Решение № 138980479, 12.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2133/26

Провадження № 2/539/1811/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 серпня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, представник позивача Гусєв Павло Володимирович,

встановив:

Представник позивач Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Гусєв П.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 156 800,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 22.06.2025 року в на а/д М-03 Київ-Харків відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керували ОСОБА_1 , та транспортного засобу Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «AUDI», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихтранспортних засобів № СА0274888. Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до Постанови Суду Відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 158 800,00 грн

Оскільки, відповідно до постанови суду водій забезпеченого транспортного засобу керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, то у АТ «СК «Країна» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.

22 червня 2026 року ухвалою суду у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Гусєв П.В. в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та проведення заочного розгляду у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № СА/0274888, договір укладений між АТ «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_1 10.07.2024 строком на один рік до 10.07.2025, забезпечений транспортний засіб: Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 (а.с.30).

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно даної постанови 22 червня 2025 року о 16 год. 00 хв. на 69 км автодороги Київ-Харків, Броварського району Київської області водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився в КНП ББЛІЛ, результатом огляду 2,82 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, 22 червня 2025 року о 16 год. 00 хв. на 69 км автодороги Київ-Харків, Броварського району Київської області водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на металевий відбійник. Внаслідок чого транспортні засоби тримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п.2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 автомобіль зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (а.с.15 з.б.).

23.06.2025 року за вх.№8887/25 ОСОБА_3 звернулася до голови правління АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (а.с.9-10).

Відповідно до заяви від 30.06.2025 за вх.№9215, власник пошкодженого транспортного засобу Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулася до страховика АТ «СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.11).

Як вбачається з заяви щодо погодження страхового відшкодування поданої ОСОБА_3 24.07.2025 року за вх.№10380/25 за фактом пошкодження транспортного засобу Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 22.06.2025 року за участі Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 погодилась з розміром страхового відшкодування в сумі 160 000,00 грн. На проведенні експертизи пошкодженого ТЗ Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 не наполягала (а.с.12).

Згідно страхового акту № 08/78458/3.2.29 від 04 серпня 2025 року, розмір страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 визначений у розмірі 156800,00 грн, який оплачений ОСОБА_3 05.08.2025 року на підставі платіжної інструкції №45008 (а.с.28-29).

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Зі ст. 5 зазначеного Закону вбачається, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пунктом «а» п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з наведеними положеннями до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу.

При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника.

Право регресу це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком, суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 Цивільного кодексу суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25. Грудня 2013 року у справі №6-112цс13, вбачається, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 Цивільного кодексу України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 Цивільного кодексу України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме: страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України в порядку суброгації на відшкодовану суму .

Будь яких доказів в обґрунтування заперечень проти позову відповідачем суду надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №63153 від 07.05.2026 про сплату судового збору у сумі 2 662 грн. 40 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

ПозовАкціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» завдані збитки в порядку суброгації у розмірі 156 800 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», код ЄДРПОУ 20842474, місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, б.29А;

Представник позивача: Гусєв Павло Володимирович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса робочого місця: 01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, буд.10, оф.2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна