсутності заявниці ОСОБА_3 .

Слідчий суддя враховує положення ч. 3 ст. 306 КПК України, відповідно до яких відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Тому фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, перевіривши доводи, вказані в скарзі, та дослідивши долучені матеріали, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому провадженні бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, володільцем тимчасово вилученого майна або іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або інших осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт, повернення або спеціальну конфіскацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися, зокрема, під час обшуку.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України речі та документи, які були вилучені під час обшуку та не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, та не належать до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Таким чином, визначальним для вирішення питання про правовий статус вилучених під час обшуку речей є не саме по собі їх подальше визнання слідчим речовими доказами, а наявність передбачених законом підстав для їх утримання після вилучення, зокрема дотримання положень глави 16 та глави 17 КПК України.

Як встановлено слідчим суддею, ухвалами Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 року по справі № 346/782/26 надано дозвіл на проведення обшуків у визначених в ухвалах об`єктах (а.с. 5-11).

При цьому з матеріалів скарги та досліджених протоколів обшуку вбачається, що мобільні телефони, блокнот та банківські картки, вилучені 09.06.2026 року, входили до переліку речей і документів, щодо яких ухвалами слідчого судді від 04.06.2026 року прямо надано дозвіл на відшукання.

За таких обставин вказане майно відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України не вважається тимчасово вилученим.

З огляду на викладене слідчий суддя дійшов висновку про правомірність дій та рішень слідчого щодо відмови заявниці у поверненні вказаного майна.

Отже, скарга задоволенню не підлягає.

У ч. 1 ст. 309 КПК України зазначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, а тому дана ухвала у відповідності до ч. 3 ст. 309 КПК України не може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 214, 303, 305, 306, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

в задоволенні скарги відмовити.

Відмовити в задоволенні скарги представника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого майнав кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 15.07.2025 року за № 12025091180000558, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.332

України, а саме:

- мобільного телефону «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 із сім- картою мобільного оператора Київстар, мобільний номер НОМЕР_5 ;

- мобільного телефону «Samsung Galaxy M345 G» назва моделі SMM346 D1 IDS

IMEI: НОМЕР_6 iз сім-картою мобільного оператора Київстар, мобільний номер НОМЕР_7 ;

- блокноту чорного кольору із надписом на задній стороні «Buromax»;

- банківських карт: Приватбанк № НОМЕР_8 та Ощадбанк № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: ОСОБА_1