Постановление суда № 138987921, 14.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17912/14-ц

Провадження № 6/357/656/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

За участі представника заявника Мельника В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа виконання та видачу дублікату виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа виконання та видачу дублікату виконавчого листа, у якій представник заявника просить суд постановити ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа № 357/17912/14-ц виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 96 119,27 грн заборгованості за Угодою № 311117 та 961,19 грн судового збору і поновлення строків пред`явлення до виконання листа до виконання.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року у справі № 357/17912/14-ц позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЦЛАВ ГУМА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суму заборгованості за Угодою № 311117 у розмірі 96 119,27 грн та по 961,19 грн судового збору з кожного. Постановою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - Білоцерківський ВДВС) від 29.03.2016 на підставі заяви ТОВ «АВТО ПРОСТО» було відкрито виконавче провадження № 50642069 (ідентифікатор доступу 987466В27223) з примусового виконання виконавчого листа № 357/17912/14-ц виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суми заборгованості за Угодою № 311117 у розмірі 96 119,27 грн та 961,19 грн судового збору (далі також ВП № 50642069). Натомість, як це вбачається з матеріалів ВП № 50642069 розміщених в Автоматизовані системі виконавчого провадження (далі також АСВП), виконавцем не вчинялося жодних дій з метою належного виконання рішення суду. У березні 2026 року Стягувачем від Білоцерківський ВДВС отримано лист від 04.03.2026 № 56292 (далі також лист № 56292) з якого вбачається, що 21.04.2016 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Водночас, у АСВП відсутні відомості про вчинення виконавцем будь-яких інших дій, в тому числі, але не виключно, відсутні відомості про винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Також, в листі № 56292 міститься повідомлення про неможливість надання доказів належного повернення Стягувачу, а саме надіслання в адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» постанови про повернення виконавчого документу без виконання та безпосередньо оригіналу виконавчого листа № 357/17912/14-ц виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суми заборгованості за Угодою № 311117 у розмірі 96119,27 грн та 961,19 грн судового збору, оскільки матеріали ВП № 50642069 знищено. Отримавши лист № 56292, у березні 2026 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» звернулося до Начальника Білоцерківського ВДВС з відповідною заявою/ клопотанням, яким Стягувач просив зауважити, що матеріали виконавчих проваджень № 50642069 могли бути знищені тільки після вчинення таких дій: проведення експертизи цінності документів та складання відповідного акту, у порядку визначеному розділом ІХ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 (далі також Правила № 1829/5); складання здавального опису та реєстр виконавчих проваджень, переданих до архіву, у порядку визначеному розділом Х Правил № 1829/5. Крім того, у заяві/клопотанні містилося прохання про надіслання (надання) акту (витягу з акту в частині № 50642069) складеного на виконання розділу ІХ Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5; складені на виконання розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, здавальний опис та реєстр виконавчих проваджень, переданих до архіву, в частині № 50642069; акта (витяг з акту в частині ВП № 50642069) про вилучення для знищення документів переданих до архіву, складання якого передбачено розділом ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5. У червні 2026 року Стягувачем, від начальника Білоцерківського ВДВС, отримано лист від 12.06.2026 № 132380 (далі також - лист № 132380), з якого вбачається, що керуючись п. 3 розділу V Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, на підставі протоколу експертної комісії головного територіального управління юстиції у Київській області, відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, реєстри на підправку кореспонденції за 2016 рік знищені, у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Тому, надати підтвердження направлення в адресу Стягувача як постанови від 21.04.2016 у ВП № 50642069, якою було повернуто виконавчий лист № 357/17912/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 так і само оригінал виконавчого листа є неможливим. Відтак, з огляду на ненадання Білоцерківським ВДВС доказів належного надіслання в адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» та відповідно не отримання Стягувачем оригіналу виконавчого листи № 357/17912/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 і подальше знищення всіх матеріалів ВП № 50642069, зазначений виконавчий лист вважається втраченим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Судовий розгляд справи призначено судом на 14 серпня 2026 року на 10.00 год.

В судовому засіданні представник заява заяву підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року у справі № 357/17912/14-ц позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЦЛАВ ГУМА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суму заборгованості за Угодою № 311117 у розмірі 96 119,27 грн та по 961,19 грн судового збору з кожного.

Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 28 березня 2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Білоцерківського міськрайонного суду у даній справі.

12 червня 2026 року Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області надано відповідь на звернення ТОВ «АВТО ПРСТИО», згідно з яким 21.04.2016 державним виконавче винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Виконавчий лист № 357/732Є15 виданий 15.02.20-16 Білоцерківським міськрайонним судом разом з постановою про повернення виконавчого документа направлено стягувачу.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить наведений принцип, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

У своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи [справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші].

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників спірних правовідносин та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

ЄСПЛ у своїй практиці наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих завдань, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

Приймаючи до уваги те, що з дня повернення виконавчого документа стягувачу (21 квітня 2016 року, а.с.13) до дня звернення представника стягувача до суду (03.08.2026, а.с.1) минуло понад 10 (десять) років, а доказів поважності поновлення пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, представником стягувача до суду не подано, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Правова позиваці у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Керуючись 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа виконання та видачу дублікату виконавчого листа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М. М. Бебешко