Решение № 138979507, 10.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14624/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ГУНП в Закарпатській області звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з даним позовом, який мотивує тим, що 21.09.2024 року о 12 год. 36 хв. на адміністративній дорозі М06, 9 км., в Ужгородському району, с. Кінчеш, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Cadillace Escalade», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення зупинки автомобіля не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, в результаті чого відбувся наїзд на автомобіль «Skoda», державний номерний знак д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 31.10.2024 року у справі № 308/16132/24, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду 13.06.2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди службовий автомобіль «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області зазнав механічних пошкоджень.

За висновком експертного дослідження за № ЕД-19/107-24/11062-АВ від 21.10.2024 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Skoda-Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , станом цін на 21.09.2024 р. становить 108 184,00 грн.

Таким чином, неправомірними діями позивача заподіяно Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області матеріальну шкоду у розмірі 108 184,00 грн.

Оскільки на момент вчинення ДТП страхового пролісу на транспортний засіб яким керував відповідач не було, за параметрами пошуку Моторного (транспортного) страхового бюро України, страховий поліс на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 не знайдено, відповідно тягар відповідальності за завдану шкоду повністю лягає на відповідача.

За таких обставин представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області суму у розмірі 108 184,00 грн. за завданий матеріальний збиток, внаслідок пошкодження автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 .

19.12.2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній зазначив, що згідно акту виконаних робіт № Ав-Кл 00000000003411 від 21.05.2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_4 складає 88 550, 00 грн., на підставі чого Головним управлінням Національної поліції в Закарпатської області здійснено оплату, що підтверджується платіжною інструкцією № 2088 від 21.05.2025 року, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Закарпатській області суму завданої матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі - 88 550, 00 грн.

В судове засідання представник позивача ГУНП в Закарпатській області надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги, із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ставший В.О. в судове засідання надав заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.09.2024 року о 12 год. 36 хв. на адміністративній дорозі М06, 9 км., в Ужгородському району, с. Кінчеш, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Cadillace Escalade», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення зупинки автомобіля не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, в результаті чого відбувся наїзд на автомобіль «Skoda», державний номерний знак д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди службовий автомобіль «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 31.10.2024 року у справі № 308/16132/24, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду 13.06.2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наведеними вище доказами належним чином доведено, що мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, з вини відповідача було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб.

У відповідності з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають з правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає у випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкоду заподіяно незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15 та від 19.08.2014 № 3-51гс14.

Згідно із статтею 1192 ЦК України особа, яка завдала шкоди майну, зобов`язана відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення законодавства, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відтак, матеріальна шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Так, судом встановлено, що Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 31.10.2024 року у справі № 308/16132/24, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду 13.06.2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «»Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

З дослідженого судом висновку експерта № ЕД-19/107-24/11062-АВ від 21.10.2024 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Skoda-Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , станом цін на 21.09.2024 р. становить 108 184, 00 грн.

Однак з дослідженого в судовому засіданні акту виконаних робіт № Ав-Кл 00000000003411 від 21.05.2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_4 складає 88 550, 00 грн., на підставі чого Головним управлінням Національної поліції в Закарпатської області здійснено оплату, що підтверджується платіжною інструкцією № 2088 від 21.05.2025 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що дії відповідача пов`язані із заподіянням позивачу шкоди знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками, що настали, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Закарпатській області матеріальної шкоди саме в розмірі 88 550, 00 грн., є підставним, а тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.3, 16, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, ЄДРПОУ: 40108913) суму завданого матеріального збитку, у розмірі 88 550, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, ЄДРПОУ: 40108913) понесені витрати на сплату судового збору, у розмірі 3028, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 14.08.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк