Решение № 138986441, 13.08.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2993/24

Провадження № 2/126/74/2026

"13" серпня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

за участі представника позивачки адвоката Тимощука Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 07.09.2023 державним нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області Касевич М.В., після смерті ОСОБА_2 вона успадкувала земельну ділянку площею 1,8244 га з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155.

Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за нею проведено 07.09.2023.

Як стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку зареєстроване інше речове право: право оренди на підставі договору оренди землі серія та номер 75, виданий 04.08.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський". Строк дії права оренди 45 років, тобто до 04.08.2064.

Відповідно до довідки від 01.02.2019 № 142, виданої виконкомом Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, вона доглядала за ОСОБА_2 , 1930 року народження - психічно хворою 1 групи Б.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА від 29.07.2015, мала безтермінову першу Б групу інвалідності загального захворювання, потребувала постійної сторонньої допомоги та рекомендовано нагляд психіатра.

Відповідно до листа КНП "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" від 03.09.2024 № 1530, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Крушинівка Гайсинського району Вінницької області зверталась за психіатричною допомогою.

Згідно довідки КНП "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" від 03.09.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с. Крушинівка, зверталась за психіатричною допомогою в КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради", діагноз: старече слабоумство.

За станом здоров`я, який стійко існував у ОСОБА_2 протягом багатьох років, 04.08.2019 остання не могла усвідомлювати значення своїх дій, була повністю залежна від сторонньої допомоги, тим більше не могла розуміти наслідки підписання договору оренди, оскільки не розуміла значення своїх дій. Ці обставини крім матеріалів цієї справи, можуть підтвердити свідки.

Право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди порушує її законні права та інтереси як людини, яка успадкувала земельну ділянку і має законне право на вільне володіння і розпоряджання цим нерухомим майном. Таке право оренди, яке набуто орендарем на підставі укладеного договору оренди з попереднім власником, який не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати, не може існувати в силу недійсності такого правочину.

Просить визнати недійсним договір оренди землі серія та номер 75 від 04.08.2019, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155; скасувати державну реєстрацію права оренди за ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155; вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Тимощук Є.С. в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" адвокат Янчук В.М. надав заяву, в якій просить у позові відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8244 гектарів в межах згідно з планом за № 521, кадастровий номер 0520483000:03:002:0155, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Вінницька область Гайсинський (колишній Бершадський) район Бершадська ОТГ, за межами с. Маньківка (до ліквідації Маньківська сільська рада), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 386666, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.09.2023, яке видане державним нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області Касевич М.В. у спадковій справі № 152/2023, зареєстровано в реєстрі за № 1206.

Позивачка ОСОБА_1 у позові зазначає, що їй стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що на земельну ділянку зареєстроване інше речове право: право оренди на підставі договору оренди землі серія та номер 75, виданий 04.08.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський". Строк дії права оренди 45 років, тобто до 04.08.2064.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 75 від 04.08.2019, укладеного між ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 386666, та ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" в особі голови правління Андрушка І.І., орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 0520483000:03:002:0155 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка знаходиться на території Маньківської громади Гайсинського району Вінницької області. Договір укладено на 45 (сорок п`ять) років з дати державної реєстрації права оренди.

Відповідно до ст.ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV).

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону № 161-XIV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно довідки КНП "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" від 03.09.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталась за психіатричною допомогою.

Відповідно до довідок лікаря-психіатра КНП "Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради" ОСОБА_3 від 03.09.2024 та від 02.01.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталась за психіатричною допомогою в КНП "Бершадська ОЛІЛ" Бершадської міської ради, діагноз: старече слабоумство.

Згідно довідки Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 142 від 01.02.2019, ОСОБА_1 , 1953 року народження знаходиться по догляду за ОСОБА_2 , 1930 року народження - психічно хворою І гр. Б.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА від 29.07.2015, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена перша Б група інвалідності загального захворювання безтерміново.

Згідно довідки медичного директора КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради" Шелест О. № 06 від 02.01.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Крушинівка Гайсинського району Вінницької області знаходилась на обліку в лікаря-психіатра ОСОБА_3 .

Серед підстав позову позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 підписуючи спірний договір оренди землі, не розуміла значення своїх дій та не могла їх усвідомлювати. Оскільки для визначення психічного стану ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час вчинення спірного правочину - договору оренди землі, необхідні спеціальні знання в галузі медицини, а тому позивачка просила призначити у справі посмертну психіатричну експертизу.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 25.06.2025 призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведення якої доручено експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України".

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 9 від 08.01.2026, ОСОБА_2 на час укладення нею договору оренди землі від 04.08.2019 страждала на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8). ОСОБА_2 на час укладення нею договору оренди землі від 04.08.2019 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначив, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року за № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи не заявляв клопотання про проведення експертизи у цій цивільній справі, будь-яких заперечень щодо цього також не подавав. Отже, суд приймає вказаний вище висновок експерта, оскільки предметом дослідження був спірний договір.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що проживав по сусідству з ОСОБА_2 , яка померла. ОСОБА_2 мала захворювання слабоумство, її хвороба виникла в силу старості та похилого віку. Хто укладав договір оренди і розписувався у договорі оренди він не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала аналогічні показання.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх показання чіткі, взаємопов`язані, стосуються предмета доказування у даній справі і не суперечать іншим матеріалам справи.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.05.2022 по справі № 208/9102/15-ц.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається:

(а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

(б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказано, що «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ч. 2 вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018 в справі № 823/2042/16 дійшов висновку, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивачки ОСОБА_1 скасувати державну реєстрацію права оренди за ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Тимощук Є.С. подав заяву, в якій просить суд на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надати можливість протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази понесення судових витрат.

При вирішенні питання про стягнення витрат по сплаті судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., які сплачено позивачкою згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН123 від 16.12.2024.

На підставі ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 215, ст. 216, ст. 225 ЦК України, ст.ст. 124 - 126 ЗК України, ст.ст. 6, 13, 14, 17 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 26, 27 Закону України «Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04366719, вул. Соборна 200, с. Війтівка Гайсинського району Вінницької області) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі серія та номер 75 від 04.08.2019, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483000:03:002:0155.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на користь ОСОБА_1 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь