Решение № 138985296, 04.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2026 р. Cправа № 902/839/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: Ярмощук Віталій Павлович (посвідчення №077237) (в залі суду)

позивача: Хомеренчук Юлія Олександрівна (посвідчення №512) (в залі суду)

відповідача: не з`явився

третя особа: не з`явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

до: Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. Соборна, 7, селище Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008)

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про:

- усунення перешкоди власнику - державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га, яка входить до складу території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський", шляхом зобов`язання Літинської селищної ради повернути державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації вказану земельну ділянку;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Літинською селищною радою, припинивши право Літинської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га (номер запису про право 40145307) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна;

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00) виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі №902/839/26 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.08.2026.

Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008).

06.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 06.07.2026), за змістом якого відповідач зазначає про визнання позову та просить суд здійснити розподіл судових витрат з урахуванням вимог ч. 1ст. 130 ГПК України.

06.07.2026 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення №2431-06/234 від 06.07.2026.

04.08.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 04.08.2026).

В судовому засіданні 04.08.2026 прийняли участь прокурор та представник позивача. Представники відповідача та третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористались.

Щодо обізнаності відповідача та третьої особи про судове засідання суд зазначає наступне.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 направлено відповідачу та третій особі в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Згідно довідки про доставку електронних листів, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 29.06.2026 надіслано Літинській селищній раді Вінницького району Вінницької області та Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства України та доставлено до електронних кабінетів.

Отже, відповідач та третя особа завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином.

Розглянувши у підготовчому засіданні, відзив відповідача (б/н від 06.07.2026), господарський суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відзив про визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України підписано представником Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області Бичком Анатолієм Івановичем, право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено за випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому засіданні.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.08.2026 в зв`язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 21.02.2002 №167/2002 "Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення "Згарський" оголошено територією, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність у відповідності до додатку №1.

В Додатку №1 до Указу Президента України від 21.02.2002 №167/2002 зазначено, що територія заказника складає 3018,7 га, та знаходиться у Вінницькій області, зокрема, Жмеринський район: с. Лисогірка, с. Почапинці, Літинський район: с. Багринівці, с. Бірків, с. Горбівці, с. Микулинці.

Відповідно до документів проєкту створення загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський", який доданий Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України до листа №6003-11/37483-05, встановлено наступне.

Висновком Жмеринського районного відділу земельних ресурсів "Про попереднє погодження матеріалів вибору земельної ділянки під організацію зоологічного заказника "Згарський" попередньо погоджено вибір земельної ділянки під організацію зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" площею 782,1 га, без вилучення їх у землекористувачів згідно зведеної експлікації земель землекористувачів по землекористувачах і угіддях в розмірах, згідно додатку (в додатках до позову).

В подальшому висновком Жмеринського районного відділу земельних ресурсів щодо організації зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" погоджено земельну ділянку загальною площею 782,1 га за рахунок земель державної власності та без вилучення її у землекористувачів по землекористувачах і угіддях в розмірах, згідно додатку.

Також висновком Літинського районного відділу земельних ресурсів щодо організації зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" погоджено земельну ділянку загальною площею 2236,6 га за рахунок земель державної власності та без вилучення її у землекористувачів по землекористувачах і угіддях в розмірах, згідно додатку.

Висновком обласного управління земельних ресурсів щодо організації зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" погоджено земельну ділянку загальною площею 3018,7 га за рахунок земель державної власності та без вилучення її у землекористувачів по землекористувачах і угіддях в розмірах, згідно додатку.

Згідно рішення виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів Вінницької області від 31.08.1995 №107 "Про створення заказника "Згарський" на території району" вирішено створити на території району заказник "Згарський" на загальній площі 782,1 га, та звернутись до обласної ради народних депутатів про затвердження вказаного рішення.

Рішенням Літинської районної ради Вінницької області 4 сесії 23 скликання від 23.12.1998 "Про організацію зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський"" вирішено надати згоду на створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" загальною площею 2236,6 га та звернутись до обласної ради підтримати клопотання та рішення районної ради про створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський".

Відповідно до рішення 2 сесії 23 скликання Вінницької обласної ради "Про зміни мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області" вирішено, зокрема, дати згоду на створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" загальною площею 3018,7 га.

