Решение № 138985885, 04.08.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа № 912/937/26

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Філіповій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/937/26 від 11.05.2026

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА БАНЯ" (далі - ТОВ "Золота Баня"), код ЄДР 33088252, вул. Зарічна, 3Б, с. Східниця, Дрогобицький район, Львівська обл., 82391

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУЛАЙ ПЛЮС" (далі - ТОВ "Джулай Плюс"), код ЄДР 38366189, вул. Шевченка, 20/24, офіс 12, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006

про визнання права власності на рухоме майно,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Іванов А.В., ордер на надання правничої допомоги серія АР №1311591 від 23.04.2026.

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "ЗОЛОТА БАНЯ" до ТОВ "ДЖУЛАЙ ПЛЮС" з вимогою визнати за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗОЛОТА БАНЯ", код ЄДРПОУ 33088252 право власності на трактор JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см., серійний номер LO6920D329704.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.05.2015 ТОВ "ЗОЛОТА БАНЯ" та ТОВ "АГРОСНАБ-УКРАЇНА" (в 2017 р. відбулось перейменування юридичної особи на "ДЖУЛАЙ ПЛЮС") укладено договір поставки №8.

03.09.2015 відповідач передав позивачу відповідно до акту приймання-передачі трактор JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см. (б/у), серійний №LO6920D329704.

Однак, оригінали документів були загублені та дане рухоме майно так й не було поставлено на облік (зареєстроване за відповідачем). Дане рухоме майно з вересня 2015 року знаходиться на відстої на виробничій базі позивача. Працівники періодично підтримують його в належному стані. За цей час жодних претензій від будь-яких третіх осіб не поступало.

Ухвалою від 11.05.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/937/26, ухвалив справу №912/937/26 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.06.2026 - 12:00, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, заяву №б/н від 23.04.2026 позивача про витребування доказів задовольнив, витребував у Київської митниці інформацію щодо ввезення та митного оформлення ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЖУЛАЙ ПЛЮС" (стара назва ТОВ "АГРОСНАБ-УКРАЇНА"), код ЄДРПОУ 38366189 техніки сільськогосподарського призначення, а саме трактору JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см., серійний номер LO6920D329704 та всі пов`язані з цим документи.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 11.05.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній", дата поштового штемпеля 20.05.2026.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою 11.05.2026 вважається днем вручення судового рішення ТОВ "Джулай Плюс".

19.05.2026 до господарського суду через систему "Електронний суд" від Київської митниці надійшла заява Вихідний №7.8-10/10-02/8.19/1031 від 19.05.2026, відповідно до якої повідомлено, що відповідно до митної декларації №125110008/2015/110124 від 10.07.2015 в зоні діяльності Київської митниці Державної фіскальної служби здійснено митне оформлення трактора JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, бувшого у використанні, об`ємом двигуна 6800 куб.см., 9992,00 м/г, серійний номер LO6920D329704. Одержувачем товару згідно згаданої декларації є ТОВ "АГРОСНАБ Україна" (м. Київ, вул. Жмеринська, 5, оф. 35, код ЄДРПОУ 38366189).

Протокольною ухвалою від 09.06.2026 з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.07.2026 о 12:00 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 09.06.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній", дата поштового штемпеля 15.06.2026.

Ухвалою від 14.07.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.08.2026 о 16:00 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 14.07.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній", дата поштового штемпеля 23.07.2026.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 04.08.2026 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив таке.

15.05.2015 ТОВ "ЗОЛОТА БАНЯ" (Покупець) та ТОВ "АГРОСНАБ-УКРАЇНА" (Постачальник) укладено договір поставки №8 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а саме техніку сільськогосподарського призначення (надалі - Товар), що визначена в Специфікації до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити.

Найменування, кількість, одиниця виміру, а також строки поставки Товару та будь-які інші умови, зазначаються у Специфікації, яка з моменту її підписання Сторонами стає невід`ємною частиною Договору. (п. 1.2. Договору)

Загальна сума Договору складає 328720 (триста двадцять вісім тисяч сімсот двадцять гривень, 00 коп.) грн. в т.ч. ПДВ 65744 грн., що на день підписання Договору, за офіційним курсом НБУ еквівалентно 14000 євро (ЕUR). (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата здійснюється Покупцем наступним чином:

2.2.1. попередня плата у розмірі 100 % протягом 2 (два) календарних дні з моменту укладання даного Договору.

У вартість Товару включаються митні витрати (якщо такі є). Оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України по курсу української гривні до євро (ЕUR) встановленому Національним банком України на день проведення такої оплати. (п. 2.3.-2.4. Договору)

Відповідно до п. 3.2.-3.3. Договору Постачальник зобов`язується здійснювати поставку Товарів в строки узгоджені Сторонами у відповідній Специфікації на поставку. Товар поставляється на умовах FСА - місце поставки - Львівська обл., Бориславський р-н, смт. Східниця, вул. Зарічна, 3-Б, склад Покупця. У Специфікації може бути передбачені інші умови поставки Товару.

Згідно з п. 3.4.-3.5. Договору приймання Товару здійснюється в день поставки, шляхом оформлення та підписання Сторонами акту приймання-передачі. При виявленні в процесі прийому Товару невідповідностей по кількості та/або якості, Покупець призупиняє приймання Товару та уповноважені представники Сторін складають Акт про виявлені недоліки, в якому детально описують всі виявлені недоліки.

Відповідно до п. 3.7.-3.8. Договору підписаний Акт приймання-передачі Сторонами без зауважень свідчить про належне прийняття Товару Покупцем. Право власності на Товар та ризик випадкової загибелі/пошкодження Товару переходить до Покупця в момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі, який засвідчує момент приймання Товару Покупцем в місці поставки.

Згідно з п. 5.1.-5.2. Договору Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 р. включно. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх зобов`язань передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Згідно з п. 7.4. Договору всі Специфікації, Додатки та Додаткові угоди після їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами Договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до Специфікації відповідач зобов`язувався здійснити поставку позивачу техніку сільськогосподарського призначення, а саме трактор марки JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см. (б/у) за ціною без ПДВ 273933.33, загальною вартістю в т.ч. ПДВ 328 720 грн, строк поставки Товару - в строк до 30.09.2015 р., порядок оплати: визначений в Договорі.

03.09.2015 відповідно до акту приймання-передачі Постачальник передав у власність Покупця відповідно до умов Договору Товар: трактор JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см. (б/у), серійний №LO6920D329704, вартістю з ПДВ - 328 720,00 грн. Сторони підтвердили, що Товар прийнято належним чином, будь-які претензії один до одного - відсутні.

За твердженням позивача, оригінали документів загублені та дане рухоме майно так й не було поставлено на облік (зареєстроване за відповідачем). Позивач намагався зв`язатись з відповідачем, але ніхто не виходив на зв`язок, стало відомо, що у компанії відбулись зміни - зміна директора, засновника та місцезнаходження.

Дане рухоме майно з вересня 2015 року знаходиться на відстої на виробничій базі позивача, працівники періодично підтримують його в належному стані. За цей час жодних претензій від будь-яких третіх осіб не поступало. Це також підтверджується заявою свідка заступником директора ТОВ "ЗОЛОТА БАНЯ" Хоронжак Н.В.

Таким чином, на даний час власником трактору є відповідач і вирішити цю ситуацію можливо лише в судовому порядку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у т.ч. і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2019 у справі №569/569/16-ц висловив позицію, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, але він втратив інтерес до цього майна. Добросовісність володільця такого майна у даному випадку обумовлена відсутністю або власника взагалі, або будь-яких претензій з боку попереднього його володільця.

У постанові від 01.01.2018 у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до Висновку щодо застосування норм права, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17 (п. 66 та 67 постанови):

66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

67. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Згідно відповіді Київської митниці Вихідний №7.8-10/10-02/8.19/1031 від 19.05.2026, відповідно до митної декларації №125110008/2015/110124 від 10.07.2015 в зоні діяльності Київської митниці Державної фіскальної служби здійснено митне оформлення трактора JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, бувшого у використанні, об`ємом двигуна 6800 куб.см., 9992,00 м/г, серійний номер LO6920D329704. Одержувачем товару згідно згаданої декларації є ТОВ "АГРОСНАБ Україна" (м. Київ, вул. Жмеринська, 5, оф. 35, код ЄДРПОУ 38366189).

При цьому, трактор JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см. (б/у), серійний №LO6920D329704, вартістю з ПДВ - 328 720,00 грн. передано відповідачем у власність позивача відповідно до акту приймання-передачі від 03.09.2015, згідно з умовами Договору поставки №8 від 15.05.2015.

Отже майно було передано позивачеві на правовій підставі.

Ця правова підстава існує і до цього часу.

Користування майном позивачем з моменту отримання майна і до цього часу є правомірним.

Отже, володіння таким майном не є безтитульним, що є обов`язковим для застосування ст. 344 ЦК України.

Позивач не навів доказів ознак заволодіння чужим майном у розумінні ст. 344 ЦК України. Спірне майно було передане йому на правомірних підставах, така правомірна підстава володіння існувала весь час і існує.

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Позивач за наведених у справі обставин вважає неможливим у інший спосіб зареєструвати право на рухоме майно.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення та/або відмови органів реєстрації у здійсненні реєстрації спірного майна.

Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження заперечень відповідача щодо права власності позивача на трактор JOHN DEERE 6920, 2002 року випуску, 6800 куб.см. (б/у), серійний №LO6920D329704, вартістю з ПДВ - 328 720,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Під час визначення розміру судового збору господарський суд враховує, що за правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 930,80 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду встановлено наступний розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" - станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

При поданні даної позовної заяви до сплати підлягав судовий збір у розмірі 3 944,64 грн (4 930,80 грн (1,5% від 328 720,00 грн) х 0,8) грн.

Таким чином, розмір зайво сплаченого судового збору становить 986,16 грн.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в розмірі в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу засобами поштового зв`язку.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.