Решение № 138990889, 14.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2393/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.,

за участю: секретаря судових засідань Сеньків Х.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвокат - Туркас О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Туркас О.І. звернулась з позовом до суду, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є основним наймачем спірної квартири, тож наймачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . З 23.03.1993 між позивачем і відповідачем розірваний шлюб. Після розлучення відповідач поїхав на заробітки в російську федерацію. У 2009 році одружився з громадянкою російської федерації та переїхав до неї на постійне місце проживання. Фактично з 2006 року відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Відповідачу протягом цього періоду не здійснювались перешкоди в користуванні житлом, він добровільно виїхав до іншої країни, де створив нову сім`ю, отримав громадянство росії. Враховуючи, що відповідач не цікавиться спірним житлом, не сплачує комунальні послуги, у нього не було жодних перешкод для того, щоб проживати в даній квартирі, а відтак без поважних причин, понад встановлені законом строки, не проживає у спірній квартирі, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.05.2026 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 скеровувалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причин невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач також належним чином був двічі повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву не подавав.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На адресу Залізничного районного суду м. Львова 18.06.2026 надійшли письмові пояснення від третьої особи ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 . Пояснив, що його батько ОСОБА_2 тривалий час в квартирі не проживає і не заявляв будь-яких вимог. В квартирі відсутні особисті речі батька, він не бере участі в утриманні житла та не сплачує кошти за житлово-комунальні послуги. Під час особистих розмов з батьком, останній заявив, що не претендує на квартиру. Проти позовних вимог не заперечує, просить розгляд проводити без його участі.

У судовому засіданні позивач була допитана як свідок відповідно до ст. 230 232 ЦПК України, за її згодою, підтримала доводи, викладені у позовній заяві, показання надала аналогічні викладеним у позовній заяві. Також, позивач ОСОБА_1 доповнила, що між нею і ОСОБА_2 шлюб розірвано. Квартира АДРЕСА_1 неприватизована, в квартирі зареєстровано троє осіб, проте відповідач в ній не проживає більше 20 років без поважних причин, кошти на утримання не надає. Відповідачу відомо, що в провадженні суду перебуває дана справа.

Свідок ОСОБА_4 , яка проживає по сусідству позивача, за адресою: АДРЕСА_3 , підтвердила, що з ОСОБА_2 в родинних стосунках не перебуває, останній раз бачила його в 2005 році. В квартиру не навідувалась. Поки відповідач перебував в Україні, тобто до 2005 року, її чоловік товаришував з ОСОБА_2 , однак в 2005 році її чоловік помер і вона спілкування з відповідачем не підтримувала. За зазначеною адресою проживає з 1996 року. Також підтвердила, що в спірній квартирі проживає лише позивачка та її син, а чоловік ОСОБА_2 виїхав в 2005 році в село, зі слів позивачки, а потім в російську федерацію.

Свідок ОСОБА_5 дала показання, що проживає по сусідству з позивачкою з 2003 року. Відповідача не знає. Зі слів позивачки відомо, що він виїхав в російську федерацію. Перешкоди в користуванні житлом йому ніхто не чинив.

Заслухавши пояснення позивача, допитаної як свідка, показання свідків, ознайомившись з письмовими поясненнями третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 40.10 кв.м є не приватизована і в такій зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу з рішення виконачого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 16.04.1991 №135, відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №212694 від 02.03.2026, актами комісії ЛКП Сигнівка, довідкою №489020560 від 06.08.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №3291 від 06.08.2026 про те, що вказана квартира на праві приватної власності не зареєстрована. (арк.7,8,10-12).

Згідно з ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

З копій актів ЛКП «Сигнівка» від 05.12.2012, від 05.05.2016, від 10.05.2019, від 21.10.2025 убачається, що відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає у вказаній квартирі більше 20 років, а саме з 2005 року (арк. 10-13).

Суд дослідив копію паспорта ОСОБА_2 , виданий УМВД росії в Калінінградській області від 09.01.2018, номер 27 17 707134, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до чинного житлового законодавства (ст. 71 ЖК України) при відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї, в тому числі колишніх, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

В п. 10 постанови Пленум Верховного суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК) необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Поважних причин, які б могли бути підставою для продовження строку, передбаченого ст. 71 ЖК України, збереження за відповідачами спірного жилого приміщення судом не встановлено.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи досліджені судом письмові докази, показання свідків, суд дійшов висновку, що доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 , не користується спірним житлом без поважних причин, оскільки перешкод в користуванні таким йому ніхто і ніколи не чинив.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач не користується квартирою АДРЕСА_1 понад визначений ст. 71 ЖК України шестимісячний термін, протягом якого за ним би зберігалося право на користування вказаним жилим приміщенням, в судовому засіданні не встановлено поважності причини його відсутності, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 265, 280-281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,Код ЄДРПОУ 04056084, м. Львів, вул. Виговського, 34.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення суду складено 14.08.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал заочного рішення у справі №462/2393/26

Суддя Б.М.Гедз