20.12.1999 Державне управління екологічної безпеки у Вінницькій області Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України подало до головного управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України клопотання про оголошення зоологічним заказником загальнодержавного значення долину річки Згар, що знаходиться на території Почапинецької та Лисогірської сільських рад Жмеринського району, Багриновецької, Бірківської, Горбовецької, Микулинецької сільських рад Літинського району загальною площею 3018,7 га.

Висновком Вінницького обласного управління земельних ресурсів щодо організації зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" від 19.06.2001 погоджено створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський".

Відповідно до рішення Літинської районної ради Вінницької області 15 сесії 3 скликання від 20.07.2001 "Про внесення змін до рішення 4 сесії районної ради 23 скликання від 23.12.1998 "Про організацію зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський"" вирішено внести зміни до останнього та надано згоду на створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" загальною площею 2236,6 га.

Відповідно до висновку Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів №155 від 12.09.2001 погоджено створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський".

Згідно рішення Жмеринської районної ради Вінницької області 15 сесії 3 скликання від 30.08.2001 "Про організацію загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський"" вирішено дати згоду на створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" загальною площею 782,1 га.

Відповідно до рішення Вінницької обласної ради 23 сесії 3 скликання №494 від 12.10.2001 вирішено пункт 3 рішення 2 сесії обласної ради 3 скликання "Про зміни мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області" викласти у наступній редакції: "Дати згоду на створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" загальною площею 3018,7 га в межах земель водного фонду Лисогірської, Почапинецької сільських рад Жмеринського району, Багриновецької, Бірківської, Горбовецької, Микулинецької, сільських рад Літинського району без вилучення їх з відання сільських рад та землекористувачів Літинського виробничого рибцеху, Літинського торфозаводу філіалу підприємства "Поділляторф" і Державної адміністрації автомобільних шляхів у Вінницькій області".

Також, до проекту створення зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" виготовлено картографічний матеріал, на якому зображено місце розташування земельних ділянок, які пропонуються під створення вказаного заказника, який погоджено уповноваженими органами.

Таким чином, території, які включено до складу зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" без їх вилучення у власника, визначено і погоджено в установленому законом порядку, що підтверджується документами проєкту створення заказника із зазначенням їх переліку та меж у графічних матеріалах, які містяться у проєкті створення.

Поряд з цим, абзацом 1 пунктом 3 згаданого Указу Президента України від 21.02.2002 №167/2002 зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України у тримісячний строк затвердити відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) положення про заказники, зазначені у додатку №1 до цього Указу, та внести зміни до положень про заказники, зазначені у додатку №2 до цього Указу.

Так, Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №194 від 23.05.2002 "Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" затверджено положення про новостворений загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення "Згарський" (Положення).

Відповідно до п. 1.3. Положення заказник загальною площею 3018,7 га розташований на північному заході Вінницької області Жмеринського та Літинського адміністративних районів. Територія являє собою цілісний масив, який охоплює середню течію річки Згар та її долину.

Пунктом 1.4 Положення визначено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України та водно-болотних угідь загальнодержавного значення, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник не вилучається із землекористування постійних користувачів, на землях яких він розташований: Лисогірської сільської ради - 59,5 га, Почапинецької сільської ради - 716,1 га Жмеринського району, Багриновецької сільської ради - 449,8 га, Бірківської сільської ради - 618,3 га, Горбовецької сільської ради - 366,1 га,

Літинського виробничого рибного цеху сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" - 444,8 га, Літинського торфозаводу філії підприємства "Поділляторф" - 150,0 га, Микулинецької сільської ради - 154,3 га Літинського району, Адміністрації автомобільних доріг у Вінницькій області 9,8 га (Користувачі) (п. 1.5. Положення).

Поряд з цим, відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-3045/2-26 від 14.04.2026 в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення та закріплення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки (без виділення в окреме землеволодіння) зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області.

Так на підставі Указу Президента України від 21.02.2002 року № 167/2002 "Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", рішення № 205 Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 08.04.2009 року 17сесії 5 скликання та договору № 345/02-02/09 від 18.02.2009 на виконання робіт між Багриновецькою сільською радою та ДП "Поділлягеодезкартографія", останніми виконано роботи по відновленню та закріпленню меж земельної ділянки (без вилучення в окреме землеволодіння) зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області, за результатом чого складено та погоджено відповідну технічну документацію, в якій, зокрема, зазначено межі та каталог координат межі земельної ділянки зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський".

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області погоджено вищезазначену технічну документацію.

Межі території зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" детально визначено положенням про заказник, картографічними матеріалами проєкту створення, так і відповідною технічною документацією та його територія підлягала обов`язковому врахуванню в усіх видах землевпорядної документації.

За твердженнями прокурора, правовий режим території заказника передбачає особливий порядок її використання, спрямований на збереження природних комплексів та недопущення будь-якої діяльності, що може порушити екологічну рівновагу чи змінити природний стан відповідної території. Встановлені Положенням обмеження прямо забороняють здійснення господарської діяльності, не пов`язаної з цілями функціонування заказника, зокрема дії, що можуть призвести до порушення природних процесів.

При цьому, незважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду ще у 2002 році і фактичного віднесення в силу закону земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, з даних Державного земельного кадастру України, даних сервісу Google Earth Pro щодо загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" виявлено сформовану земельну ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка включена до складу території заказника та була передана Літинській селищній раді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №40-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» в складі ділянок загальною площею 3390,0310 га, які розташовані на території Літинської селищної громади Вінницького (Літинського) району Вінницької області.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-3045/2-26 від 14.04.2026 встановлено, що, земельна ділянка з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області розробленої ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в 2013 році, яка наявна в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу №2.

13.01.2021 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка включена до складу території заказника зареєстровано право комунальної власності за Літинською селищною радою.

Листом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації № 08-20/1835 від 26.05.2026 року на запит Вінницької окружної прокуратури повідомлено, що, земельна ділянка 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення загальнозоологічного заказника "Згарський".

В підтвердження входження земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га до території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" до матеріалів справи додано схему розташування спірної ділянки, шляхом співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627, що внесені до бази ДЗК з координатами меж природного-заповідного фонду загальнодержавного значення загальнозоологічного заказника "Згарський", що зазначені в технічній документації із землеустрою щодо встановлення та закріплення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки (без виділення в окреме землеволодіння).

Як зазначає прокурор, спірна земельна ділянка повністю входить до меж загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський", який віднесено до об`єктів природно-заповідного фонду України, з урахуванням чого, така земельна ділянка в силу прямих приписів законодавства не може перебувати у комунальній власності, оскільки землі природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належать виключно до державної власності та підлягають особливій охороні.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та формування її як окремого об`єкта цивільних прав суперечить встановленому режиму охорони цієї території.

Враховуючи викладене, передання спірної земельної ділянки у комунальну власність, визначення її цільового призначення як земель сільськогосподарського призначення та потенційна можливість її використання для ведення сільського господарства свідчать про порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначені обставини слугували підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти заявлених позовних вимог, визнає позов та просить суд задоволити позов.

У письмових поясненнях поданих до суду третя особа підтримує позовну заяву Вінницької окружної прокуратури та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулює Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

У преамбулі Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Положеннями статті 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

У свою чергу, згідно вимог статті 27 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Відповідно до положень статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно - заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять, зокрема пам`ятки природи. Порядок організації, використання і охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Приписами частин 1-2 статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно із частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Пунктом 2 частини 7 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

За змістом частин 1-2 статі 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно вимог статті 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає особливий правовий статус земель природно-заповідного фонду, який виникає з моменту надання відповідній території або об`єкту статусу території чи об`єкта природно-заповідного фонду.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га повністю розташована в межах території зоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" (повністю накладається на його територію), така земельна ділянка в силу прямої вказівки закону належить до земель природно-заповідного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення. Відтак формування зазначеної земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав не могло змінити її правового статусу чи призвести до втрати встановленого законом режиму охорони та використання.

Отже, сам факт розташування спірної земельної ділянки в межах території об`єкта природно-заповідного фонду свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду та поширення на неї спеціального правового режиму, визначеного земельним і природоохоронним законодавством.

Положеннями частини 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Водночас з огляду на встановлений законодавством режим охорони та використання земель природно-заповідного фонду спірна земельна ділянка, як складова території об`єкта природно-заповідного фонду, не може використовуватися для цілей, визначених статтею 22 Земельного кодексу України.

Судом установлено, що входження земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га до території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" підтверджується схемою розташування спірної ділянки, яка виготовлена ТОВ "МК ПРОЕКТ +", шляхом співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627, що внесені до бази ДЗК з координатами меж природного-заповідного фонду загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський", що зазначені в технічній документації із землеустрою щодо встановлення та закріплення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки (без виділення в окреме землеволодіння).

Правовий режим території заказника, визначений Законом України "Про природно-заповідний фонд України" та Положенням про заказник "Згарський", виключає можливість використання таких земель для сільськогосподарських потреб, зокрема їх розорювання чи інше господарське освоєння.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га входить до складу території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" та повністю розташована в його межах, суд дійшов висновку, що за своїм основним цільовим призначенням вона належить до земель природно-заповідного фонду.

Відповідно, така земельна ділянка не може бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення та використовуватися для ведення сільськогосподарського виробництва.

Водночас, земельна ділянка загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" виявлено сформовану земельну ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення включена до складу території заказника, була передана Літинській селищній раді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №40-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» в складі ділянок загальною площею 3390,0310 га, які розташовані на території Літинської селищної громади Вінницького (Літинського) району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-3045/2-26 від 14.04.2026 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Багриновецької сільської ради Літинського району Вінницької області розробленої ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2013 році, яка наявна в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу №2.

13.01.2021 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, зареєстровано право комунальної власності за Літинською селищною радою.

Проте наведені відомості не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки, оскільки остання входить до складу території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" та належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її використання для потреб сільськогосподарського виробництва.

За таких обставин внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, її державна реєстрація з відповідними характеристиками, а також подальша передача у комунальну власність суперечать вимогам земельного законодавства та встановленому правовому режиму земель природно-заповідного фонду.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

За статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Як установлено судом та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на дату розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га зареєстрована на праві комунальної власності за Літинською селищною радою.

Оскільки державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, наявність у Державному реєстрі речових прав запису про право комунальної власності Літинської селищної ради на спірну земельну ділянку формально наділяє останню правомочностями власника та одночасно перешкоджає державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації реалізовувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Скасування державної реєстрації права комунальної власності Літинської селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га (Номер запису про право (в державному реєстрі прав) 40145307) із забезпечить відновлення становища, яке існувало до порушення права, та узгоджується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, згідно із витягом з Державного земельного кадастру та наявною у матеріалах справи землевпорядною документацією, спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з видом цільового призначення 16.00 та категорією земель "землі сільськогосподарського призначення". Водночас судом установлено, що зазначена земельна ділянка повністю розташована в межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної власності, розпорядником яких є Вінницька обласна державна адміністрація.

Отже, відомості, внесені до Державного земельного кадастру щодо категорії земель та їх цільового призначення, не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки та суперечать вимогам земельного законодавства.

При цьому єдиною передбаченою законом підставою для виключення з Державного земельного кадастру відомостей про незаконно сформовану та зареєстровану земельну ділянку є судове рішення про скасування її державної реєстрації.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що державна реєстрація права комунальної власності Літинської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га порушує права та законні інтереси держави як власника земель природно-заповідного фонду. Відтак наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Літинської селищної ради повернути зазначену земельну ділянку державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації.

Крім того, з метою усунення перешкод у реалізації державою правомочностей власника та приведення відомостей державних реєстрів у відповідність до фактичного правового режиму спірної земельної ділянки, обґрунтованими є також вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності Літинської селищної ради на зазначену земельну ділянку та про визнання незаконною і скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Саме сукупність зазначених способів захисту забезпечить повне та ефективне поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони, збереження і використання земель природно-заповідного фонду, а також відновить становище, яке існувало до порушення.

Суд також враховує, що прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації дотримано порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, як зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, питання наявності чи відсутності бездіяльності компетентного органу підлягає самостійній оцінці судом у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з урахуванням установлених фактичних обставин справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на наведене вище та на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі з розподілом витрат на сплату судового збору за правилами ч. 1 ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підготовче провадження закінчене прийняттям даного рішення, тому прокурору підлягає поверненню з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору, а саме в сумі 3 993,60 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 3 993,60 грн покладаються на відповідача.

При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Також судом встановлено надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви №02.50-9024вих-26 від 23.06.2026 в сумі 1 996,80 грн, який може бути повернений прокурору на підставі відповідного клопотання.

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Літинською селищною радою (вул. Соборна, 7, селище Літин, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ - 04325963), припинивши право власності Літинської селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га (Номер запису про право (в державному реєстрі прав) 40145307) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00) виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га, яка входить до складу території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський", шляхом зобов`язання Літинської селищної ради повернути державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 0522480400:03:000:0627 площею 30,8812 га.

Стягнути з Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. Соборна, 7, селище Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ - 04325963) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 3 993,60 грн - витрат на сплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС Електронний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи