Решение № 138979997, 13.08.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/578/2026

Справа № 567/218/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Плазій Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Острозького районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 у розмірі 15389,78 грн.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 16.02.2026 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано за підсудністю до Нетішинського міського суду Хмельницької області, в порядку ст. 31 ЦПК України, оскільки відповідач зареєстрований в м. Нетішині.

Матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшли до Нетішинського міського суду Хмельницької області 16.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» первісний кредитор та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 218601368, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора.

01.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/2, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти.

27.02.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Так, відповідно до реєстру прав вимог № 3 від 04.08.2025 до договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до вказаних у реєстрі боржників, зокрема, до відповідача на суму 15389,78 грн, з яких: 5942,00 грн заборгованість по основному боргу; 9447,78 грн заборгованість по процентам.

Відповідач не виконав свого обов`язку за кредитним договором та припинив повертати наданий йому кредит, після відступлення права вимоги позивачу не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості, внаслідок чого за позичальником утворилася заборгованість у розмірі 15389,78 грн, з яких: 5942,00 грн заборгованість по основному боргу; 9447,78 грн заборгованість по процентам.

Таким чином, позивач набувши право грошової вимоги до ОСОБА_1 звертається до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що сторона відповідача не заперечує факту отримання грошових коштів у кредит, проте вважає, що звернення із позовом про стягнення тіла кредиту є передчасним, обрахунки процентів помилковими, та частково визнає позовні вимоги, а саме заборгованість за кредитом у виді процентів за користування кредитом на суму 4074,64 грн.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ЦК України відрізняє два різні види процентів, а саме: процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами (ст. 1048 ЦК України) та процентів за протиправне користування коштам, тобто за простроченим грошовим зобов`язанням (ст. 625 ЦК України), а право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (ст. 1050 ЦК України). При цьому, умовами наданої позивачем угоди, а саме п. 8.1 договору, передбачено, що позивальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника договором не передбачено. Разом з тим, строк кредитування, тобто строк з якого наступає обов`язок повернути основну суму заборгованості за тілом кредиту встановлено Розділом 7 кредитного договору. Зокрема, п. 7.2 встановлено, що в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Водночас, пунктом 7.3 передбачена кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.09.2029, а п. 11.1 визначено строк дії договору протягом п`яти років. Обставини, передбачені п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. не настали, оскільки позивач не надсилав повідомлення про дострокове припинення дії договору та не посилається на цю обставину, як на підставу позовних вимог. Враховуючи викладене зобов`язання із повернення відповідачем тіла кредиту не настало.

Щодо необґрунтованості розміру нарахованих процентів представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», денна ставка починаючи з 24.12.2023 має бути не більше 2,5 %, а з 22.04.2023 не більше 1,5 %, а з 20.08.2023 не більше 1 %. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит, а умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Договір кредитування укладено 10.08.2024. Пунктом 7.4 договору передбачено, що протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, а після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Враховуючи, що строк дисконтного періоду становить 20 календарних днів (п. 3.1), нарахування за перші 20 днів кредитування та обов`язок сплатити проценти за вказаний період користування кредитом настає 30.08.2025. Станом на 30.08.2025 проценти за користування кредитом повинні становити 1 % за кожен день користування, однак, позивач розраховує проценти з 30 серпня 2025 року у розмірі 1,5 % на день.

Відповідач підтверджує, що 12.09.2025 сплатив позивачу 12116,00 грн, тобто на 33 день користування кредитом. З огляду на строк повернення тіла кредиту, передбаченого п. 7.3, вказаний вище платіж слід вважати достроковим погашенням заборгованості за договором, з огляду на право відповідача щодо дострокового повернення кредиту (п. 7.5.) та черговість сплати, оскільки: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; - у другу чергу сплачуються сума кредиту та нараховані проценти за користування кредитом (п. 7.7). Жодних дій щодо пролонгації дисконтного періоду, передбачених п. 3.3 відповідачем не вчинялось. Зважаючи, що станом на день платежу строк виконання основного зобов`язання (тіло кредиту) не настав вважає, що і проценти за прострочення не нараховувались, тому вказаний платіж за вищевказаним пунктом другої черги погашення повинен був спочатку бути зарахованим на суму кредиту, а решта на погашення нарахованих процентів.

Оскільки з дня отримання кредиту погашення тіла відбулось на 33 день користування кредитом, розмір процентів нарахованих за ставкою, встановленою чинним на той момент законодавством, становить 12 000,00 х 33 х 1% = 3 960,00 грн. Відтак, сплативши 12116,00 грн ОСОБА_1 фактично сплатив 3 960,00 грн нарахованих процентів за користування кредитом та 8 156,00 грн тіла кредиту.

