Решение № 138992369, 14.08.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа № 495/492/26 Номер провадження 2/495/892/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТаскомБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

23.01.2026 представник АТ "Таскомбанк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 48891,67 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 07.10.2024 року між АТ "ТАСКОМБАНК" та відповідачем було укладено кредитний договір № 4290462-150.

Відповідно до п. 1. розділу 1 «Замовлення банківських послуг» Кредитного договору Позичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до Кредитного договору Відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.п. 1.1. даного Розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України шляхом перерахування на поточний рахунок в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 27794 грн, з яких 26000 грн тіло кредиту та 1794 грн комісія за надання кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку відповідача, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 0,01 % річних, строком на 24 місяців з автоматичною пролонгацією.

Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 30.09.2025 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 48891,67 грн, з яких заборгованість: по тілу строкова 16205,87 грн та заборгованість по тілу кредиту кредиту (прострочена) 11588,13 грн; заборгованість за процентами (строкова ) - 0,11 грн, прострочена заборгованість за процентами 1,87 грн; строкова заборгованість по комісії 1917,79 грн; прострочена заборгованість по комісії 19177,90 грн.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, відкрив відповідачу поточний рахунок із кредитним лімітом. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.

З виписки по особовому рахунку відповідача за період 07.10.2024 по 30.09.2025 року убачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

При цьому встановлено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У зв`язку з тим, що умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною.

1.2. Представник відповідача подав до суду відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи це наступним.

Розрахунок заборгованості, який надає представник позивача, не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Щодо безпідставності нарахування позивачем до стягнення суми строкової заборгованості по процентах - 0,11 грн. та простроченої заборгованості по процентам 1,87 грн.

Відповідно п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Починаючи з 31.01.2025 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, зараховано до списків особового складу Державної прикордонної служби 8 прикордонного закону, що підтверджується Витягом з наказу №62-ОС від 31.01.2025 року. Згідно інформації із витягу з наказу, контракт укладений ОСОБА_1 на 3 роки, тобто до 30.01.2028 року.

З 31.01.2025 року ОСОБА_1 приписано до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , яка до окупації базувалася у АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до Довідки №08/1378 від 14.07.2025 року, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України з 31.01.2025 року по теперішній час.

Додатково, статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, підтверджується посвідченням НОМЕР_3 від 07.08.2025 року та посвідченням ДПСУ.

На сьогоднішній день, ОСОБА_1 у складі своєї бойової частини, виконує бойові завдання на межі Дніпропетровської / Запорізької / Херсонської / Донецької областей. ОСОБА_1 за сумлінну службу, хоробрість та мужність (при відсічі атаки незаконних збройних сил російської федерації), нагороджений грамотою від 10.03.2025.

Таким чином, на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.

Як вбачається із матеріалів справи, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. З урахуванням наведеного, вважаємо, що положення п. 1.4 кредитного договору є нікчемними відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11, 12 ЗУ «Проспоживче кредитування» .

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно. Враховуючи наведене, вважаємо, що у стягненні з Відповідача на користь Позивача заборгованості за заявою-договором про надання споживчого кредиту у виді заборгованості по комісії у розмірі 1 917,79 грн. та простроченої заборгованості по комісії 19177,90 грн., а також будь-яких відсотків/процентів не підлягає задоволенню.

2. Рух справи у суді.

Позов подано до суду 23.01.2026.

Ухвалою від 28.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.10.2024 року між АТ "ТАСКОМБАНК" та відповідачем було укладено кредитний договір № 4290462-150.

Відповідно до п. 1. розділу 1 «Замовлення банківських послуг» Кредитного договору Позичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до Кредитного договору Відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.п. 1.1. даного Розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України шляхом перерахування на поточний рахунок в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до п.1.4 Договору встановлено, що комісія за обслуговування кредиту становить 1917,79 грн, розраховується за відповідний розрахунковий період у розмірі 6,9 % щомісячно від наданої Банком суми.

Відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 27794 грн, з яких 26000 грн тіло кредиту та 1794 грн комісія за надання кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку відповідача, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 0,01 % річних, строком на 24 місяців з автоматичною пролонгацією.

За розрахунком позивача, через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 30.09.2025 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 48891,67 грн, з яких заборгованість: по тілу строкова 16205,87 грн та заборгованість по тілу кредиту (прострочена) 11588,13 грн; заборгованість за процентами (строкова) - 0,11 грн, прострочена заборгованість за процентами 1,87 грн; строкова заборгованість по комісії 1917,79 грн, прострочена заборгованість по комісії 19177,90 грн.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, відкрив відповідачу поточний рахунок із кредитним лімітом. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.

З виписки по особовому рахунку відповідача за період 07.10.2024 по 30.09.2025 року убачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

При цьому встановлено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У зв`язку з тим, що умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною.

Відповідно до довідки форми 5 № 08/1378 від 17.07.2025 ОСОБА_1 проходить військову службу із 31.01.2025 по дату видачі довідки.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

5.1 Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до вимог частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Підписавши Кредитний договір, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит, проценти за користування кредитом та комісію за надання такого кредиту.

Суд вважає доведеною обставину укладення 07.10.2024 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_1 кредитного договору № 4290462-150.

Також на переконання суду достовірними, достатніми, належними, допустимими доказами доведено обставини виконання позивачем договірних зобов`язань у частині виплати коштів відповідачу у сумі 26 000 грн (у т.ч. судом ззято до уваги виписку по особовому рахунку кредитного договору № 4290462-150 за період із 07.10.2024 по 30.09.2025).

Стягнення 1 794 грн комісії за видачу кредиту суд вважає обґрунтованою і підставною у силу п. 1.2.3 заяви-договору про надання споживчого кредиту від 07.10.2024, ст. 12 ЗУ «Про споживче кридитування».

5.2. Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до довідки форми 5 № 08/1378 від 17.07.2025 ОСОБА_1 проходить військову службу із 31.01.2025 по дату видачі довідки.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Із 18 травня 2024 року часу набрала чинності нова редакція п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Суд звертає увагу на те, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто, чітко вбачається ретроактивна дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому даний закон може бути застосований до спірних правовідносин.

Суд вважає доведеною обставиною статус відповідача військовослужбовця із 31.01.2025.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом за період із 01.02.2025 по 30.09.2025 у сумі 1 грн 30 коп. задоволенню не підлягають.

5.3 Щодо стягнення комісії за обслуговування

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 набрав чинності 10.06.2017. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Керуючись наведеними нормативними приписами, враховуючи правову позицію, сформовану ВП ВС у справі № 496/3134/19, умову договору про встановлений розміру щомісячної комісії за обслуговування кредитного рахунку суд оцінює як нікчемну.

Тому у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача строкової заборгованості по комісії 1917,79 грн та простроченої заборгованості по комісії 19177,90 грн суд відмовляє.

5.4. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у сумі 27 794 грн 83 коп. (26 000 грн тіла кредиту, 0,83 грн відсотків за користування кредитом, 1794 грн комісії за видачу кредиту).

У задоволенні позову в частині стягнення 21 096 грн 84 коп. (комісія за обслуговування кредиту, нараховані відсотки за період перебування відповідача на військовій службі) необхідно відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 57%, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволеної вимоги у сумі 1517,57 грн (2662,40 грн*57% / 100%).

Керуючись статтями ст. ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 4290462-150 у сумі 27794 грн 83 коп. (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири грн 83 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору у с умі 1 517 грн 57 коп. (одна тисяча п`ятсот сімнадцять грн 57 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 14.08.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерного товариства "ТаскомБанк", код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: вулиця С. Петлюри, 30, місто Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.Ф. Волкова