Решение № 138980451, 13.08.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 536/1154/26

Провадження № 2/533/474/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансування кредиту,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» через систему «Електронний суд» звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором про надання позики на умовах фінансового кредиту у розмірі 13968,74 грн.

У подальшому позивач позовні вимоги уточнив (зменшив розмір позовних вимог). В уточненій позовній заяві просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 від 02.12.2020 у розмірі 12872,72 гривень.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію про рух коштів, а саме зарахування коштів (поступлення) на поточний рахунок/№ картки НОМЕР_1 , що зазначений позичальницею ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , за період з 02.12.2019 і протягом трьох банківських/робочих днів, включно (виписка з рахунку та/або інший документ, тощо).

Також позивач просив стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються зі судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень. Розгляд справи просив проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області (а.с. 42).

26 травня 2026 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 26.05.2026 цивільну справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 47).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 49).

Позивач у встановлений судом строк (08.06.2026) недоліки усунув (а.с. 52).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання 13 серпня 2026 року (а.с. 57-59).

Цією ж ухвалою суду клопотання позивача задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

25 червня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 98-99).

29.06.2026 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.62-72), у якій позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 від 02.12.2020 в розмірі 12872,72 грн на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 гривень 00 коп.

01.07.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 101-102), у якій позивач надав докази направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачці рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог позивач фактично зменшив розмір заявлених ним позовних вимог. Позивач зменшив розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Тому суд на підставі ч. 6 ст. 49 ЦПК України приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог, так як дії представника позивача - адвоката Бачинського Остапа Михайловича, що підписав заяву про уточнення позовних вимог, не суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Справу розглянуто 13.08.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 2-6, 62-94).

В уточнені позовній заяві позивач зазначав, що 02.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Форза» (далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено договір надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 (далі - договір або договір позики). Договір укладено в електронній формі.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів № банківської картки, на який в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3798,00 грн, № картки НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики (п. 1.6), що обслуговується в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак від суми позики, зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно відповідачу фактично зараховано на картку суму 3500,00 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026.

На умовах, встановлених договором, позикодавець зобов`язується передати на умовах договору позики відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах, передбачених договором позики № 00020121543, у розмірі 3798,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 16.12.2020, процентна ставка в день становить 1,85 %, та процентною ставкою 2,50 % за кожен день, яка застосовується у разі прострочення (користування коштами поза межами строку на який надано кредит).

Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договором позики.

Відповідач у подальшому проводив повне або часткове погашення нарахованих процентів за користування кредитом, внаслідок чого неодноразово оформляв пролонгацію кредиту, зокрема: 16.12.2020 оформив пролонгацію кредиту, що передбачена п. 5 договору позики, та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3798,00 грн ще на 15 днів, кінцева дата погашення кредиту 31.12.2020, що підтверджено графіком платежів.

Відповідач не виконав свої зобов`язання: всього здійснив оплат (погашались нараховані відсотки і незначна сума основного (тіла) кредиту) на загальну суму 1053,90 грн, сума останнього платежу - 1053,90 грн, дата останнього платежу - 16.12.2020, та припинив вносити платежі, передбачені умовами договору позики, як повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору позики у відповідача утворилася заборгованість за договором позики.

30.06.2021 було укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2 між ТОВ «ФК «Форза» та «ФК «Артеміда».

Згідно з договором факторингу ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 1398.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позики станом на 15.04.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 12872,72 грн, що складається зі:

- залишку заборгованості за тілом кредиту - 3500,00 грн;

- залишку заборгованості по процентах за користування кредитом (нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України та умов договору позики) - 971,21 грн;

- залишку заборгованості по простроченим процентах за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору позики, за період 01.07.2021 по 28.09.2021) - 7875,00 грн;

- інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором, згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період 01.02.2021 по 23.02.2022) - 526,51 грн.

