№ 138971824, 13.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/862/26

Провадження № 3/156/409/26

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця (згідно даних протоколу),

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - не з`явився,

захисник ОСОБА_1 адвокат Улибін-Вельгус В.В. не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

08.07.2026 року о 15:15 год. в сел. Іваничі по вул. 8-го Березня гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi, д.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає дійсності. Пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі відмовився. Від подальшого керування транспортним засобом відсторонений.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак його захисник, адвокат Улибін-Вельгус В.В. у поданому клопотанні про закриття провадження у справі, просив проводити розгляд справи без його та ОСОБА_1 участі.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою.

Адвокат Улибін-Вельгус В.В. подав суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

У поданому клопотанні зазначає, що ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, безпосередньо у протоколі він власноруч зазначив: «не згоден». Захист не заперечує сам факт керування автомобілем, який відображено на короткому відеозаписі, однак вважає, що в ОСОБА_1 не було виявлено і належно зафіксовано передбачені законом ознаки наркотичного сп`яніння; не було також у працівників поліії законних підстав вимагати проходження медичного огляду; не було ОСОБА_1 сформульовано конкретну та зрозумілу пропозицію пройти саме такий огляд; і не було доведено його однозначну відмову від огляду, запропонованого відповідно до встановленого порядку.

Вважає, що наведені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджені жодними доказами, надане відео не містить придатної для незалежної перевірки послідовності огляду зіниць до освітлення, під час освітлення і після нього; значну частину огляду обличчя закриває великий мобільний пристрій, у якому відбивається небо, а кадр постійно змінюється. Друга наведена поліцейським ознака - «поведінка, що не відповідає обстановці» - не конкретизована жодними діями, висловлюваннями чи реакціями та не узгоджується з тим, що реально видно на записах.

Письмові матеріали також не дають змогу довести ці обставини. Протокол містить лише висновок «відмовився», але не описує дій водія щодо ухилення від огляду, хоча цього прямо вимагає пункт 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Направлення заповнене з помилками і суперечностями: текст про відмову внесено у графу, призначену для спеціального технічного засобу; у графі результату стоїть прочерк; у графі про доставления зазначено «не доставляв». Окремий «акт огляду», на який посилається протокол - відсутній. У справі існує сукупність змістовних сумнівів щодо законної передумови огляду та об`єктивної сторони інкримінованої відмови. Ці сумніви не можуть бути усунуті самим протоколом, складеним тією ж посадовою особою, фактичні висновки якої оспорюються.

Відеофайл «00000 00000020260708151452 0007А.тр4» має тривалість близько 15 хвилин, та екранний час приблизно від 15:14:51 до 15:29:50. На початку камера розташована у салоні службового автомобіля. Приблизно через 7-8 секунд поліцейський виходить, о 15:15:01 автомобіль Audi уже стоїть попереду, а приблизно о 15:15:06-15:15:10 поліцейський підходить до відкритого вікна водія. Отже, первинний контакт у цьому файлі зафіксовано. Цей запис перекривається у часі з файлом «00000 00000020260708151650_0005А.МР4», який починається о 15:16:50.

Відеофайли мають важливе доказове значення саме для перевірки заявлених ознак. На початкових секундах обличчя водія видно з відстані, але на записі не простежується окремий, контрольований і придатний для перевірки тест реакції зіниць на світло. Уже орієнтовно від 15:15:36 поліцейський тримає перед камерою великий смартфон (планшет); він постійно перекриває нижню та центральну частину обличчя, а іноді й очі водія. Екран віддзеркалює небо та навколишні об`єкти, через що камера автоматично змінює яскравість і контраст. Особливо це видно, зокрема, у проміжку приблизно 15:17:56-15:18:41. За таких умов за відео неможливо відтворити початковий розмір зіниць, момент їх освітлення, тривалість світлового впливу та реакцію після нього.

Протягом запису ОСОБА_1 залишається у водійському сидінні, підтримує розмову, користується телефоном, курить, реагує на звернення і стежить за діями поліцейських. Відео не демонструє порушення ходи чи координації, оскільки водієві фактично не пропонують вийти з автомобіля для будь-якої такої перевірки. Воно також не відображає очевидної дезорієнтації, втрати змістовного контакту, безконтрольної рухливості, порушення мовлення або інших конкретних проявів, які пояснювали б формулу «поведінка, що не відповідає обстановці».

Наявний файл з ідентифікатором «00000-000000» та нульовими координатами не співвідноситься із записом у протоколі про технічні засоби «1103 1106» і тому не дає змоги без додаткових відомостей визначити, яким саме пристроєм створено кожний файл та чи є наданий набір повним. Ця обставина має враховуватися при оцінці ваги цифрових доказів.

Для висновку про склад правопорушення орган, який склав протокол, повинен надати узгоджені докази щонайменше таких елементів: факту керування; реального виявлення передбачених нормативними актами ознак; конкретної і зрозумілої пропозиції пройти медичний огляд у належному закладі; можливості водія усвідомити зміст цієї пропозиції; та його однозначної відмови саме від такого огляду. Кожний із цих елементів повинен встановлюватися доказами, а не випливати з припущення, що сам запис у протоколі є правильним.

Адвокат вважає, що заявлені ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджені належною сукупністю доказів.

Щодо посилання поліцейського на те, що «звужені зіниці, які не реагують на світло». Ця ознака містить дві складові: особливого розміру зіниць та відсутності їх реакції на світловий подразник. Встановити другу складову неможливо без порівняння стану зіниць до освітлення, під час нього та після нього. У протоколі й направленні не описано, яким джерелом світла, з якої відстані, за яких умов і протягом якого часу нібито перевірялася реакція очей. Не вказано й конкретного спостереження за кожним оком або зміни, яка мала б підтвердити відсутність реакції. Саме по собі наближення телефону до обличчя не доводить проведення належної перевірки реакції зіниць. Навіть якщо поліцейський використовував цей пристрій як джерело світла, він одночасно перекривав камерою очі водія, а відео не дозволяє побачити результат.

Щодо посилання поліцейського на те, що «поведінка, що не відповідає обстановці». У протоколі та направленні наведено цю ознаку, але не зазначено, у чому саме полягала невідповідність поведінки: які слова, жести, рухи, реакції або рішення водія виходили за межі звичайної поведінки людини, зупиненої поліцією. Не вказано порушення мови, дезорієнтацію, безконтрольну активність, загальмованість, невиконання простих вказівок або інші конкретні прояви. Незгода з діями поліцейського, вимога пояснити підстави втручання, роздратування через тривалість перевірки чи активна аргументація не є самі по собі ознакою наркотичного сп`яніння. Щоб така поведінка мала доказове значення, її необхідно описати фактично та пояснити, чому вона об`єктивно не відповідала ситуації. Поведінка на відеозаписах не підтверджена.

Крім того, направлення на медичний огляд заповнене не за призначенням окремих граф. У пункті 11 протоколу ЕПР1 № 714039 вказано, що до нього додаються «інші матеріали справи, акт огляду па стан сп`яніння». Однак у супровідному листі поліції від 13.07.2026 зазначено, що до суду направлено матеріали на трьох аркушах та диск DVD-R. Підпис у протоколі не є визнанням вини, підпис ОСОБА_1 засвідчує ознайомлення з протоколом і отримання його копії, але не створює презумпції згоди з викладеними поліцейським обставин. У графі пояснень він одночасно власноруч зазначив «не згоден». Тому підпис не може використовуватися як заміна доказу ознак сп`яніння або як підтвердження добровільної відмови від медичного огляду.

Зі змісту відеозаписів видно, що вони не підтверджують передумови та всі ознаки юридично значимої відмови пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Також відеозаписи не підтверджують заявлені ознаки та не усувають наявних суперечності. Зазначення ознак у протоколі саме по собі не доводить їх фактичної наявності, а для форми правопорушення у вигляді відмови підлягають доказуванню не лише керування та репліка про відмову, але й наявність ознак, законна пропозиція пройти огляд і належне дотримання процедури.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» зазначений чіткий перелік коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Пунктом 3 ст. 35 Закону передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктами 6 - 7 ч. 1 зазначеної Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. (п. 8, 12 Інструкції).

Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Протокол серії ЕПР 1 № 714039 від 08.07.2026 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 714039 від 08.07.2026 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі міститься підпис ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 до КНП «Іваничівська БПЛ» не доставлявся, огляд не проводився;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 від 08.07.2026 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 714039;

- відеозаписами на оптичному диску DVD-R на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ауді та був зупинений працівниками поліції. Під час встановлення особи та перевірки документів, водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки в нього вбачалися ряд ознак. Проте ОСОБА_1 ствердив, що не проти проїхати в медичний заклад, однак просив його відпустити. На неодноразові запитання працівника поліції проїхати у медичний заклад, щоб пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 повторно ствердив, що погоджується їхати, розпитав працівників поліції, як буде проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що йому було повідомлено, що він має здати сечу на аналіз. Заслухавши працівників поліції про те, що за відмову пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння буде складено тільки протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не здійснював дії щодо проїзду до медичного закладу, а навпаки ствердив що «КУРИВ ТРАВУ». Працівники поліції повідомили водія, що своїми діями він уникає проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та це буде розцінюватися, як відмова від проходження огляду, на що останній не заперечував. ОСОБА_1 повідомили про складення на його ім`я протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та про його права.

Проаналізовані документи відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення, і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і його винуватість.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровував.

Що стосується доводів захисника про те, що наведені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджені доказами, суд зазначає, що відповідно до п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Працівником поліції були виявлені у водія певні ознаки наркотичного сп`яніння передбачені п.4 Інструкції, під час спілкування з останнім та було запропоновано проїхати у медичний заклад, оскільки працівник поліції не є уповноваженою особою яка б проводила такий огляд.

Щодо доводів захисника про неправильне заповнення направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд вважає, що працівник поліції зазначив інформацію про відмову водія проїхати у медичний заклад у графі «огляд проводився за допомогою» правомірно, оскільки в документі відсутня графа передбачена для засвідчення відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо доводів адвоката про відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення акту огляду на стан сп`яніння, суд зауважує, що в п.10 Інстукції зазначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

У матеріалах справи дійсно відсутній акт огляду, оскільки водій не проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння, а його зазначення працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, на переконання суду не спростовує вину ОСОБА_1 .

Доводи адвоката про те, що водій не відмовлявся проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, повністю спростовуються долученими відеозаписами, на яких зафіксовано його поведінка, якою він ухилявся від проходження огляду уникаючи чіткої відповіді про відмову. Крім того, сам водій зазначив, що вживав наркотичні засоби декілька днів тому, а тому на переконання суду прекрасно усвідомлював, який результат буде його очікувати після проходження огляду.

Також суд зауважує, що наданими працівниками поліції відеозаписами чітко прослідковується хронологія подій, які відбувалися за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення за участю ОСОБА_1 та його відмову пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а доводи наведені його захисником не спростовують цей висновок суду.

ІV. Накладення адміністративного стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, суддею враховано також характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу, майновий стан (військовослужбовець), ступінь його вини, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

У довідці СПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.12.2016 року, орган видачі Центр ДАІ 8047. Отже, суд застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

V. Судові витрати

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, суддя вважає за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 256, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя М.О. Федечко