Решение № 138978460, 17.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1500/26

провадження № 2/208/3071/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/3209/26 за позовом Акціоненрного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження Заводського районного суду міста Кам`янського через систему «Електронний суд» надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 09 вересня 2024 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт споживчого кредиту, копія якого долучена до позовної заяви.

Того ж дня, 09 вересня 2024 року, відповідач власноручно підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі Договір), чим підтвердив своє ознайомлення з його умовами, їх розуміння та згоду з ними.

Відповідно до погоджених сторонами умов Договору відповідачу було встановлено такі основні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту відновлювана кредитна лінія з максимальним розміром кредитного ліміту до 200 000,00 грн. (п. 9.2 Договору); тип кредитної картки картка «Універсальна»; строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації (п. 9.2 Договору); процентна ставка 42,0 % річних (п. 9.3 Договору). У процесі користування кредитним рахунком розмір процентної ставки був змінений до 30 % річних; порядок та періодичність погашення кредитної заборгованості шляхом сплати мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, відкритий для обслуговування кредитної картки, до останнього календарного дня (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому були здійснені витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 9.4 Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу 5 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн щомісячно, а у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення, 10 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн щомісячно (п. 9.4 Договору); проценти за користування кредитними коштами у разі прострочення їх повернення відповідно до п. 9.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору сторони погодили застосування процентів від суми неповернутого у строк кредиту в розмірі 60,00 %.

На виконання умов укладеного Договору відповідачу було надано платіжний інструмент кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/2028.

Факт відкриття відповідного рахунку, надання відповідачу кредитного ліміту та фактичного користування ним підтверджується випискою по рахунку, долученою до позовної заяви.

Відповідач фактично користувався наданим кредитним лімітом, здійснював операції за рахунком із використанням кредитних коштів, що підтверджується відповідними банківськими операціями, відображеними у виписці по рахунку.

Таким чином, відповідач не лише підписав документи щодо приєднання до умов кредитування, а й фактично прийняв та виконував їх умови шляхом використання наданого кредитного ліміту та проведення операцій за кредитним рахунком.

Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості та нарахованих процентів.

З урахуванням здійснених відповідачем платежів та внесених ним коштів у рахунок погашення заборгованості, станом на 15 грудня 2025 року за відповідачем обліковується заборгованість за Договором у загальному розмірі 54 214,19 грн, яка складається з: 51 070,23 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 143,96 грн заборгованість за простроченими процентами.

Отже, незважаючи на фактичне отримання та використання кредитних коштів, відповідач свої зобов`язання щодо їх належного та своєчасного повернення не виконав, унаслідок чого станом на 15 грудня 2025 року утворилася вказана заборгованість.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 54214,19 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, які надійшли до суду 20.02.2026 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23.02.2024 року відкрито провадження у справі № 208/1500/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

12.06.2026 року представником позивача подано заяву, у якій просить розгляд справи проводити за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив.

Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що 09.09.2024 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг №240909В1DT268485ELNCMAIN.

Також відповідачем 09.09.2024 року підписано паспорт споживчого кредиту із зазначенням умов для різних типів кредитних продуктів.

23.04.2025 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг 250423В1DІ534479НFQMMAIN.

23.04.2025 року відповідачем підписано додаткову угоду до кредитного договору від 23.04.2025 року.

Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 09.09.2024 року по 17.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, робив покупки, знімав готівку, здійснював перекази на картку, сплачував за комунальні платежі, разом з тим, вносив кошти на карту.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15.12.2025 року встановлено, що загальна заборгованість за наданим кредитом складає 54214,19 грн, яка складається з наступного: 51070,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту 3143,96 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до довідки про видані картки відповідачу було надано кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 11/28, дата відкриття рахунку 09.09.2024 року тип Універсальна.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що на картку № НОМЕР_1 09.09.2024 року встановлено кредитний ліміт 50000 грн, 25.04.2025 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

Згідно із Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № 240909B1DT268485ELNCMAIN від 09.09.2024 року сторони погодили процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 42,0 % річних для кредитної картки «Універсальна».

Водночас 23.04.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду № SAMDNWFC000109151194_01 до Кредитного договору, відповідно до якої розмір процентної ставки за користування кредитними коштами було змінено та встановлено на рівні 12,0 % річних.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося з урахуванням погоджених сторонами змін процентної ставки, а саме: за період з 09.09.2024 року по 31.12.2024 року за процентною ставкою 42,0 % річних; за період з 01.01.2025 року по 31.03.2025 року за процентною ставкою 30,0 % річних; за період з 01.04.2025 року по 15.12.2025 року за процентною ставкою 12,0 % річних.

Таким чином, наведений у матеріалах справи розрахунок нарахованих процентів здійснено із застосуванням процентних ставок у відповідні періоди їх дії та відповідає умовам укладених між сторонами договору та додаткової угоди.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідачем вимоги договору невиконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом не повернуто, у зв`язку з чим у нього, як зазначає позивач, утворилась заборгованість, у розмірі 54214,19 грн, що складається з 51070,23 грн заборгованість за тілом кредиту; 3143,96 грн заборгованість за простроченими процентами.

Суд встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із заяви, яка власноручно підписана відповідачем, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі й проценти за користування кредитом.

Отже, умови кредитного договору були погоджені з відповідачем, але останній неналежним чином виконував умови договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином, суд вважає, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальні сумі складає 54214,19 грн, яка складається з наступного: 51070,23 грн заборгованість за тілом кредиту; 3143,96 грн заборгованість за простроченими процентами, підлягає задоволенню.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.09.2024 року у розмірі 54214 (п`ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять) гривень 19 копійок, що складається з: 51070,23 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3143,96 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д судові витрати у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Суддя В.Г. Гречана