Решение № 138976017, 03.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27512/25

Провадження № 2/752/2558/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

відповідача- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 81 549, 23 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 10 169, 57 грн, 1 759 грн інфляційної складової боргу та 483, 13 грн річних;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11 478, 57 грн, 1 985, 79 грн інфляційної складової боргу та 545, 33 грн річних;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 23 299. 38 грн, 3 255, 03 грн інфляційної складової, 905, 31 грн річних та 1 101, 50 грн пені;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 19 844, 40 грн, 2 630, 73 грн інфляційної складової, 721, 82 грн річних та 878, 24 грн пені;

5) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 557, 02 грн;

6) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 807, 40 грн;

7) заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 126. 68 грн.

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачка є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачка від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).

В порушення вимог закону відповідачка своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, внаслідок чого за період часу з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2025 року утворилася заборгованість, приведена в розрахунку.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачка також не сплачує, що також привело до заборгованості.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 07 листопада 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для подання відзиву.

24 листопада 2025 року відповідачка подала відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де і сплачує надані житлово-комунальні послуги.

Тобто вона є неналежним відповідачем у справі.

Крім того, на момент виникнення заборгованості вона була неповнолітньою та не мала цивільної дієздатності.

Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Відповідачка проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що відповідачка з 06 лютого 2003 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 .

Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованим станом на 05 вересня 2025 року.

Окрім неї, в квартирі зареєстрована ще одна повнолітня особа.

( а.с. 6 )

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано/оприлюднено Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання» та Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водо постачання».

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачка була споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

З розрахунку позивача вбачається, що такі послуги по спірній квартирі не сплачувалися протягом тривалого часу.

Даних обставин відповідачка в судовому засіданні не заперечувала.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України рорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

З урахуванням викладеного, невнесення плати за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд вважає вимоги позивача про їх стягнення обгрунтованими.

Щодо суми до стягнення та приведених заперечень у відзиві, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ІНФОРМАЦІЯ_1 , в момент виникнення спірних правовідносин у 2018 році була неповнолітньою та досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини 1 статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Таким чином, на момент виникнення спору в 2018 році відповідачка не мала повної цивільної дієздатності та не могла залучатися позивачем до відповідальності за виникнення заборгованості до грудня 2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Чим керувався позивач при визначенні кола відповідачів, долучаючи до позову Витяг з Реєстру територіальної громади про зареєстрованих у квартирі осіб, та пред`являючи позов до неповнолітньої особи на момент виникнення спору та залишаючи поза увагою повнолітнього споживача, зареєстрованого у квартирі, з позову не випливає.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частиною2 статті 59 ЦПК України передбачено, що права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Статтею 99.2 Податкового кодексу України визначено, що грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/ неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.

Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Таким чином, відповідальність за невиконане грошове зобов`язання неповнолітньої на той час відповідачки до грудня 2020 року мають нести її батьки.

З урахуванням цього, пред`явлення позову до неналежного неповнолітнього відповідача, суд приходить до висновку про відмову в позові до відповідачки до грудня 2020 року з цих підстав.

З Витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що в квартирі зареєстрована, окрім відповідачки, ще одна повнолітня особа.

З вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся лише до відповідачки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З точки зору закону квартира як окремий об`єкт нерухомості, є неподільним предметом зобов`язання.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у вказаній квартирі як споживачів житлово-комунальних послуг, позивач, як кредитор, має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників, так і до будь-кого з них окремо.

За змістом частини 4 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, після сплати заборгованості відповідачка має право пред`явити позов до вказаної особи.

Щодо стягнення інфляційних збитків ра річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Тобто, обов`язок надати суду розрахунок сум до стягнення покладається саме на позивача.

Звертаючись до суду, позивачем надано розрахунок заборгованості, яка виникла з травня 2018 року.

В розрахунку інфляційних втрат та 3% річних зазначено, що він здійснений з 1 січня 2024 року, однак на суму заборгованості з моменту її виникнення.

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан, який триває до цього часу.

Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.

З урахуванням приведених відповідачкою заперечень у відзиві, про які позивачем могла бути отримана інформація при підготовці позову до суду, суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Не дивлячись на це, і після цього представник позивача в судове засідання не з`явився та не скористався можливістю корегування суми до стягнення.

Суд враховує, що довести суму до стягнення, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат та річних законом покладено на позивача.

Таким правом позивач не скористався, не дивлячись на вжиті судом заходи.

Подавши до суду заперечення на відзив представник позивача зазначає, що відповідачка є неналежним відповідачем у справі, однак просить стягнути з неї всю заборгованість.

Крім того, зазначає про обставини, на які відповідачка в відзиві не посилалася, а саме позовну давність.

Виходячи з цього, визначеного законом принципу нарахування таких виплат, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх нарахувань, на суд такий обов`язок законом не покладається, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд при цьому також враховує, що позивач у подальшому не позбавлений можливості пред`явити новий позов про стягнення цих нарахувань з урахуванням приведених у рішенні обставин.

Щодо тверджень відповідачки про непроживання в квартирі та свій статус неналежного відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка зареєстрована в квартирі з 2003року.

Заперечуючи проти позову з приведенням відповідних обґрунтувань, будь-яких доказів своїм запереченням, а саме: факту проживання за іншою адресою відповідачка не надала.

Надані нею квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за іншою адресою стосуються періоду, яким не охоплюються вимоги позивача.

З урахуванням цього заперечення відповідачки в цій частині суд не приймає до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2 195, 69 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 322, 360, 509, 525, 530, 625, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 267, 268, 273, 435 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті з 01 грудня 2020 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 6 687, 63 грн.

2) заборгованість за спожиті з 01 грудня 2020 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 4 831, 43 грн.

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 23 299. 38 грн та 1 101, 50 грн пені.

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 19 844, 40 грн та 878, 24 грн пені.

5) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 557, 02 грн;

6) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 807, 40 грн;

7) заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 126, 68 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 195, 69 грн судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич