Решение № 138985661, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2026Справа № 910/6936/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ ДИЗЕЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА»

про стягнення 47 867,40 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ді Дизель» (далі також - позивач, ТОВ «Ей Ді Дизель») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА» (ТОВ «АВТО КАСА») про стягнення 33 980,32 грн суми основного боргу, 3 251,24 грн 3% річних, 10 635,84 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ухвали від 16.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6936/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу 15-дений строк для подання відзиву.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була отримана відповідачем 16.06.2026, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.

Отже, встановлений судом строк для подання відзиву закінчився 01.07.2026.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, на виконання угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ДІ ДИЗЕЛЬ» (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР ПАРК») (як замовником), в усній формі 12 січня 2023 року, виконавцем було надано, а замовником одержано послуги з використанням матеріалів виконавця на загальну суму 33 980,32 грн згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № ДЗ-00000089 від 12.01.2023.

Зазначені обставини підтверджуються змістом вказаного акту прийому-передачі, що підписаний сторонами без заперечень.

Разом з названим вище актом приймання-передачі виконаних робіт відповідачу було вручено рахунок на оплату від 12.01.2023 № ДЗ-00000089.

Позивач вважає, що з підписанням вказаного акту приймання-передачі відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснити протягом 3-х робочих днів з дати підписання оплату вартості отриманих послуг з використанням матеріалів виконавця. Відповідне застереження міститься в акті приймання передачі виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що в обмовлений у акті приймання-передачі строк відповідач не здійснив оплату, чим допустив порушення грошового зобов`язання перед позивачем, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не простував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи наявний Рахунок на оплату (отриманий контрагентом), Акт приймання-передачі виконаних робіт № ДЗ-00000089 від 12.01.2023, із зазначенням сторін, сум та переліку виконаних робіт, використаних матеріалів та запчастин, то суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину про надання послуг у спрощений спосіб.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На доведення факту надання позивачем відповідачу послуг надано Акт прийому-передачі виконаних робіт № ДЗ-00000089 від 12.01.2023 на суму 33 980,32 грн, замовником за яким є ТОВ «ТІР ПАРК», а виконавцем - ТОВ ЕЙ ДІ ДИЗЕЛЬ». Акт скріплений електронними підписами сторін 30.01.2023 без зауважень.

Крім того, вказаний Акт містить вказівку на те, що він є підставою для оплати. Отримувач (замовник) або платник зобов`язаний сплатити виконавцю визначену в акті вартість робіт та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього акту.

Отже, у відповідача виник обов`язок з оплати отриманих послу на суму 33 980,32 грн з 30.01.2023 по 01.02.2023 (включно).

Натомість, доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати наданих послуг матеріали справи не містять.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 33 9801,32 грн згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів повної оплати не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати послуг, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 33 980,32 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10 635,84 грн та 3% річних в розмірі 3 251,24 грн за загальний період нарахування з 22.02.2023 по 01.06.2026.

При цьому, суд зауважує, що у прохальній частині позову позивачем помилково вказано суму 3% річних - 2 251,24 грн, хоча з ціни позову та змісту позовної заяви вбачається фактично сума нарахованих 3% річних в розмірі 3 251,24 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених вище обставин вбачається, що строк оплати відповідачем послуг настав 30.01.2023, отже позивач обґрунтовано здійснив відповідні нарахування за прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 3 251,24 грн в межах суми заявлених вимог.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених вимог на суму 10 635,84 грн.

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ді Дизель» обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- Договір № 01/06/2026-1ПД від 01.06.2026 про надання правової (правничої) допомоги;

- Додаткова угода до договору;

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Спиридонова Олега;

- Опис наданих адвокатом послуг;

- Платіжна інструкція № 525 від 03.06.2026 на суму 7 000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем документи на доведення розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що зазначені в Описі послуги фактично зводяться до подання позовної заяви. А надання попередньо консультацій не є витратами, що стосуються розгляду даної справи судом.

Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, за висновком суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат. Тому, суд вважає обґрунтованим розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу 6 125,00 грн - безпосередньо за складання та подання позову до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ді Дизель» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА» (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 11; код ЄДРПОУ 41983671) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ді Дизель» (02232, м. Київ, вул. Закревського Миколи, 16; код ЄДРПОУ 36192742) заборгованість в розмірі 33 980,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 635,84 грн, 3% річних в розмірі 3 251,24 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 6 125,00 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.08.2026.

Суддя Ю.О. Підченко