Решение № 138985939, 04.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 914/892/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Логістикс, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сад Арго Трейд, с. Братковичі, Львівська обл.,

про стягнення 688 827, 00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сакун А. О.;

від відповідача: Ахметова Г.В.;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Логістикс звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сад Арго Трейд про стягнення 688 827, 00 грн.

Ухвалою від 14.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.05.2026.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, ухвалою суду від 16.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.07.2026.

Ухвалою від 01.07.2026 суд відклав судове засідання на 29.07.2026.

29.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2026.

У судове засідання 04.08.2026 з`явилися представники сторін. Представник позивача надала пояснення по суті спору та просила позовні вимоги задовольнити повністю. Представник відповідача надала пояснення по суті спору та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 04.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сад Агро Трейд» договору № 36 від 23.08.2024 перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг ним було належним чином надано відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажів. Надання послуг здійснювалося на підставі чотирьох узгоджених заявок. Загальна вартість наданих послуг склала 590 579,41 грн, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR з відмітками про прийняття вантажу одержувачами.

Позивач наголошує, що відповідач у визначений договором строк зобов`язання з оплати послуг не виконав, розрахунок не здійснив та акти наданих не повернув. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 850,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 74 396,95 грн.

Щодо заяви відповідача від 08.04.2026 про припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 531 349,63 грн позивач заперечує та зазначає, що вказаний односторонній правочин не спричинив припинення зобов`язань. Позивач вказує, що вимога відповідача про відшкодування збитків за втрату частини вантажу під час виконання перевезення за заявкою № 09-11 є спірною.

Правова позиція відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що його грошове зобов`язання зі сплати заборгованості за надані послуги в сумі 531 349,63 грн припинилося на підставі заяви про припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог від 08.04.2026.

Відповідач вказує, що під час здійснення перевезення за замовленням № 09-11 (CMR № 386953/1) перевізник втратив частину вантажу у кількості 10 250 кг вартістю 19 987,50 євро, у зв`язку з чим відповідач пред`явив позивачу претензію про відшкодування збитків на загальну суму 1 024 339, 58 грн.

Відповідач наголошує на безспірності своєї вимоги про відшкодування збитків, зазначаючи, що позивач у травні 2025 року сам звертався до Господарського суду Чернігівської області з позовом до залученого ним перевізника ТОВ «Дарол» (справа № 927/290/25), де повністю визнав факт втрати 10 250 кг вантажу, її обсяг та розмір завданих збитків.

Стосовно решти вартості послуг за рахунком № 817 у розмірі 59 229,78 грн відповідач зазначає, що дана сума не підлягає сплаті, оскільки вважає плата за втрачену під час транспортування частину вантажу не нараховується.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач вказує на їх безпідставність посилаючись на пункти 3.1.17 та 4.3 договору. Зазначає, що позивач не надав доказів надсилання та вручення на офіційну адресу відповідача комплектів оригіналів документів за вказаними перевезеннями, строк оплати послуг не настав, а отже, прострочення з боку відповідача відсутнє.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про неспівмірність розміру витрат на професйну правову допомогу

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

23 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сад Агро Трейд» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» (перевізник/експедитор) було укладено договір № 36 перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 36, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов`язання, діяти в інтересах та за рахунок Замовника, виконувати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів Замовника наземним транспортом, а також, надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Замовника, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиційні послуги встановлену плату.

Згідно з пунктом 1.2 договору № 36, Пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення та інші умови вказуються у Заявках Замовника.

Пунктом 2.1 договору № 36 передбачено конкретний перелік наданих Перевізником послуг, вид та найменування (номенклатура) вантажів, їх специфічні властивості, умови прийому вантажу до перевезення, спосіб навантаження і розвантаження, пункти відправлення та призначення вантажів, пункти перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, маршрут і умови перевезення, термін виконання та вартість послуг, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, розмір оплати послуг Перевізника, пов`язаних з виконанням доручення Замовника (включає винагороду Виконавця та витрати, пов`язані з виконанням доручення), обумовлюються і зазначаються у відповідній письмовій Заявці на організацію перевезення (далі Заявка), що надається Замовником під кожне конкретне перевезення.

