Решение № 138974663, 13.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4655/26

Провадження № 2/591/1727/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О. за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника - адвоката Васильця Сергія Олексійовича до Краснопільської селищної ради Сумської області, вул. Мезенівська, буд. 2 селище Краснопілля Сумської області, код ЄРДПОУ 04390104 про визнання права власності за набувальною давністю,

установив:

27.04.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що у 1982 році ОСОБА_1 колгоспом ім. Леніна було надано для проживання житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , в якому він проживає і до цього часу. 05.04.1982 позивач зареєстрував місце проживання у вказаному житловому будинку. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №473689130 від 21 квітня 2026 року вбачається, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за іншими особами не зареєстровано. Позивач з 1982 року відкрито, чесно і добросовісно володіє спірним будинком, доглядав за будинком, виконував ремонтні роботи за власні кошти, за весь період проживання. Таким чином позивач вважає себе власником будинку, оскільки володіє ним відкрито, безперервно більше 10 років, а тому вважає, що на підставі викладеного має право на отримання у власність житлового будинку за набувальною давністю.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2026.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули, представник позивача подав заяву від 13.08.2026 про розгляд справи за їх відсутності та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче засідання не прибув, до суду ним подано заяву від 15.07.2026 про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим на підставі ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу без фіксування судового процесу.

Можливість ухвалення рішення судом за результатами підготовчого засідання у випадку визнання позову відповідачем передбачена частиною 3 статті 200, частиною четвертою статті 206 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 1982 році позивачеві, ОСОБА_1 колгоспом ім. Леніна було надано для проживання житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , в якому він проживає і до цього часу.

05 квітня 1982 року позивач зареєстрував місце проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 , про що міститься відповідний запис у паспорті громадянина України серія НОМЕР_2 від 05.04.2000 та у Витязі з Реєстру територіальної громади від 11.09.2024 №2024/010966040.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №473689130 від 21 квітня 2026 року, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за іншими особами не зареєстровано.

Згідно довідки Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної Інвентаризації» Сумської міської ради від 19 березня 2026р. вих. №445542 об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за результатами технічної інвентаризації станом на 19 березня 2026 року має наступні показники: житловий будинок гіпсоблок обкладений цеглою літ.«А-1» 1991р. побудови з вхідним навісом під літ.«а» загальною площею 78,6м, житловою площею 57,7м; сарай гіпсоблок під літ.«Б»; погріб цегляний під літ.«пг»; навіс дошки під літ.«В»; вбиральню дошки під літ.«Г»; навіс дошки, азбофанера під літ.«Е»; огорожу металеву, азбофанера під №1-3.

Будинок та дані господарські будівлі побудовані до 05 серпня 1992 року.

Як зазначає позивач, він з 1982 року доглядає за будинком, виконує ремонтні роботи, за власні кошти, обробляє город, сплачує всі комунальні платежі, на його ім`я укладені договори про користування газопостачанням у будинку, користування електричною енергією, що підтверджується договором про надання населенню послуг з газопостачання №1200056061 від 28.10.2015, договором № 202046332 від 16.06.2016 про користування електричною енергією, квитанціями про оплату вартості споживчої енергії та природного газу в яких зазначено, що споживачем таких послуг являється позивач.

Відтак починаючи з 1982 року і дотепер, тобто більше 10 років, позивач відкрито, безперервно володіє будинком, прилеглими господарськими будівлями та спорудами до нього, утримуючи його, користуючись ним, заволодів житловим будинком добросовісно.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в статті 344 Цивільного кодексу України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести сам позивач (ч.1 ст. 81 ЦПК України), є законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови).

Відповідач у поданій до суду заяві визнав позовні вимоги.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). (п. 14 Постанови).

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжував відкрито, безперервно користуватися будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у ході судового розгляд даної справи було встановлено, що спірне домоволодіння не має законного власника, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності за набувальною давністю для подальшого захисту його прав як власника.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 200, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 78,6 м2, житловою площею 57,7 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Краснопільська селищна рада Сумської області, вул. Мезенівська, буд. 2 селище Краснопілля Сумської області, код ЄРДПОУ 04390104.

Суддя Ю.О. Зеря