Решение № 138987650, 23.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1886/26

Категорія 82

2/295/2362/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті матері позивач була неповнолітньою. Після її смерті відкрилася спадщина на належне ОСОБА_2 майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 , що, належала на праві власності ОСОБА_3 . Її матір прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , як особа, що проживала з померлим однією сім`єю, але юридично не оформила право власності на спадкове майно. Факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 встановлено рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 21.10.2021 у справі № 296/9815/20. Оскільки позивач є дочкою ОСОБА_2 , тому є спадкоємцем за законом першої черги, а інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. З метою реалізації права на прийняття спадщини за законом та оформлення права власності на спадкове майно ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Першої Броварської державної нотаріальної контори Київської області Журавської В.В. із відповідною заявою. Першою Броварською державною нотаріальною конторою Київської області було відкрито спадкову справу № 432/2024 до майна ОСОБА_2 та встановлено, що до складу спадкового майна входять об`єкти нерухомого майна: 1/3 частка квартири під номером АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Броварської міської ради 29.11.2000; квартира під номером АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору дарування квартири від 07.04.2014. Спадщину після ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_2 , але юридично не оформила право власності на спадкове майно.

За змістом позовної заяви, постановою нотаріуса від 27.03.2025 відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на майно в зв`язку з тим, що спадкове майно (квартира АДРЕСА_1 ) знаходиться під обтяженням, а саме: 1) реєстраційний номер запису про обтяження 9998950, тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника від 09.06.2015, виданої Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції; 2) реєстраційний номер запису про обтяження 9998903, тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника від 09.06.2015, виданої Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції. Листом від 16.01.2026 № 10415 відділ ДВС повідомив, що постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015 винесена в межах ВП 47760092 з примусового виконання виконавчого листа № 607/13770/14-ц від 27.02.2015, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31231,59 грн, судовий збір в розмірі 243,60 грн. Станом на 19.01.2026 відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 відсутні. 14.01.2026 позивач звернулась до Тернопільського ВДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегонального управління Міністерства юстиції України із заявою щодо скасування вищевказаних обтяжень. Проте станом на момент звернення з позовом до суду вимоги заяви не задоволено, обтяження не знято, а наявність зареєстрованих обтяжень перешкоджає позивачу в оформлені спадщини після смерті матері.

Тому позивач просить скасувати арешт з майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 332574318101), а саме:

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998950, тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції;

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998903 (спеціальний розділ), тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 04.02.2026 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 04.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Першої Броварської державної нотаріальної контори Київської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 432/2024 щодо майна ОСОБА_2 .

Від представника відповідача до суду відзиву на позовну заяву не надходило, проте надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір від 27.02.2006 та через його невиконання рішенням Тернопільського міськрайонного суду було видано виконавчий лист № 607/13770/14-ц від 27.02.2015 про стягнення заборгованості з боржника. На момент смерті спадкодавця розмір заборгованості становить 18997,53 грн, який наразі не погашено. Арешт ан спірне майно (записи про обтяження 9998950 та 9998903) був накладений у межах виконавчого провадження № 47760092 з метою забезпечення виконання судового рішення та оскільки борг перед банком залишається не виплаченим, обтяження є законним засобом захисту майнових інтересів кредитора та банк не втратив інтерес до стягнення заборгованості. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи направив до суду пояснення на позов, в яких вказав про відсутність передбачених законом підстав для зняття арешту з майна без рішення суду, заперечуючи проти задоволення позову.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, її представник до суду подала заяву, в які просить розгляд справи проводити за їхньої відсутності, зазначивши про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. У наданому письмовому поясненні просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засіданні не з`явився, причин неявки до суду не повідомив, у поясненні просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано 07.04.2014 за ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 07.04.2014 згідно інформаційної довідки № 462681829 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2026.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.04.2020.

Позивач є спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.08.2007 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24.09.2024.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 21.10.2021 у справі № 296/9815/20, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з грудня 2013 року по 30.03.2020.

Із копії спадкових справ № 432/2024 щодо спадщини ОСОБА_2 та № 23/2020 до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 була спадкоємицею ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, так як проживала з ним однією сім`єю, але не оформила спадщину юридично, про що зазначено в постанові нотаріуса Першої Броварської державної нотаріальної контори Київської області Журавської В. про відмову позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину від 27.03.2025.

З відомостей з Державного реєстру речових прав згідно інформаційної довідки № 462681829 від 03.02.2026 слідує, що на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , накладено обтяження:

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998950, тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції;

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998903 (спеціальний розділ), тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 року державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції.

На звернення представника позивача до Тернопільського ВДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було направлено повідомлення від 16.01.2026, в якому зазначено, що постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015 винесена в межах ВП 47760092 з примусового виконання виконавчого листа № 607/13770/14-ц від 27.02.2015, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 31231,59 грн, судового збору в розмірі 243,60 грн. Станом на 19.01.2026 відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 відсутні.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить їй на праві власності.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Мозкаї V. Роїапсі), п. 73).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Наявність протягом тривалого часу (10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 2/0301/806/11.

На підставі наведеного, враховуючи відсутність у спадкових справах вимог кредитора, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна спадкодавців, які не мають статусу боржника у відкритому виконавчому провадженні, перебування в арешті майна є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке належить спадкодавцю з часу відкриття спадщини, а чинною постановою про арешт, нерухомого майна порушуються права позивача як спадкоємця майна, так як її права щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд зазнають певних обмежень, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391, 1268 ЦК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 12, 76-81, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту та заборони відчуження квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 332574318101), а саме:

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998950, тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції;

- реєстраційний номер запису про обтяження 9998903 (спеціальний розділ), тип обтяження арешт нерухомого майна; зареєстровано обтяження 11.06.2015 державним реєстратором Легінь Оксаною Михайлівною, Тернопільське міське управління юстиції Тернопільської області; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 09.06.2015, видана Другим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570).

Третя особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегонального управління Міністерства юстиції України (адреса: 46025, м. Тернопіль, вул. Острозького Василя Костянтина, 14, код ЄРПОУ 45000236).

Суддя Л.М. Семенцова