Відповідно до пункту 3.1.17 договору № 36 перевізник зобов`язаний надавати Замовнику Акт виконаних робіт, рахунки, СМР, товарно-транспортні та податкові накладні та документи, що супроводжують поставку вантажу, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту завершення перевезення здійсненого на підставі кожної окремої заявки Замовника.

Порядок проведення розрахунків за надані послуги врегульовано розділом 4 договора № 36.

Згідно з пунктом 4.1 договору № 36 розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Пунктом 4.2 договору № 36 визначено вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 36 Оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту належним чином оформлених оригіналів документів, а саме: рахунку, акту виконаних робіт, Заявки до договору, СМР з відміткою про доставку вантажу на склад вантажоодержувача, товарно-транспортної накладної на перевезений товар та зареєстрованої податкової накладної та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.

Згідно з пунктом 4.4 договору № 36 у разі ненадання або надання у некоректному вигляді будь-якого з перелічених документів у п.4.3. Замовник має право затримати оплату виконаних робіт до моменту повного виконання вимог.

На виконання умов договору № 36 сторонами було узгоджено та підписано наступні замовлення (заявки) на перевезення вантажів:

- Заявку № 09-11 від 27.08.2024 року на перевезення вантажу «ЯКС у флексах» за маршрутом с. Солобківці (Україна) -м. Ноєнкірхен (Німеччина) автомобілем MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ). На виконання даного перевезення позивач виставив рахунок № 817 від 09.09.2024 року на суму 118 459,57 грн (у тому числі 115 260,25 грн - вартість перевезення та 3 199,32 грн - простій) та склав акт надання послуг № 817 від 09.09.2024 року.

Доставка вантажу підтверджується CMR № 386953/1 від 28.08.2024 року, в якій у графі 24 міститься відмітка вантажоодержувача про різницю у вазі 10 250 кг через протікання гнучкого мішка.

- Заявку № 09-12 від 27.08.2024 року на перевезення вантажу «ЯКС у флексах» за маршрутом с. Солобківці (Україна) - м. Ноєнкірхен (Німеччина) автомобілем MERCEDES-BENZ р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (водій ОСОБА_2 ). На виконання даного перевезення позивач виставив рахунок № 819 від 11.09.2024 року на суму 132 112,43 грн (у тому числі 115 260,25 грн - вартість перевезення та 16 852,18 грн простій) та склав акт надання послуг № 819 від 11.09.2024 року.

Доставка вантажу підтверджується CMR № 386953 від 28.08.2024 року.

- Заявку № 15 від 15.10.2024 року на перевезення вантажу «ЯКС наливом» за маршрутом м. Городок (Україна) - м. Ландграф (Нідерланди) автомобілем MAN р.н. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 (водій ОСОБА_3 ) за ставкою 155 Євро/т. На виконання даного перевезення позивач виставив рахунок № 969 від 23.10.2024 року на суму 172 966,70 грн та склав акт надання послуг № 969 від 23.10.2024 року.

Доставка вантажу підтверджується CMR № 110518 від 17.10.2024 року.

- Заявку № 23-10 від 23.10.2024 року на перевезення вантажу «ЯКС наливом» за маршрутом м. Городок (Україна) - м. Ландграф (Нідерланди) автомобілем SCANIA р.н. НОМЕР_7 / НОМЕР_8 (водій ОСОБА_4 ) за ставкою 155 Євро/т. На виконання даного перевезення позивач виставив рахунок № 991 від 29.10.2024 року на суму 167 040,71 грн та склав акт надання послуг № 991 від 29.10.2024 року.

Доставка вантажу підтверджується CMR № 765052 від 23.10.2024 року.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за вказаними замовленнями становить 590 579,41 грн.

Як встановлено судом, у зв`язку з витіканням 10 250 кг соку під час виконання перевезення за CMR № 386953/1 відповідач направив позивачу претензію від 11.10.2024 року (повторно 23.03.2026 року) про відшкодування збитків у сумі 1 024 339,58 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року позивач (ТОВ «Інтер Логістикс») звертався до Господарського суду Чернігівської області з позовом до залученого ним фактичного перевізника ТОВ «Дарол» про стягнення 933 425,57 грн збитків за пошкоджений вантаж за заявкою № 740 від 28.08.2024 року (справа № 927/290/25). Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 року у задоволенні позову ТОВ «Інтер Логістикс» відмовлено у зв`язку з передчасністю позовних вимог, оскільки ТОВ «Інтер Логістикс» на той час не відшкодувало суму збитків замовнику (ТОВ «Сад агро трейд»).

08 квітня 2026 року відповідач направив позивачу Заяву про припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 531 349,63 грн, якою заявив про зарахування заборгованості за надання транспортних послуг проти вимоги відповідача щодо відшкодування збитків за претензією від 23.03.2026. Зазначена заява була отримана позивачем 20.04.2026 року.

Оцінка суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» (позивач, Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сад Агро Трейд» (відповідач, Замовник) укладено Договір № 36 перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який поєднує елементи договору про надання послуг, договору перевезення вантажу та договору транспортного експедирування, що відповідає положенням статей 901, 909, 929 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору № 36 Перевізник бере на себе зобов`язання діяти в інтересах та за рахунок Замовника, виконувати або організовувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів Замовника наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Замовника, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиційні послуги встановлену плату.

Пунктом 1.2 Договору № 36 передбачено, що пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення та інші умови визначаються у заявках Замовника.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 36 конкретний перелік наданих Перевізником послуг, вид та найменування вантажів, їх специфічні властивості, умови прийняття вантажу до перевезення, спосіб навантаження і розвантаження, пункти відправлення та призначення вантажів, маршрут і умови перевезення, термін виконання та вартість послуг, розмір оплати послуг Перевізника, пов`язаних з виконанням доручення Замовника, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, визначаються у відповідній письмовій заявці на організацію перевезення, яка надається Замовником щодо кожного конкретного перевезення.

Порядок проведення розрахунків між сторонами визначено розділом 4 Договору № 36.

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 36 розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі на підставі рахунка та акта виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 36 вартість перевезення вантажу визначається у заявках згідно з попередньо узгодженими сторонами розцінками.

Пунктом 4.3 Договору № 36 сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту належним чином оформлених оригіналів документів, а саме: рахунку, акта виконаних робіт, заявки до договору, СМR з відміткою про доставку вантажу на склад вантажоодержувача, товарно-транспортної накладної на перевезений товар, зареєстрованої податкової накладної та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.

На виконання умов Договору № 36 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажів за чотирма окремими замовленнями, а саме за заявками № 09-11 від 27.08.2024, № 09-12 від 27.08.2024, № 15 від 15.10.2024 та № 23-10 від 23.10.2024.

Факт виконання позивачем зазначених послуг підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 386953/1, № 386953, № 110518 та № 765052 з відповідними відмітками про прийняття вантажу одержувачами.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за вказаними заявками становить 590 579,41 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач грошові кошти за надані позивачем послуги у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 590 579,41 грн.

Таким чином, суд встановив факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором № 36 у частині надання транспортно-експедиційних послуг та наявність у відповідача обов`язку оплатити такі послуги.

Щодо доводів відповідача про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що його грошове зобов`язання перед позивачем у сумі 531 349,63 грн припинилося на підставі Заяви про припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог від 08.04.2026, оскільки позивач, за твердженням відповідача, має перед ним заборгованість у розмірі 1 024 339,58 грн з відшкодування збитків за втрачену частину вантажу, а саме 10 250 кг соку, під час перевезення за заявкою № 09-11 (CMR № 386953/1).

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, розмір якої визначений сторонами у Договорі № 36 та відповідних заявках і підтверджений первинними документами.

Натомість вимога відповідача, яку останній заявив до зарахування, стосується відшкодування збитків, які, на думку відповідача, виникли у зв`язку з неналежним виконанням перевезення.

Відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, застосування якого передбачає встановлення складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, наявності збитків, причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою та збитками, а у передбачених законом випадках також вини особи, яка завдала збитків.

У даному випадку позивач заперечує свою вину у витіканні соку та зазначає про наявність дефекту упаковки вантажу, а також не визнає заявлену відповідачем суму збитків. Отже, вимога відповідача про відшкодування збитків має спірний характер.

Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог та посилання останнього на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі № 927/290/25, суд враховує, що вказаним рішенням у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дарол» про стягнення 933 425,57 грн збитків було відмовлено з підстав відсутності порушеного права позивача та передчасності заявленого позову, оскільки позивач на момент розгляду справи не відшкодував Товариству з обмеженою відповідальністю «Сад Агро Трейд» суму збитків, завданих витіканням соку.

Зазначені обставини свідчать про те, що вимога відповідача про відшкодування збитків у розмірі 1 024 339,58 грн за претензією від 23.03.2026 є спірною, не присуджена судом та не погашена позивачем у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

При цьому для припинення зобов`язання зарахуванням необхідна наявність зустрічної, однорідної та такої, що підлягає виконанню, вимоги. За наявності спору щодо підстав виникнення, розміру або обов`язку сплати вимоги її безспірність не може вважатися встановленою.

Оскільки вимога відповідача про відшкодування збитків є спірною, а позивач не визнає ані підстав її виникнення, ані її розмір, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати таку вимогу безспірною та такою, що могла бути припинена шляхом одностороннього зарахування.

Суд також зазначає, що заява про зарахування зустрічних вимог не може підміняти собою позовну вимогу про встановлення факту порушення зобов`язання та стягнення збитків. У разі наявності у відповідача вимоги про відшкодування збитків останній не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

За таких обставин Заява відповідача від 08.04.2026 про припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог не є підставою для припинення обов`язку відповідача щодо оплати фактично наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що вартість перевезення за заявкою № 09-11 та рахунком № 817 на суму 118 459,57 грн підлягає зменшенню на 50% у зв`язку з частковою втратою вантажу.

Зі змісту заявки № 09-11 від 27.08.2024 вбачається, що вартість послуги перевезення визначена сторонами у фіксованому розмірі. Позивач виконав свої зобов`язання щодо подачі транспорту, прийняття вантажу та його доставки до місця призначення - м. Ноєнкірхен, Німеччина.

Обставини часткового витікання вантажу під час транспортування можуть бути предметом окремого спору щодо відшкодування вартості втраченого товару за наявності передбачених законом підстав, однак самі по собі не змінюють погодженого сторонами розміру провізної плати та не надають відповідачу права в односторонньому порядку зменшувати вартість фактично наданої транспортно-експедиційної послуги.

Відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 590 579,41 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними і допустимими доказами.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23 850,40 грн 3% річних та 74 396,95 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що пунктом 3.1.17 Договору № 36 на позивача покладено обов`язок надавати Замовнику акт виконаних робіт, рахунки, СМR, товарно-транспортні та податкові накладні та документи, що супроводжують поставку вантажу, протягом 10 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки Замовника.

Відповідно до пункту 4.3 Договору № 36 оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту належним чином оформлених оригіналів документів.

Крім того, відповідно до пункту 4.4 Договору № 36 у разі ненадання або надання у некоректному вигляді будь-якого з передбачених договором документів Замовник має право затримати оплату виконаних робіт до моменту повного виконання відповідних вимог.

Отже, умовами Договору № 36 чітко визначено, що перебіг строку оплати починається не з дати складання рахунку або завершення перевезення, а з моменту отримання відповідачем повного комплекту належним чином оформлених оригіналів документів.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом із тим позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту та дати отримання відповідачем повного комплекту передбачених пунктом 4.3 Договору № 36 документів за кожною окремою заявкою.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б давали можливість достовірно встановити дату вручення відповідачу повного комплекту оригіналів актів виконаних робіт, рахунків, СМR та інших документів, отримання яких відповідно до умов договору є юридичним фактом для початку перебігу 21-денного строку оплати.

Суд відхиляє посилання позивача на надані копії експрес-накладних ТОВ «Нова Пошта» (№ 59001230375451 від 30.09.2024, № 59001234706430 від 07.10.2024, № 59001251215484 від 02.11.2024 та № 59001255672829 від 09.11.2024) як на докази належного надсилання відповідачу первинних документів, оскільки зазначені експрес-накладні оформлені між фізичними особами - відправником ОСОБА_5 та одержувачем ОСОБА_6 , тоді як матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що фізична особа Ільчишин Х.М. є уповноваженим представником відповідача.

Окрім того, у графі «опис вантажу» вказаних експрес-накладних міститься лише загальне найменування «Документи» вагою 0,1 кг без складення поіменного опису вкладення, що позбавляє суд можливості ідентифікувати вміст цих поштових відправлень та встановити, які саме рахунки, акти надання послуг чи CMR пересилалися цими відправленнями.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити точну дату настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання за кожною із заявок, а відтак і період прострочення.

Відповідно до частини першої статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факт та дату належного вручення відповідачу повного комплекту документів, необхідних для настання строку оплати, початковий момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання є невстановленим.

Таким чином, підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення 23 850,40 грн 3% річних та 74 396,95 грн інфляційних втрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» представляла адвокат Сакун А.О., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги № 05032026-1 від 05.03.2026 та ордера серії АІ № 2145716 від 06.03.2026.

Для отримання правової допомоги та представництва інтересів у суді позивач уклав з адвокатом Сакун А.О. Договір про надання правової допомоги № 05032026-1 від 05.03.2026. За умовами цього договору адвокат взяла на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань захисту інтересів позивача.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2.1 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 10% від вартості ціни позову, виходячи із задоволених позовних вимог.

На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості позивачем надано акт про детальний опис робіт від 05.03.2026, відповідно до якого вартість наданих послуг визначена у розмірі 68 882,68 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою одна сторона зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні на умовах та в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, а також представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах.

За приписами частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує положення частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, зокрема, необхідність оцінки пов`язаності витрат з розглядом справи, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, поведінки сторін під час розгляду справи та дій сторін щодо досудового врегулювання спору.

Таким чином, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації іншою стороною, суд має оцінити їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Зокрема, відповідні висновки наведено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України», «Двойних проти України» та «Лавентс проти Латвії».

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 68 882,68 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом матеріалів, кількістю підготовлених процесуальних документів та фактичним обсягом роботи адвоката.

Оцінивши надані позивачем докази, доводи відповідача, складність справи, обсяг матеріалів, характер спірних правовідносин, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову та результат розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 68 882,68 грн є завищеним та не відповідає критеріям співмірності та розумності.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги ціну позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки даного позову, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару сплаченого відповідачем адвокату, не відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Суд також враховує, що справа не є складної, не складає публічного інтересу, розглянута з дотриманням процесуальних строків позов задоволено частково, а саме в частині вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 590 579,41 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок відповідача у сумі 18 000,00 грн.

Визначаючи зазначений розмір, суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правничої допомоги, а вирішує виключно питання щодо розміру витрат, які відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України підлягають компенсації іншою стороною.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 18 000,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7086, 95 грн судового збору.

Таким чином, за результатами розгляду справи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» підлягають частковому задоволенню. З товариства з обмеженою відповідальністю «Сад Агро Трейд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістикс» підлягає стягненню 590 579,41 грн основного боргу, 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 7 086,95 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 23 850,40 грн 3% річних, 74 396,95 грн інфляційних втрат та 50 882,68 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сад Арго Трейд (81524, Львівська область, Городоцький р-н, с.Братковичі, вул.Шкільна,4 ЄДРПОУ 37122702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Логістикс (03127, м.Київ, проспект Голосіївський, 120, оф.4, ЄДРПОУ 45356305) 590 579, 41 грн, 18 000 грн витрат на правову допомогу, 7086, 95 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.