Постановление суда № 138976041, 10.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12605/21

Провадження № 2-к/752/5/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

представника заявника - Кубко А.Є.

представника заінтересованої особи - Михайленко Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засданні в м.Києві клопотання Закритого акціонерного товариства «Вейка» про надання дозволу на виконання на території України виконавчого напису нотаріуса 3-ї нотаріальної контори Паневезького району (Литовська Республіка) Павла Добринського від 01 квітня 2019 року про стягнення з боржника, громадянина Литовської Республіки ОСОБА_1 , грошових коштів, суд

В С Т А Н О В И В :

В травні 2021 року заявник - ЗАТ «Вейка» звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на виконання на території України виконавчого напису нотаріуса 3-ї нотаріальної контори Паневезького району (Литовська Республіка) Павла Добринського від 01 квітня 2019 року про стягнення на його користь, як векселедержателя, 776 427,42 Євро з боржника, громадянина Литовської Республіки ОСОБА_1 , який володіє часткою в статутному капіталі ТОВ « Незалежне рекрутингове агентство».

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, врегульовано главою 1 розділу ІХ ЦПК України.

Порядок розгляду клопотань врегульовано статтею 467 ЦПК України, за змістом якої учасниками такої справи є стягувач та боржник.

Відповідно до частини 6 статті 467 ЦПК України за результатами розгляду клопотання суд може прийняти одне з двох рішень: ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Тобто, іншого рішення за результатами розгляду клопотання цивільним процесуальним законодавством України не передбачено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_1 помер.

Відповідно до частин 1 , 4 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

За змістом статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20 належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року в справі № 367/8835/16 зазначено, що суд, ухвалюючи рішення щодо померлого як суб`єкта права, фактично вирішує спір щодо суб`єкта, який на момент ухвалення рішення не існував, у зв`язку з чим таке рішення є ухваленим за відсутності належної сторони, процес фактично відбувається без відповідача, що унеможливлює реалізацію принципу змагальності та права бути вислуханим.

Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію.

Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій.

Положеннями глави 1 розділу ІХ ЦПК України, яка регулює питання визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, не врегульовано питання щодо визнання та виконання рішення іноземного суду у випадку смерті боржника.

Відповідно до частин 4, 9 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила про необхідність застосування інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 серпня 2023 року в справі №752/875/22, якою розглядалося аналогічне клопотання ЗАТ`Вейка» ( в частині, яка стосується порядку процесуального правонаступництва ) зазначено, що в судах України не розглядалася справа по суті та не ухвалювалися відповідні рішення, а тому померла особа не набула статуту сторони чи учасника справи, у зв`язку з чим відсутні підстави, передбачені статтями 55, 442, 446 ЦПК України, для його заміни правонаступником судами України.

Оскільки боржник був відповідачем у справі, що розглядалася литовським судом, то саме цей суд має вирішувати питання про його заміну правонаступниками відповідно до національного законодавства Литовської Республіки.

З урахуванням цього, ухвалою суду від 01 червня 2026 року в залученні правонаступника померлого боржника було відмовлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

З урахуванням цього, частини 9 статті 10 ЦПК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11, в порядку застосування аналогії закону, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 55, пунктом 7 частини 1 статті 255, 353,417, 442, 446, 467 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження в справі за клопотанням Закритого акціонерного товариства «Вейка» про надання дозволу на виконання на території України виконавчого напису нотаріуса 3-ї нотаріальної контори Паневезького району (Литовська Республіка) Павла Добринського від 01 квітня 2019 року про стягнення з боржника, громадянина Литовської Республіки ОСОБА_1 , грошових коштів, закрити.

Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич