Постановление суда № 138990134, 13.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/599/26

УХВАЛА

12 серпня 2026 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту по кримінальному провадженню № 2025000000001176 від 14.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

встановив:

До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2025000000001176 від 14.11.2025 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

У ході підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_4 подано до суду 5 (п`ять) окремих клопотань про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), а саме:

1.Клопотання від 18.05.2026: обвинувачений зазначає, що обвинувальний акт порушує вимоги п. 3-1, п. 5, п. 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить анкетних даних викривачів ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) та розміру пропонованої їм винагороди. Свою позицію мотивує тим, що вказані особи надавали згоду на конфіденційне співробітництво та відповідні заяви/розписки слідчому, а отже, за твердженням обвинуваченого, мають статус викривачів.

2.Клопотання від 27.05.2026: обвинувачений посилається на неправильність правової кваліфікації за ч. 1 ст. 114-1 КК України, вказуючи, що його дії (складання тексту позовної заяви) не утворюють складу даного злочину, він не є спеціальним суб`єктом, оскільки працює помічником судді (патронатна служба), у матеріалах відсутній прямий умисел на перешкоджання законній діяльності ЗСУ, а правова кваліфікація не відповідає фактичним обставинам.

3.Клопотання від 27.05.2026: обвинувачений стверджує, що в обвинувальному акті не викладено обставин щодо наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (зокрема, не враховано примітку до статті, не вказано, у чому саме полягав вплив на суддів Виноградівського районного суду Закарпатської області, коли виник умисел та як він реалізовувався), що позбавляє його можливості ефективно захищатися.

4.Клопотання від 22.06.2026: обвинувачений зазначає про порушення п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті не зазначено обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання стосовно обвинувачення за ч. 1 ст. 114-1 КК України. На думку обвинуваченого, з`ясування та зазначення таких обставин є обов`язком прокурора.

5.Клопотання від 22.06.2026: обвинувачений указує на неконкретність та суперечливість формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Зокрема, зазначає, що судові рішення, про ухвалення яких йдеться в описовій частині, є чинними та внесеними до ЄДРСР, а тому твердження про їх «фіктивність» суперечить презумпції законності судового рішення. Також посилається на відсутність у тексті обвинувального акта посилань на докази та невстановлення мотиву й конкретного місця вчинення злочину.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 підтримали подані клопотання у повному обсязі, просили їх задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення клопотань заперечував, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що обвинувальний акт складено у повній відповідності до вимог ст. 291 КПК України, містить усі необхідні відомості, а доводи обвинуваченого зводяться до оцінки доказів, кваліфікації дій та суті висунутого обвинувачення, що підлягає дослідженню виключно під час судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта та долучені до нього документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань обвинуваченого з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акта чітко регламентовані нормою ст. 291 КПК України, згідно з якою обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен містити, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, а також інші відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України.

Аналізуючи доводи обвинуваченого, викладені у поданих 5 (п`яти) клопотаннях, суд зазначає наступне:

?Щодо Клопотання стосовно відсутності відомостей про викривачів та винагороду: Згідно з п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривач це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування. Залучення осіб до проведення слідчих (розшукових) дій чи конфіденційного співробітництва відповідно до ст. 275 КПК України само по собі не надає їм процесуального статусу «викривача» в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, якщо у провадженні особам такий статус у визначеному законом порядку не надавався. В обвинувальному акті зазначено про відсутність викривачів у даному кримінальному провадженні. Посилання на відсутність розрахунку винагороди є логічним наслідком відсутності учасників із процесуальним статусом викривача. Повнота та правильність визначення процесуального статусу свідків/залучених осіб є предметом дослідження під час судового розгляду, а не підставою для повернення обвинувального акта.

?Щодо Клопотань стосовно неправильності правової кваліфікації та неузгодженості фактичних обставин за ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України: Відповідно до ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість особи, правильність правової кваліфікації, наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, а також не дає оцінку доказам та умислу обвинуваченого. Наведені в клопотаннях доводи про те, що обвинувачений є помічником судді (патронатна служба), що його дії не утворюють складу злочину, що відсутній умисел чи вплив на суддів, є твердженнями сторони захисту щодо суті обвинувачення. Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності (ст. 22, 26 КПК України), формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація є виключною компетенцією прокурора. Перевірка обґрунтованості висунутого обвинувачення, доведеності суб`єктивної та об`єктивної сторін злочину здійснюється судом виключно під час розгляду справи по суті.

?Щодо Клопотання стосовно відсутності в обвинувальному акті обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання: Вимога п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає відображення в обвинувальному акті тих обставин, які під час досудового розслідування були встановлені стороною обвинувачення як такі, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Якщо прокурор за результатами досудового розслідування таких обставин не встановив, відсутність відповідного запису або вказівка про їх відсутність не свідчить про недотримання вимог ст. 291 КПК України. Водночас сторона захисту не позбавлена права надавати суду докази на підтвердження наявності обставин, що пом`якшують покарання, безпосередньо під час судового розгляду, і суд зобов`язаний врахувати їх при ухваленні остаточного рішення відповідно до ст. 6567, 374 КК України.

?Щодо Клопотання стосовно неконкретності обвинувачення, чинності судових рішень та відсутності посилань на докази в тексті акта: Описова частина обвинувального акта відносно ОСОБА_4 містить виклад фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення, форму вини, мотив), які прокурор вважає встановленими, а також юридичне формулювання обвинувачення. Законом України про кримінальну процесуальну відповідальність (ст. 291 КПК України) прямо заборонено включення до обвинувального акта доказової бази або детального аналізу доказів докази надаються сторонами та досліджуються судом безпосередньо у судовому засіданні (ст. 23, 94, 350 КПК України). Твердження обвинуваченого щодо презумпції чинності судових рішень Виноградівського районного суду Закарпатської області та відсутності ознак їх фіктивності стосуються оцінки фактичних обставин та доказів у справі, що є предметом судового дослідження при розгляді провадження по суті, а не підставою для повернення обвинувального акта на стадії підготовчого засідання.

Правова позиція щодо неприпустимості повернення обвинувального акта прокурору з підстав незгоди сторони захисту з правовою кваліфікацією чи сформульованим обвинуваченням узгоджується зі сталою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 01.11.2021 у справі № 161/7092/20, від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).

За таких обставин, суд зазначає, що наданий прокурором обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за формою та змістом повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, є конкретним і зрозумілим, що забезпечує обвинуваченому можливість реалізовувати право на захист.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 2025000000001176 від 14.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_9