Решение № 138978281, 14.08.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2187/26

Провадження №2/751/1573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

за участю секретаря судового засідання Рак Я.М.

за участі представника позивача адвоката Пирог Л.В., представника третьої особи Оніщенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальний сервісний центр № 7441 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), Головний сервісний центр МВС, про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на транспортний засіб Audi A-4, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та на транспортний засіб Daewoo Lanos, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; припинення ОСОБА_1 права спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; припинення ОСОБА_1 права спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частину автомобіля Audi A-4, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля Audi A-4, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 123625 грн та грошової компенсації вартості автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 54180 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2020 між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1044. Від шлюбних відносин дітей не мають. На підставі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.03.2025 шлюб було розірвано. За час шлюбу за спільні кошти ними було придбано:

- 28.07.2021 транспортний засіб DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в. право власності було зареєстровано на відповідача ОСОБА_3 , але знаходиться у його користуванні;

- У травні 2024 транспортний засіб «Ауді А-4», д.н.з. НОМЕР_1 . Право власності було зареєстровано на відповідача ОСОБА_4 .

На даний час позивачу стало відомо, що відповідачка відчужила автомобіль «Ауді А-4», д.н.з. НОМЕР_1 , без його згоди. Домовленості про добровільний розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, між ними не досягнуто.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 11.03.2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

26.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив, у якому зазначили, що заявлені вимоги про визнання визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на транспортний засіб транспортний засіб DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в.., та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості автомобіля DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 р.в., У розмірі 54180,00 грн. не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Позивач обґрунтовуючи свій позов заявляє, що домовленості про добровільний розподіл майна, що є нашою спільною сумісною власністю, між сторонами не досягнуто. Заявлене позивачем не відповідає дійсності. Відповідно до усної домовленості між нею і позивачем автомобіль DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в.. залишається в власності відповідача, а позивачем в рахунок компенсації за автомобіль було забрано наступне спільно нажите майно за час шлюбу: електричні болгарка, шуруповерт, зварювальний апарат, бензиновий генератор, електрична газонокосилка, морозильна камера, мікрохвильова піч, електро чайник, пилосос, пральна машина та електро велосипед, що в загальній сумі перевищує компенсацію за автомобіль DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в. Також зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу 7441/2021/2704781 від 28.07.2021 року автомобіль було придбано за 30000, 00 грн., а тому сума компенсації є завищеною та не відповідає сумі за яку було придбано автомобіль. В зв`язку з викладеним просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог - повністю.

27.03.2026 представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях надіслав заяву, в якій повідомив, що територіальний сервісний центр №7441 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) не є юридичною особою, тому не має процесуальної дієздатності та не може бути стороною у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальний сервісний центр № 7441 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 29.04.2026 року закрив підготовче провадження у цивільній справі та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС В Київській та Чернігівській областях.

14.05.2026 представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях надіслав заяву, в якій повідомив, що Регіональний сервісний центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) не є юридичною особою, тому не має процесуальної дієздатності та не може бути стороною у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальний сервісний центр № 7441 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 05.08.2026 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головний сервісний центр МВС.

Також, з урахуванням думки сторін, зокрема пояснень представника сервісного центру, що всі наявні пояснення вже долучено до матеріалів справи і рішення суду не вплине на права та обов`язки Головного сервісного центру МВС, суд дійшов висновку про відсутність необхідності відкладення розгляду справи, дотримуючись принципу розумних строків розгляду справи та процесуальної економії.

У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Відповідача в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без участі відповідача.

Представника третьої особи в судовому засіданні поклалась на розсуд суду.

У судовому засіданні 05.08.2026 судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було призначено на 14.08.2026 о 15.00 хв.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України після оголошення переходу до стадії ухвалення судового рішення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1044. Від спільного шлюбу сторони дітей не мають.

На підставі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано.

За час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти було придбано транспортні засоби, право власності на які оформлювалося на відповідача ОСОБА_3 .

Так, 28 липня 2021 року у Територіальному сервісному центрі МВС № 7441 було здійснено перереєстрацію транспортного засобу DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , на ОСОБА_2 .

З матеріалів, наданих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях, встановлено, що 04 липня 2023 року ОСОБА_2 зверталася до ТСЦ МВС № 7441 у зв`язку з втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та отримала нове свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобіля.

15 жовтня 2025 року через електронний сервіс «Дія» ОСОБА_2 звернулася за послугою «Перереєстрація ТЗ у зв`язку із зміною анкетних даних» та отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 16 березня 2026 року транспортний засіб DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

При цьому Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС окремо повідомив, що інформація щодо укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , від 12 листопада 2025 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня.

Крім того, за час перебування сторін у шлюбі було придбано транспортний засіб AUDI A4, 2004 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

З наданих матеріалів вбачається, що 28 травня 2024 року зазначений транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_3 , тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

У подальшому, 24 січня 2025 року, до моменту розірвання шлюбу, ОСОБА_3 як продавець уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу транспортного засобу №7441/2025/5077373, оформлений у ТСЦ МВС № 7441.

Предметом договору був транспортний засіб AUDI A4, 2004 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу ціна транспортного засобу становила 50 000 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання договору. Таким чином, за умовами самого договору право власності на AUDI A4 перейшло до покупця 24 січня 2025 року.

Факт укладення зазначеного договору та перереєстрації транспортного засобу підтверджується також листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях від 23 червня 2026 року, наданим на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2026 року у справі № 751/2187/26.

У вказаному листі РСЦ ГСЦ МВС зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів транспортний засіб AUDI A4, державний номерний знак НОМЕР_1 , 24 січня 2025 року був перереєстрований з громадянки ОСОБА_2 на громадянку ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ № 7441 від 24.01.2025 № 7441/2025/5077373.

Таким чином, судом встановлено, що транспортний засіб AUDI A4 був зареєстрований за відповідачем у період шлюбу, після чого 24 січня 2025 року, тобто ще до розірвання шлюбу 04 березня 2025 року, відповідач відчужила його на користь третьої особи.

При цьому відчуження AUDI A4 відбулося не після припинення шлюбу, а саме в період існування шлюбних відносин між сторонами.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем згоди на відчуження даного рухомого майна.

Щодо DAEWOO LANOS судом встановлено, що зазначений транспортний засіб був придбаний та зареєстрований за відповідачем у період шлюбу, а станом на 16 березня 2026 року продовжував бути зареєстрованим за ОСОБА_2 . Відомості про його відчуження за договором купівлі-продажу від 12 листопада 2025 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні.

Отже, документально підтверджується набуття спірних транспортних засобів у період шлюбу, оформлення їх на відповідача, а щодо AUDI A4 також факт його подальшого відчуження відповідачем на користь іншої особи до припинення шлюбу.

Щодо посилань відповідача на те, що між нею та позивачем існувала домовленість щодо передачі певного майна в рахунок поділу майна, суд їх до уваги не бере як бездоказові. У матеріалах справи відсутні як докази укладення відповідних домовленостей, так і докази передачі майна. Оглянутий в судовому засіданні відеозапис містить відомості про передачу певного майна позивачу, але не дозволяє встановити ані склад, ані вартість такого майна.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування у цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України подружжя має право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, другою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу або виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості своєї частки.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зазначеною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановленням їх вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, та з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю, та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, передбачені частиною першою статті 63 та частиною першою статті 65 СК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами тощо.

Суд також враховує правові позиції Верховного Суду щодо вирішення спорів про поділ майна подружжя, відповідно до яких у процесі розгляду таких спорів необхідно враховувати час придбання майна, кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання), а також мету придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус спільної сумісної власності подружжя.

Тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі статті 60 СК України.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд доходить висновку, що спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме і рухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до положень частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Отже, судом встановлено, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, у зв`язку з чим воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами з урахуванням презумпції рівності часток.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Щодо грошової компенсації вартості автомобілів.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості автомобіля Audi A-4, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 123 625 грн та грошової компенсації вартості автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 54 180 грн суд зазначає наступне.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той із подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя про стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Як зазначено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановленням їх вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18.

Судом встановлено, що автомобіль Audi A-4 на час розгляду справи фактично перебуває у власності третьої особи ОСОБА_6 .

За таких обставин, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд має оцінити наслідки вибуття зазначеного майна з власності відповідача та забезпечити позивачу належну компенсацію вартості його частки у спільному майні подружжя.

З огляду на встановлені обставини справи, характер спірного майна, його правовий статус, а також надані сторонами докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості належної йому частки у спільному майні подружжя.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме:

-припиненню права ОСОБА_1 на спільну сумісну власність подружжя щодо 1/2 частини автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

-стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля Audi A-4, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 123 625 грн;

-стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 54 180 грн.

При цьому, актуальна судова практика виходить із того, що не є обов`язковим зазначати в резолютивні частині судового рішення про визнання всього масиву спільно нажитого майна спільною сумісною власністю.

Що ж стосується доказів вартості спірного майна, позивачем на підтвердження вартості надано копії відповідних оголошень про продаж побідного за характеристиками майна. При цьому, відповідачем інших доказів вартості транспортних засобів суду не надано, клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи не надходили.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі становить 177 805,60 грн, у зв`язку з чим розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 778,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір, від сплати якого позивач був звільнений, підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 06 коп.

Керуючись ст. ст.258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, ст. ст.60,69-71 СК України, суд -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальний сервісний центр № 7441 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), Головний сервісний центр МВС, про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна задовольнити частково.

Припинити ОСОБА_1 право спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості автомобіля Audi A-4, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 123 625,00 грн та грошову компенсацію вартості автомобіля Daewoo Lanos, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 54 180,00 грн, а разом 177 805 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 06 коп.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.08.2026

Позивач ОСОБА_1 (адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС В Київській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 45574396, адреса: бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133)

Третя особа Головний сервісний центр МВС (код ЄДРПОУ 40109173, адреса: м. Київ, вул. Лук`янівська, 62)

Суддя А. О. Діденко