Таким чином, вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 12.09.2025 була повністю погашена та залишалась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 844,00 грн (12000-8156). Проте, вказана сума не підлягає стягненню, оскільки строк зобов`язання в цій частині за кредитним договором ще не настав. Дійсний розмір процентів за період з 10.08.2024 по 27.12.2024 слід розраховувати із суми 3 844,00 грн по 1% за 106 днів користування, що становить 4 074,64 грн (3 844,00 грн х 106 х 1%). Відтак, представник відповідача вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 3844,00 грн не підлягають задоволенню, а зважаючи на часткове визнання вимог, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 4074,64 грн процентів за користування кредитом в межах заявленого у позові періоду.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що підписавши кредитний договір сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку із простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору на визначених договором умовах. Заборгованість нараховано відповідно до умов кредитного договору та додатків до нього. У кредитному договору, підписаному відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Первісного кредитора та є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, а також отримав від первісного кредитора до укладення кредитного договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Жодних заперечень щодо змісту та/чи умов Правил надання кредиту відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Ніяких застережень щодо неповного розуміння змісту кредитного договору або незгоди з його умовами та/або додаткових угод (при їх наявності) під час їх підписання, відповідач суду не повідомляв. За весь період перебування права вимоги у позивача, останній не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій, а позивач лише просить суд стягнути із відповідача заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги та не містить вимог щодо штрафних санкцій. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами є правомірним. 10.04.2026 позивачем отримано від ТОВ «Таліон плюс» повідомлення про дострокове повернення кредиту адресоване відповідачу, у якому зазначено: «…цим листом повідомляємо вас про дострокове розірвання кредитного договору № 218601368 від 10.08.2024 року з 28.12.2024 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 15389,78 грн». Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач у встановлений строк не виконував умови кредитного договору, позивач зазначає, що кредитний договір було достроково розірвано з 28.12.2024, у відповідно до умов договору (пункти 9.1.1.2, 9.1.1.7), а отже обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є необґрунтованими, недоведеними, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених у постановах ВС, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив судове засідання провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

04.08.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених ним у позовній заяві та відповіді на відзив, виклавши аналогічні пояснення. Водночас додатково зазначив, що в матеріалах, які були передані ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до умов договору факторингу відсутній повний договір факторингу № МВ-ТП/2 від 01.10.2024, оскільки даний договір було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс». Тобто, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною вищевказаного договору факторингу, а відповідно його потрібно витребувати у первісного кредитора. Позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані йому попередніми кредиторами. У разі ненадання доказів та недостатності пояснень, позивач не заперечує проти залучення попередніх кредиторів до розгляду, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, для витребування необхідних доказів та надання пояснень по справі. Наголошує на тому, що договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Окрім цього, зауважує, що Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються.

Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання в таке не з`явилися. 13 серпня 2026 року представник відповідача подав до суду заяву в які просив розгляд справи здійснювати без участі сторони відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі

18.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 10.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 218601368, а 11.08.2024 додаткову угоду до договору № 218601368 від 10.08.2024, згідно з якими товариство зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у сумі кредитного ліміту 12100,00 грн на умовах строковості зворотності, платності, шляхом безготівкого перерахування на платіжну картку 5355-28ХХ-ХХХХ-2393, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір та додаткова угода позичальником підписано електронним підписом одноразовими ідентифікаторами. (а. с. 8-19, 20-21).

Серед іншого умовами договору визначено таке:

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 10000,00 грн 10.08.2024. Другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (п. п. 2.3., 2.4., 2.5. договору).

Строк дисконтного періоду складає 20 днів (п. 3.1).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду 30.08.2024, а саме протягом 20 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п. п. 7.1. договору).

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору, в порядку передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору ( п. 7.2. договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 09.09.2029 (п. 7.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 11.1).

Кредитодавець має право:

в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором Кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх (п. 9.1.1.2. договору);

у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору (п. 9.1.1.7. договору).

Проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніш останнього дня дисконтного періоду кредитування;

після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. п. 7.4., 7.4.1., 7.4.2. договору).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (п. 8.1.).

Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого траншу за цим договором ( п. 8.2.).

На момент укладення договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (п. 8.3.).

За період від дати видачі першого траншу до 30.08.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,54 відсотки від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.5.1).

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

-у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

-у другу чергу сплачуються сума кредиту та нараховані проценти за користування кредитом;

-у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору (п. 7.7.).

Відповідачем фактично визнається факт укладення договору кредитної лінії та додаткової угоди до неї.

Відповідно до довідок, які видано 12.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнім, шляхом безготівкого перерахування через надавача платіжних послуг АТ «ОТП Банк», 10.08.2024 було надано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, а 11.08.2024 2100,00 грн (а. с. 23, 24).

Платіжними дорученнями № 17f14f7c-8e53-4934-b946-88fb96cd3ce1 від 10.08.2024 та № 6df99bfc-6309-4a90-9d11-f78c723c3be3 від 11.08.2024 підтвердженого факт перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 12100,00 грн згідно із кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 (а. с. 25, 26).

Також факт отримання кредитних коштів у загальному розмірі 12100,00 грн визнає сторона відповідача.

01.10.2024 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/2, за яким ТОВ «Таліон плюс», відповідно до реєстру прав вимоги від 01.10.2024 , було набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 218601368 від 10.08.2024 на суму заборгованості у розмірі 7635,47 грн, з яких 5942,00 грн сума заборгованості по основному боргу, 1693,47 грн сума заборгованості по відсоткам (а. с. 29, 30, 31, 32).

27.02.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 27/0225-01, за якими позивачем, відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025, було набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 218601368 від 10.08.2024 на суму заборгованості у розмірі 15389,78 грн, з яких 5942,00 грн сума заборгованості по основному боргу, 9447,78 грн сума заборгованості по відсоткам (а. с. 34-38, 39, 40).

У розрахунку заборгованості, який проведено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», значиться, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 станом на 01.10.2024 становить 7635,47 грн, з яких 5942,00 грн сума заборгованості по основному боргу, 1693,47 грн сума заборгованості по відсоткам. 12.09.2024 відповідачем було здійснено оплату по кредиту на загальну суму 12116,00 грн, з яких позивач зарахував на погашення основного боргу 6158,00 грн, а на погашення процентів 5958,00 грн (а. с. 27).

У розрахунку заборгованості, який проведено ТОВ «Таліон плюс», зазначено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 за період з 01.10.2024 по 27.12.2024 становить 15389,78 грн, з яких 5942,00 грн сума заборгованості по основному боргу, 9447,78 грн сума заборгованості по відсоткам (а. с. 28).

Стороною відповідача визнається факт наявності заборгованості по відсоткам станом на 27.12.2024, при цьому не визнається розмір нарахованих позивачем відсотків.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань заборгованості по кредиту.

ТОВ «Таліон плюс» 28.12.2024 надіслав ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, у якому серед іншого зазначив, що «На підставі вищенаведеного та пункту 7.2.2. договору цим листом повідомляємо вас про дострокове розірвання кредитного договору № 218601368 від 10.08.2024 року з 28.12.2024 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 15389,78 грн» (а. с. 96).

Позивач, вказуючи на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань і непогашення заборгованості за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, звернувся до суду за захистом таких з позовом про стягнення заборгованості.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином судом встановлено, що 10.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 218601368, а 11.08.2024 додаткову угоду до договору № 218601368 від 10.08.2024 про надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 12100,00 грн з кінцевою датою повернення кредиту 09.09.2029, та зі сплатою відсотків.

Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу кредитних коштів на загальну суму 12100,00 грн підтверджується належним та допустимими доказами, а також визначається стороною відповідача. Також стороною відповідача визнається і факт укладення 10.08.2024 договору кредитної лінії № 218601368, а 11.08.2024 додаткової угоди до договору № 218601368 від 10.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Право вимоги до ОСОБА_1 переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Так, в матеріалах справи містяться витяги з реєстрів прав вимоги, в яких зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається, а також у яких сторонами погоджена ціна відступлення прав вимоги.

Отже, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступний перехід прав вимоги, який є похідним, та передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТОВ «ФК «ЄАПБ», перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 218601368 від 10.08.2024, та додатковою угодою від 11.08.2024 до договору № 218601368 від 10.08.2024.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дослідивши надані докази судом встановлено, що відповідачу було надано кредитні кошти по вказаному вище по тексту договором та додаткової угоди до нього, кредитні кошти відповідач у повному обсязі не повернув кредитодавцю, а у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними кредитними договорами, утворилася заборгованість.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Так судом було встановлено, що відповідно до умов договору кінцевою датою повернення кредиту є 09.09.2029 (п. 7.3.), а сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору, в порядку передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору ( п. 7.2. договору).

Після 30.08.2024 (закінчення дисконтного періоду) позичальник за умовами договору зобов`язаний сплачувати нараховані за користування кредитом відсотки щоденно (п. п. 7.1., 7.4).

Останній платіж по кредиту позичальником було здійснено 12.09.2024. Вказаний факт підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Станом на 27.12.2024 позичальник прострочив сплату відсотків за користування кредитом, що також визнається відповідачем.

ТОВ «Таліон плюс» виконано обов`язок, передбачений п. 9.1.1.7. договору, щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, а саме направлення відповідного повідомлення 28.12.2024.

Кредитодавець має право:

в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі, зокрема, прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором Кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх (п. 9.1.1.2. договору);

у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору (п. 9.1.1.7. договору).

Отже, позивач звертаючись 06.02.2026 до суду із даним позовом про стягнення кредитної заборгованості по договору, за умовами якого дата повернення тіла кредиту настає 09.09.2029, правомірно достроково просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту, що відповідає п. п. 9.1.1.2., 9.1.1.7. договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та додаткової угоди до неї, у зв`язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі достроково ставити вимоги до нього про стягнення заборгованості за неповернутим тілом кредиту та простроченими відсотками.

Водночас, щодо обґрунтованості пред`явлення відповідних сум до стягнення та розміру заборгованості, яка підлягає стягненню суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З умов договору судом встановлено, що протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніш останнього дня дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. п. 7.4., 7.4.1., 7.4.2. договору). Дисконтний період складає 20 днів, дата закінчення дисконтного періоду 30.08.2024 (п. п. 3.1., 7.1.)

За період від дати видачі першого траншу до 30.08.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,54 відсотки від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.5.1). Саме за такою відсотковою ставкою позивачем нараховано відсотки за користування кредитом протягом дисконтного періоду, що складає 54 грн на день (від суми першого траншу 10000,00 грн) за 10.08.2024 та 65,34 грн на день (від суми першого та другого траншів 12100,00 грн) за період з 11.08.2024 по 30.08.2024. Тобто, вказане нарахування відсотків за період з 10.08.2024 по 30.08.2024 на загальну суму 1295,46 грн (54,00 грн + 1241,46 грн (65,34 грн х 19 днів) позивачем здійснено відповідно до умов договору.

Починаючи з 31.08.2024 позивач почав здійснювати нарахування відсотків за відсотковою ставкою 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (п. 8.3.).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

У справі, яка розглядається договір кредитної лінії було укладено 10.08.2024, а додаткова угода до нього 11.08.2024.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Аналізуючи вищезазначені умови укладеного між сторонами кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом, а також складений позивачем розрахунок заборгованості за період починаючи з 31.08.2024, суд вважає, що нараховані відповідачу проценти з 31.08.2024 по 27.12.2027 суперечать вимогам п. 17 Закону «Про споживче кредитування», а відтак підлягають перерахунку.

Водночас, при визначенні розміру заборгованості за відсотками та тілом кредиту необхідно врахувати суму сплачену позивальником за кредитом 12.09.2024 у розмірі 12116,00 грн.

Так, за період з 31.09.2024 до 12.09.2024 включно (13 днів), з урахуванням тіла кредиту 12100,00 грн, проценти за користування кредитом складатимуть 1573,00 грн (12100,00 грн х 1,0% х 13 днів).

Отже станом на 12.09.2024 відповідач мав сплатити відсотки за користування кредитом за період з 10.08.2024 по 12.09.2024 на загальну суму 2868,46 грн (1295,46 грн + 1573,00 грн).

12.09.2024 відповідачем за кредитом було сплачено суму у розмірі 12116,00 грн, з яких позивач зарахував на погашення основного боргу 6158,00 грн, а на погашення процентів 5958,00 грн.

Проте, здійснивши такий розподіл під час зарахування загальної суми у розмірі 12116,00 грн кредитодавцем було порушено умови договору щодо зарахування сум сплачених позикодавцем.

Сторони у п. 7.7 договору обумовили, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

-у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

-у другу чергу сплачуються сума кредиту та нараховані проценти за користування кредитом;

-у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Відповідно до умов договору, а саме п. 7.7., кредитодавець отримавши 12.09.2024 від позичальника суму у розмірі 12116,00 грн на погашення кредиту повинен був здійснити спочатку зарахування 2868,46 грн на погашення прострочених відсотків за користування кредитом (строк сплати яких вже настав 12.09.2026), а залишок у розмірі 9247,54 грн зарахувати на погашення суми кредиту, оскільки станом на 12.09.2024 прострочення суми кредиту (дата повернення якої була 09.09.2029) не було.

Отже, починаючи з 13.09.2027 та до 27.12.2024 (дата дострокового припинення договору) залишок неповернутої суми кредиту на яку повинна нараховуватися відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 1,00 % складає 2852,46 грн.

Так, за період з 13.09.2024 до 27.12.2024 включно (106 днів), з урахуванням залишку тіла кредиту 2852,46 грн, проценти за користування кредитом складатимуть 3023,12 грн (2852,46 грн х 1,0% х 106 днів).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, а за встановлених судом обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 у розмірі 5875,58 грн, яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2852,46 грн; суми заборгованості за відсотками у розмірі 3023,12 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн. Окрім цього позивачем у позові зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 2662,40 грн судового збору та 1664,00 грн витрат пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпечення доказів.

Матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Жодних доказів понесення позивачем витрат пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпечення доказів у розмірі 1664,00 грн суду не надано. Заяви від позивача про подання ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення вказаних витрат до суду також не надходило.

З огляду на те, що позов задоволено частково (38,18 %), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1016,50 грн (із розрахунку 2662,40 грн х 38,18 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263 265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 218601368 від 10.08.2024 у розмірі 5875 гривень 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1016 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя О. М. Гавриленко