Позивач зазначив, що неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. Так, на поштову адресу боржника було відправлено ряд листів, в тому числі досудову вимогу щодо необхідності оплати заборгованості від 13.10.2021 з повідомленням про зміну кредитора.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 509, 512, 526, 625-269, 638, 641-642, 644, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статті 19, 60, 133, 137, 175, 276 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 60, 62, 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», висновки Верховного у справі № 656/1024/16-ц (постанова суду від 24 квітня 2024 року та від 02 липня 2025 року), у справі № 754/17668/15-ц (постанова суду від 24 березня 2020 року), у справі № 639/9835/15-ц (постанова суду від 10 жовтня 2019 року), у справі № 910/16143/18 (постанова суду від 219 лютого 2020 року), у справі № 906/282/16 (постанова суду від 05 серпня 2020 року), у справі № 910/10254/18 (постанова суду від 23 вересня 2019 року), у справі № 904/3242/18 (постанова суду від 18 лютого 2021 року та від 21 травня 2019 року), у справі № 916/228/22 (постанова суду від 16 листопада 2022 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 , у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи (а.с.107-108). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надала.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачкою суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02 грудня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним підписом заяву формуляр про акцептування оферти, відповідно до якої погодилася та прийняла пропозицію ТОВ «ФК «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 19).

02.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 (далі - договір позики) у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інших законодавчих актів України, а також Внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ФОРЗА», затверджених Наказом ТОВ «ФК «ФОРЗА» № 20 від 06.10.2020 (надалі по тексту - Правила) (а.с. 17).

Згідно з п. 3.1 договору позики товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній п. 5 договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно з відсотковою ставкою за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі.

Відповідно до п. 4.1 договору позики договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов`язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.

Відповідно до п. 4.3 договору позики клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у розділі 5 цього договору.

У р. 5 договору позики зазначені умови надання позики на умовах фінансового кредиту: загальний розмір кредиту - 3798,00 грн (п. 1); тип кредиту - лояльний on-line; схема кредитування - класична; дата видачі кредиту - 02.12.2020; дата погашення заборгованості - 16.12.2020 (п. 5); строк дії договору - 15 днів (п. 9); можливість пролонгації - дозволено, під 1,85 % в день; мета - споживчі цілі; базова процентна ставка - 1,85 % (п. 12); процентна ставка у день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору - 2,50 % (п. 13).

Пільговий період діє тільки у випадку повного погашення кредиту в період, вказаний у пп. 6 п. 5 договору. Ставка яка застосовується тільки у період дії пільгового періоду, вказаного у пп. 6 п. 5 договору. Сторони погоджуються, що строк дії договору, вказаний у пп. 9 п. 5 договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати видачі кредиту ( п.п. 4) п. 5 договору) до фактичної дати повернення кредиту, процентів за ставками визначеними у п.п. 8, п.п. 12 та п.п. 13 п. 5 договору та інших нарахувань визначених договором та чинним законодавством України. Сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом після настання дати погашення заборгованості, вказаної у п.п. 5 п. 5 договору, умови щодо нарахування процентної ставки (п.п. 12) п. 5 договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки визначений у п.п. 13 п. 5 договору (крім випадків пролонгації строку дії договору, в такому випадку застосовується процентна ставка пролонгації). Зміна процентної ставки на умовах визначених цим пунктом не є зміною істотних умов договору та не вважається змінюваною процентною ставкою. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору (п.п. 13) п. 5 договору), маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Застосування перерахування процентної ставки, визначеної у п.п. 12 п. 5 договору, на процентну ставку, визначену у п.п. 13 п. 5 договору, не є зміною істотних умов договору.

У відповідності до п. 5.1 договору позики порядок надання кредиту - безготівковим шляхом.

Згідно з п.5.2 договору позики повернення кредиту, сплата процентів та неустойки (штрафу, пені), здійснюється клієнтом через банк або платіжні термінали; за допомогою сервісу «погашення онлайн» на офіційному сайті товариства, за тарифами банків та сервісів. Датою повернення кредиту вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок товариства.

Відповідно до п. 8.1 договору позики сторони несуть відповідальність за порушення умов договору згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п. 8.2 договору позики виконання зобов`язань клієнта перед товариством за договором забезпечується неустойкою (пеня та штраф). У випадку порушення клієнтом умов цього договору, товариство має право нараховувати такі види неустойки: база нарахування - прострочена заборгованість; період нарахування - з 41 календарного дня прострочення кредиту; пеня - 2,5 % від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення; розмір неустойки(штраф, пеня) визначається з врахуванням обмежень Закону України «Про споживче кредитування».

У р. 9 договору позики установлено графік платежів.

У р. 10 договору позики зазначені такі відомості щодо клієнта: ОСОБА_1 , адреса реєстрації (прописки): АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; паспортні дані; підпис: НОМЕР_3 .

У графіку платежів, що є додатком до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 від 02.12.2020, визначено: дату платежу - 16.12.2020; суму процентів - 1053,90 грн; суму основного боргу - 3798,00 грн (а.с. 21).

У графіку платежів, що є додатком до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543.1 від 16.12.2020, визначено: дата платежу - 31.12.2020; суму процентів - 1053,90 грн; суму основного боргу - 3798,00 грн (а.с. 22).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_4 , рахунок до картки НОМЕР_5 . Номер телефону НОМЕР_6 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій у період з 02.12.2020 по 05.12.2020 - є фінансовим номером телефону (а.с. 98).

З виписки за договором за період з 02.12.2020 по 05.12.2020, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , 02.12.2020 відбулося зарахування переказу у сумі 3500,00 грн (а.с. 99).

30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Форза» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2 (далі за тексом рішення - договір факторингу) (а.с. 23-25).

Згідно з п. 2.1 договору факторингу відповідно до умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до копії платіжного доручення № 279 від 05.07.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «ФК «Форза» у сумі 400000,00 грн як оплату згідно з договором факторингу № 20210630-Ф/02 від 30.06.2021 (а.с.28).

У відповідно до копії платіжного доручення № 282 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «ФК «Форза» у сумі 84618,00 грн як оплату згідно з договором факторингу № 20210630-Ф/02 від 30.06.2021 (а.с.28 на звороті).

З витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20210630-Ф/02 від 30.06.2021 (а.с. 29) вбачається, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 00020121543 у загальній сумі 4851,90 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3798,00 грн; заборгованість за процентами - 1053,90 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості (виписки з особового рахунку), виконаного позивачем, загальна заборгованість за договором складає 13968,74 грн (а.с. 30), у тому числі:

- залишок заборгованість за тілом кредиту - 3798,00 грн;

- залишок заборгованості по процентах за користування кредитом (нарахованих згідно з ст. 1048 ЦК України та умов договору позики) - 1053,90 грн;

- залишок заборгованості по простроченим процентах за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору позики, за період з 01.07.2021 по 28.09.2021) - 8545,50 грн;

- інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 - 571,34 грн.

У відповідності до деталізованого розрахунку заборгованості (перерахунок із документально підтвердженої банком суми 3500,00 грн) загальна заборгованість за договором становить 12872,72 грн (а.с.74-75) та складається зі:

- залишок заборгованість за тілом кредиту - 3500,00 грн;

- залишок заборгованості по процентах за користування кредитом (нарахованих згідно з ст. 1048 ЦК України та умов договору позики) - 971,21 грн;

- залишок заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору позики, за період з 01.07.2021 по 28.09.2021) - 7875,00 грн;

- інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 - 526,51 грн.

Позивачем направлялися на електронну адресу відповідачки повідомлення про укладення договору факторингу та досудова вимога (а.с.31).

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 1050 ЦКУ, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.

Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:

«У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набрання чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів = 23 січня 2024 року), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.».

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події . У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 02.12.2020 між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» (первісний кредитор) було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543, за умовами якого відповідачкою отримано позику (кредит) у розмірі 3798,00 грн строком на 15 днів на умовах повернення позики у кінці строку.

Договір укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним позикодавцем не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 40).

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісними позикодавцем позики (кредиту) у сумі 3500,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідачки.

Доказів повного погашення відповідачкою заборгованості за договором позики перед первісним позикодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачкою суду не надано.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за договором позики у сумі 3500,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивач станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки, має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі, який відповідачкою не оспорювався.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за договором, здійсненого позивачем, суд висновує таке.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість відповідачки становить 12872,72 грн, яка складається зі: заборгованості за тілом кредиту - 3500,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом (нарахованими на підставі ст. 1048 ЦК України та умов договору позики) - 971,21 грн; заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.07.2021 по 28.09.2021) - 7875,00 грн; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.02.2021 по 23.02.2022) - 526,51 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз`яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»

У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору/договору позики передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом 15 днів (з урахуванням пролонгації - 30 днів) та як міри відповідальності після настання строку погашення кредиту. Тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Про таке свідчать і відповідні положення договору.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України обґрунтував й свої позовні вимоги позивач у частині нарахування процентів та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання за договором.

Суд уважає, що розрахунок заборгованості у частині нарахування процентів за та інфляційного збільшення за ч. 2 ст. 625 ЦК України не у повній мірі відповідає вимогам закону, та уважає, що положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування процентів та інфляційного збільшення за ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання була розпочата та не завершена дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Закон України «Про споживче кредитування» звільняя споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором, у тому числі за кредитним договором про споживчий кредит, договором позики на період дії карантину.

Тобто у період з 01.03.2020 по 23.01.2024 споживач звільняється законом від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/ договором позики. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитним договором підлягають списанню кредитодавцем.

Тлумачення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину

- у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) у тому числі, але не виключно, неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити проценти за неправомірне користування позикою, кредитом. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Отже, суд уважає, що відповідачка на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнялася від відповідальності перед позивачем за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту/позики; звільнялася від обов`язків сплачувати кредитодавцю проценти, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та інфляційні збитки у період з 01.03.2020 по 23.01.2024.

Отже, за договором позики сума процентів у розмірі 7875,00 грн нарахована за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 та інфляційне збільшення за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 у розмірі 526,51 грн пред`явлені до стягнення позивачем неправомірно. Такі суми процентів та інфляційних втрат нараховано на прострочену заборгованість поза межами строку кредитного договору, підлягали списанню кредитодавцем, а обов`язок відповідачки по сплаті процентів та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Суд, детально проаналізувавши висновки Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц та від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, на які посилався позивач, уважає, що правовідносини у наведених справах, на які посилався позивач, не є подібними до обставин даної справи, тому їх не застосовує до спірних правовідносин. Крім того, у наведених справах Верховний Суд не робив висновки про правомірність нарахування кредиторами інфляційного збільшення та процентів за прострочення виконання умов договорів про споживче кредитування на підставі ст. 625 ЦК України у період дії карантину.

Іншим висновкам Верховного Суду, наведеним позивачем, висновки суду у даній справі також не суперечать.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки суми заборгованості за договором позики у загальному розмірі 4471,21 грн (3500,00 (тіло позики) + 971,21 (проценти за правомірне користування позикою) = 4471,21 грн). У задоволенні решти позовних вимог на суму 8401,51 грн (526,51 грн (інфляційні збільшення) + 7875,00 грн (заборгованість за процентами поза межами строку дії договору) = 8401,51,00 грн) суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 39).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (34,73 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 924,65 грн (2662,40 х 34,73 % = 924,65).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на його користь судові витрати у розмірі 7000,00 грн у виді витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 13 квітня 2026 року № 20260413-9Ш, укладений між адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Артеміда-Ф» (а.с. 33-34), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору правову допомогу, що надається адвокатом клієнт оплачує на умовах та в порядку, встановлених даним договором; у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн (п. 4.2); клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення (постанови) суду відповідної інстанції або з дати добровільної оплати боржником заборгованості (п. 4.7);

2) розрахунок суми судових витрат (із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, за які встановлено фіксований розмір його гонорару) у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020121543 від 02.12.2020, де сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести клієнт/позивач складає 7000,00 грн (а.с. 35).

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: розрахунок витрат, договір про надання правничої допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (34,73 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у розмірі 2431,10 грн (7000,00 х 34,73 % = 2431,10).

На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354-355ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансування кредиту - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором від 02.12.2020 № 00020121543 у загальному розмірі 4471 гривню 41 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 8401 гривню 51 копійка - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у сумі 924 гривні 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу у розмірі 2431 гривню 10 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (місцезнаходження: вул. С. Бандери, буд. 87, офіс 54, м. Львів, Львівська область, 79013; ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697; адреса електронної пошти: info@artemidaf.com; тел.: 0973333443; IBAN НОМЕР_7 в ПУАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634).

Представник позивача: адвокат Бачинський Остап Михайлович (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_10 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 13 серпня 2026 року.

Суддя В.П. Козир