Решение № 138975165, 13.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1726/25

Провадження № 2/505/1386/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту (далі - кредитний договір) № 263063 від 12.08.2018. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн. Товариство належним чином виконало умови кредитного договору надавши позичальнику грошові кошти.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 263063 від 12.08.2018 щодо відповідача.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 30 888,43 грн, яка складається з: 5 000 грн - сума основного боргу, 2 700 грн - сума боргу за процентами, 12 850 грн - сума боргу за пенею та штрафами, 8 487,24 грн - суми інфляційних витрат, 1 851,19 грн - суми 3 % річних, яку просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн та витрати на професійну правничу допомогу без зазначення її розміру у позовній заяві, та наданням акту виконаних робіт та детальним їх описом на суму 5 000 грн. Також позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову.

Відповідачем заяви по суті справи не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 13.08.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту (далі - кредитний договір) № 263063 від 12.08.2018. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит у розмірі 5 000 грн, процентна ставка - фіксована 1,71 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, строк дії договору - 30 днів.

Відповідно до змісту кредитного договору, він укладений у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір - Індивідуальна частина договору № 263063 про надання фінансового кредиту від 12.08.2018 у розділі реквізити та підписи сторін містить відомості про те, що відповідачем у справі ОСОБА_1 договір підписано електронно-цифровим підписом 12.08.2018 о 13:53:46, без зазначення відомостей щодо його виду. Разом з тим, у графі «ТОВАРИСТВО» відсутні відомості щодо особи, яка підписала договір від імені ТОВ «Авентус Україна», взагалі відсутні відомості щодо порядку його підписання, наявності електронного підпису в контексті ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та визначенні відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» (без дати та номера) позичальником ОСОБА_1 використано для підписання кредитного договору одноразовий ідентифікатор «А596373», який було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» за вих. № 5543-ВП від 10.02.2025, 12.08.2018 грошові кошти у розмірі 5 000 грн перераховані на картку НОМЕР_2 , код авторизації 192713, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-562074.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 263063 від 12.08.2018, наданого позивачем, заборгованість відповідача складає 30 888,43 грн, яка складається з: 5 000 грн - сума основного боргу, 2 700 грн - сума боргу за процентами, 12 850 грн - сума боргу за пенею та штрафами, 8 487,24 грн - суми інфляційних витрат, 1 851,19 грн - суми 3 % річних.

Згідно із договором факторингу № 1 від 12.04.2018 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» уклали договір факторингу, у відповідності до якого, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у реєстрі, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов`язується їх прийняти.

У реєстрі прав вимоги від 06.12.2018, номер якого друкованим текстом зазначено як № 9, однак закреслено та рукописно виправлено на № 10, зазначено кредитний договір № 263063 відповідача ОСОБА_1

25.07.2024 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс».

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Він фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок уступки права вимоги (договорів факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі

№ 362/2159/15-ц.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, з матеріалів справи встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 263063 було укладено між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 12.08.2018, а договір факторингу № 1 між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «Авентус Україна» було укладено 12.04.2018. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 1 від 12.04.2018 ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс»).

Також суд звертає увагу, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію». Наданий суду договір містить лише відомості про його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом без зазначення виду такого підпису, а також не містить відомостей про особу, яка підписала договір від імені ТОВ «Авентус Україна», та спосіб його підписання кредитодавцем. Надана довідка про використання одноразового ідентифікатора сама по собі не підтверджує дотримання порядку укладення електронного правочину та не є належним доказом вчинення відповідачем електронного підпису відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». За таких обставин суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про належне укладення сторонами кредитного договору.

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором факторингу стороною позивача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження того, що відповідач отримала від первісного позикодавця ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти на виконання кредитного договору, не надано, як і доказів відкриття відповідачем банківського рахунку та перерахування коштів на такий рахунок відповідача. Стороною позивача також не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківськими картками, рахунками та наявність у неї заборгованості.

Лист ТОВ «Авентус Україна» за вих. № 5543-ВП від 10.02.2025 містить відомості про зарахування коштів на маску картки, проте підтвердження належності певної картки відповідачу суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів у позику відповідачу на її рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданих ним розрахунків як доказу заборгованості.

З урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 263063 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс»), відповідно ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після перейменування - ТОВ «Він Фінанс») не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної даності, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст.256 ЦК України).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Постанова від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Він фінанс», що має наслідком відмову у задоволенні позову, а відповідачем не заявлено про застосування позовної давності, питання щодо строків позовної давності до вимог позивача вирішенню судом не підлягає.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 263063 від 12.08.2018, а також факту укладення кредитного договору у передбаченому законом порядку, надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у неї заборгованості перед позивачем. Відсутність належних доказів переходу права вимоги та наявності самого грошового зобов`язання є самостійними підставами для відмови у задоволенні позову. У зв`язку з цим позовні вимоги ТОВ «Він фінанс» задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог позивача, витрати понесені позивачем зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Витрати пов`язані з розглядом справи

Позивачем при зверненні до суду зазначено про витрати на професійну правничу допомогу без зазначення її розміру у позовній заяві, та наданням акту виконаних робіт та детальним їх описом на суму 5 000 грн.

Відтак, за недоведеності обставини наявності витрат у позивача, пов`язаних з розглядом справ та, прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, відсутні підстави для прийняття рішення щодо їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 512, 514, 516, 517, 526, 546, 626, 628, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, тел. +380671510087

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