Решение № 138975835, 07.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1013/26

Провадження № 2/348/1200/26

07 серпня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Клекот Л.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальнісстю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Процесуальні дії у справі.

17.04.2026 ТзОВ "Кошельок" пред`явило позов, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10920,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог наведено таке. 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кошельок" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3485403946-615891. На виконання умов договору відповідачу перерахували кошти у розмірі 3000,00 гривень. Початковий строк кредитування 30 днів, відсоткова ставка 2,2 % на добу. Відповідач відповідно зобов`язалася повернути кредит разом із відсотками за користування кредитом. Однак своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом - 3000,00 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 7920,00 гривень. Заборгованість за кредитним договором не погашена, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів з відповідача.

20.04.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву і відкрив провадження у справі, постановивши проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.04.2026 представник відповідача подала відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги відповідач визнає частково, не заперечує факт отримання грошових коштів за кредитним договором. Зазначає, що згідно п 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 3000.00,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 2.1. договору, кредит надається строком на 30 днів, початком є дата підписання договору, а закінченням - дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Згідно з п. 2.2. договору, сторони погодили, що встановлений в п.2.1 строк може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Згідно з п. 2.9. договору, датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця. Згідно з п. 3.1. договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Відповідно до п. 3.5. договору, сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений строк, встановлений п.2.1 або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 2.2 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору. Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 10920,00 гривен, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 3000,00 гривень, заборгованості за відсотками за користування позикою 7920,00 гривень. Визначаючи цю заборгованість відсотками, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами п. 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору. Відповідно до зазначених пунктів договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах. Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів його закінчення. З наступного дня позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Так, за умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 3000 гривень строком на 30 днів. Проценти за користування кредитом: 1980.00 гривень. Плата за користування кредитом (проценти) становить 803.00% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 1980,00 гривень. В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, передбачених п. 2.2 договору (оплати протягом лояльного періоду (30 днів) всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом) для продовження строку дії договору. Також, матеріали справи не містять доказів того, що до вказаного договору позики укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом. Крім того, звертаємо увагу, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України. Строк дії договору № 3485403946-615891 від 14.02.2022 закінчився 16.03.2022. Ураховуючи наведене, починаючи з 17.03.2022 у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором № 3485403946-615891 від 14.02.2022. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 30 днів за ставкою 2,20 %, становить 1980,00 гривень. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом позики в сумі 3000 гривень та заборгованості за процентами в межах строку позики в сумі 1980 гривень, а отже, позов належить задовольнити частково. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими поза межами строку позики, належить відмовити. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Заявлені судові витрати є завищеним та необґрунтованим. Тому відповідач просить зменшити розмір судових витрат та стягнути судовий збір у розмірі 1213,43 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1368,13 гривень.

15.06.2026 суд витребував докази по справі.

07.08.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, зазначивши що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

07.08.2026 відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися. 16.07.2026 представник відповідача подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 3485403946-615891, відповідно до умов якого тіло кредиту становить 3000,00 гривень, строк кредиту - 30 днів з можливістю продовження за умови оплати у продовж вказаного період всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, дисконтна відсоткова ставка - 2,20 % на добу, базова процентна ставка - 2,2% за продовжений строк кредитування. Відповідно до зазначених умов був здійснений розрахунок орієнтовної вартості кредиту та складено графік погашення кредиту з якими відповідача ознайомили.

До позовної заяви були долучені правила надання коштів у позику, доказів ознайомлення із цим документом відповідача не надано.

Тіло позики у розмірі 3000,00 гривень 14.02.2022 було перераховане відповідачу на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ "Універсал Банк" та випискою за картою відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, що становить 10920,00 гривень, з яких: заборгованості по кредиту - 3000,00 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 7920,00 гривень. Зазначені відсотки були нараховані за період з 15.02.2022 до 13.06.2022. Відповідач жодного разу не здійснювала погашення заборгованості за вказаним договором.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Відповідач визнав, що отримав суму позики, що свідчить про укладення договору. Відповідач визначає, що відсотки за користування позикою кредитор не мав права нараховувати після закінчення строку дії договору позики, який чітко визначений у договорі - 30 днів.

Суд вважає таку позицію відповідача обгрунтованою, оскільки з аналізу природи договору позики, такий договір є строковим та оплатним. Проценти за користування позикою можуть нараховуватися виключно протягом строку дії такого договору. Сторони чітко обумовили, що строк дії договору позики становить 30 днів. Доказів того, що строк договору було продовжено суду не надано. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість виключно за сумою позики та за відсотками за користування позикою. Водночас такі відсотки могли бути нараховані виключно протягом строку, визначеного умовами договору. Відповідач не погасила протягом строку дії договору відсотки за користування позикою, а отже відсутні підстави вважати, що відбулася пролонгація відповідно до п.2.2. зазначеного договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений у п.2.1 або додатковими угодами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, крім цього п.3.10 договору встановлено, що у разі порушення зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів кредитодавець має право нараховувати пеню у розмірі 2% за кожний день прострочення. Наведені пункти договору встановлюють відповідальність за порушення виконання зобов`язання, однак не передбачають продовження строку дії договору. Ці платежі відповідно до норм ст.549 ЦК України є неустойкою - грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки позивач не заявляв.

Водночас, відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проценти за своєю правовою природою є платою за користування позикою протягом строку дії договору, а не відповідальністю за невиконання умов договору.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково з відповідача слід стягути заборгованість за договором позики, що складається із суми позики та процентів за користування позикою протягом строку дії договору - 30 днів - 4980,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1214,17 гривень.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до наданого позивачем акту №1 від 20.01.2026 витрати на правничу допомогу склали 10000,00 гривень, з яких: оформлення документів - 1000,00 гривень, збір та аналіз доказів - 2000,00 гривень, складання позовної заяви - 4000,00 гривень, формування додатків до позову - 2000,00 гривень, відправка позову та формування матеріалів адвокатського досьє - 1000,00 гривень. Слід зазначити, що ціна пред`явленого позову фактично дорівнює заявленим витратам на професійну правничу допомогу. Водночас при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу сторони повинні керуватися критеріями розумності та необхідності зазначених витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд вважає, що сторона відповідача обгрунтовано заявила про неспівмірність витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені до стягнення витрати неспівмірні із ціною позову, складністю справи, позов підготований шляхом запобвнення формуляра, документи, що є додатками до позову були надані представнику безпосередньо клієнтом та не потребували вчинення додаткових дій представником. За наведених обставин суд вважає, що обгрунтованим розміром судових витрат у даній справі є 4000,00 гривень. А враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальнісстю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором у розмірі4980 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" судовий збір у розмірі 1214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", ідентифікаційний код 40842831, місцезнаходження: вул. Антонова, 8 А, с.Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12.08.2026.

Суддя Матолич В.В.