Постановление суда № 138982299, 10.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9805/26

Провадження № 1-кс/204/1913/26

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ),

перекладача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000122 від 25.06.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Турецької Республіки, громадянина Турецької Республіки, з середньою освітою, одруженого, маючого дитину 2026 року, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

встановив:

До суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000122 від 25.06.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими слідчого відділу відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 Головного управління НП в Дніпропетровській області та відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026042000000122, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 25.06.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України. Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснюється групою прокурорів Західної окружної прокуратури міста Дніпра.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України з 24.02.2022 в Україні до теперішнього часу введено воєнний стан. Крім того, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, який у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24.02.2022 оголошена та проводиться загальна мобілізація. На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється. Так, ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами. Відповідно до Постанови, встановлено, що право перетинання державного кордону України військовозобов`язаними під час дії воєнного стану надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав, а також відповідно до цієї ж Постанови, встановлено, що у разі введення на території України воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно), крім випадків, визначених пунктом 214 цих Правил (із змінами згідно із Постановою Кабінетів Міністрів від 26.08.2025 № 1031 Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України). У ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» визначено, що військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років. Водночас з цим, п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Згідно ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» під час дії воєнного стану та оголошеної мобілізації не підлягають мобілізації особи виключені з військового обліку за станом здоров?я або визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).Таким чином, під час дії воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації громадяни України чоловічої статі, окрім тих, яких виключено з військового обліку за станом здоров`я на підставі рішення військово-лікарської комісії, зокрема не мають право на перетин державного кордону на виїзд з України. Зазначені вище обставини створили передумови для отримання незаконних прибутків в умовах воєнного стану за рахунок організації незаконного переправлення через державний кордон України громадян України чоловічої статі призивного віку, які підпадають під мобілізацію та не мають законних підстав для виїзду за державний кордон України. Так, встановлено, що у ОСОБА_9 , спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які достовірно знаючи про те, що на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час, що встановлює обмеження на виїзд осіб чоловічої статі та призивного віку за межі України, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння громадянам України, чоловічої статі та призивного віку, в організації незаконного переправлення їх через державний кордон України шляхом усунення перешкод, а саме за незаконно виготовленими, за грошову винагороду, документами, які є підставою для працевлаштування на ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (ЄРДПОУ 32851616), з метою отримання бронювання від військового призову та подальшою можливістю виїзду у відпустку за кордон із відповідним дозволом від ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» ЄРДПОУ 32851616. Так, реалізуючи спільний злочинний умисел, 07.07.2026 близько 15 год 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи, у парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка (за адресою: м. Дніпро, площа Шевченка, 1), зустрівся із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином України, та відповідно чоловіком призивного віку (від 25 років до 60 років), який підлягає мобілізації під час дії воєнного стану, та повідомив, що за грошову винагороду в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) доларів США, має можливість працевлаштувати ОСОБА_10 до ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», ЄРДПОУ 32851616, з метою отримання бронювання від військового призову та подальшою можливістю виїзду за кордон у відпустку, із наданням відповідного, незаконно виготовленого дозволу. При цьому повідомив, що в якості передплати ОСОБА_10 необхідно передати грошові кошти в сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США. 08 серпня 2026 року близько 11 год 15 хв., ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою домовленістю з невстановленою особою та з відома останнього, для доведення спільного злочинного умислу до кінця, знаходячись на автозаправному комплексі «ОККО» (ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», ЄРДПОУ 20122395), розташованого за адресою: вулиця Робоча, 84, Дніпро, зустрівся з ОСОБА_10 та від, якого отримав грошову винагороду у сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США, як частину оплати, за організації працевлаштування до ТОВ «АНУР», ЄРДПОУ 40224434, з метою отримання бронювання від військового призову та подальшою можливістю виїзду за кордон у відпустку із відповідним дозволом від ТОВ «АНУР», ЄРДПОУ 40224434, тим самим, здійснити організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, шляхом усунення перешкод особі, за грошову винагороду. Джейлан Нух о 11:18 год 08.08.2026 був затриманий правоохоронними органами у порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Умисні дії ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які виразились в організації незаконного переправленні осіб через державний кордон України, порадами та шляхом усунення перешкод, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. 08.08.2026 ОСОБА_5 затриманий правоохоронними органами у порядку ст. 208 КПК України. 08.08.2026 року в порядку ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підозра відносно ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ; протоколом огляду імітаційних грошових коштів, які в подальшому було передано ОСОБА_14 ; протоколом огляду грошових коштів, які в подальшому передані ОСОБА_14 ; протоколом проведення обшуку автомобіля BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколом проведення обшуку житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; речовими доказами у кримінальному провадженні; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовуєтьсяз урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)(ч. 5 ст. 9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175). Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування, оцінюючи обґрунтованість підозри, не потрібно пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду. Відтак, на даній стадії не розглядаються питання, які вирішує суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не здійснюється оцінка доказів з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначається, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна . Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_12 запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання на ризики, зазначені у статті 177 КПК України та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати,що підозрюваний ОСОБА_15 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_14 є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вирку може мати значення при визначення ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_12 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкі злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу. Вищевказані обставини є передумовами та можливістю для втечі ОСОБА_12 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органі досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який пов`язаний з організацією незаконного перетину особами державного кордону України та відповідно, є усі підстави вважати, що підозрюваний має певні стійки зв`язки з іншими особами, які можуть організувати незаконний перетин державного кордону України саме підозрюваним ОСОБА_16 Вказане свідчить, що перебуваючи на свободі підозрювана може незаконно покинути територію України з метою уникнення відповідальності. Також слід звернути увагу, що підозрюваний ОСОБА_5 є громадянином Республіки Туреччини, що надає йому можливість безперешкодно залишити територію України та повернутися до держави свого громадянства, уникнувши тим самим кримінальної відповідальності. Зазначене свідчить про наявність реального ризику його переховування від органу досудового розслідування та суду. Отже, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покаранняв сукупності дають підстави про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, як на території України так і поза її межами. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний ОСОБА_15 може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства, знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію про вчинення злочинних дій. Крім того ОСОБА_5 володіє інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин по справі та які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому може здійснити їх знищення, приховання чи спотворення, тим самим запобігти органу досудового розслідування у їх виявленні та вилученні, тим самим перешкоджаючи доказуванню обставин вчиненого тяжкого злочину. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістау кримінальному провадженні. У ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідуванняне допитані, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про те, що ОСОБА_11 може розробляти заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_11 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних, свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні, матиме можливість вступати у поза процесуальні відносини із свідками, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином. Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків

та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язкуз чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний ОСОБА_11 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У випадку засудження ОСОБА_9 за вчинення тяжкого злочину,до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже є підстави вважати, що ОСОБА_5 , маючи широке коло знайомств, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майназ метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої особисті зв`язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_11 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозриу вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не хворіє. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_18 запобіжного заходу, не встановлено. Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне: зібрані під час досудового розслідування докази є вагомимита підтверджують причетність ОСОБА_18 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Підозрюваний ОСОБА_11 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_19 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та спів розмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; вік та стан підозрюваного ОСОБА_18 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зазначені ризики з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_18 свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. Ймовірно вчинене кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, необхідно використовувати стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст.177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При вирішенні цього питання слід виходити з того, що інші, менш суворі, запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлені ризики. З огляду на викладене, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам. Особливу увагу слід приділити тому факту, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 №2101-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено, триває. З 24.02.2022 по теперішній час всі сили народу України направлено на захист та оборону Вітчизни, незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України. Фактично відвернення загрози, відсіч та стримування збройної агресії чи загрози нападу, забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, збереження та захист життя та здоров`я населення, підтримання на належному рівні бойової готовності та боєздатності, організація та підтримання дій руху опору, проведення військових операцій, тощо, покладено на військовослужбовців, працівників відповідних державних органів України, покращення та підвищення матеріального та побутового забезпечення яких забезпечується на всесвітньому рівні. Проте, ігноруючи напружену обстановку на території держави та потреби ЗСУ, достовірно знаючи про ведення на території України бойових дій з боку російської федерації, стримування та відсіч яких майже щохвилини потребує дієздатних, повних сил та енергії, здорових осіб, будучи обізнаним, що кожна особа, яка є учасником воєнних дій це можливість захистити та зберегти життя та здоров`я населення, країну в цілому, нехтуючи всім цім, поводячись цинічно, зухвало, демонструючи відсутність патріотичного настрою та виховання, діючи виключно з корисливих мотивів, задля власного незаконного збагачення при скоєнні кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів забезпечення призову та мобілізації своїми умисними, незаконними діями, які виразилися у організації незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі, придатних до несення (проходження) військової служби під час мобілізації, в умовах воєнного стану, фактично позбавив особовий склад, підрозділів, військових частин, що виконують завдання у важких, складних, несприятливих умовах взаємозаміни, можливості відпочинку, психологічного та фізичного розвантаження. Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. За викладених обставин, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, а також інших обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_12 не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Тобто інші, більш м`які запобіжні заходи, неможливо застосувати до підозрюваного з наступних причин: особисте зобов`язання застосування вказаного запобіжного заходу не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчинятиме інші кримінальні правопорушення; особиста порука на адресу ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та Західної окружної прокуратури міста Дніпра, не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_12 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;застава слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу; домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим,що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків. З огляду на викладене, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам. Крім того, тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу. Так, частиною 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. На думку органу досудового розслідування та прокурора, враховуючи що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого з корисливих мотивів, беручи до уваги те, що в рамках вказаного кримінального провадження встановлено, що оплата за організацію незаконного перетину державного корону України становить 11000 (одинадцять тисяч) доларів США, відповідно до даних Національного банку України, становить близько 491 700 грн., тобто з кожної особи ОСОБА_5 мав незаконний заробіток на вказану суму коштів, таким є підстави вважати, що застава у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити підозрюваним ОСОБА_16 покладених на нього обов`язків. Крім того, ОСОБА_5 має майно у вигляді автомобіля BMW 520i, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2012 року випуску, яку останній придбав 24.04.2026 року. За таких обставин доцільним буде визначити заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 гривень. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Саме застава у визначеному розмірі здатна забезпечити виконання ОСОБА_16 покладених на нього обов`язків. Необхідність визначення розміру застави саме у такому розмірі обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для сплати застави. Беручи до уваги викладене, доцільно застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_18 запобіжних захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави і таким чином запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманям під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурором доведено, що ОСОБА_20 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженю іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просили підозрюваний та його захисинк, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У зв`язку з наведеним, враховуючи майновий стан особи підозрюваного, до нього слід застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі 180 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 599 040,00 гривень, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000122 від 25.06.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 06 жовтня 2026 року.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 180 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 599 040,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави підозрюваним ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), встановленої у розмірі 599 040,00 гривень, вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 06.10.2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він проживає; утримуватись від спілкування із свідками по кримінальному провадженню, крім участі у процесуальних діях; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі не виконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід з накладенням грошового стягнення в розмірі до двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1