Решение № 138969261, 13.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2352/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 18 липня 2025 року в розмірі еквівалентній 80 000 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, 3 % річних в розмірі еквівалентному 1124 долари 39 центів США за курсом НБУ на день виконання рішення, витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 312 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору позики грошових коштів від 18.07.2025, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю. О., ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в борг грошові кошти в розмірі 3 349 600, що за офіційним курсом Національного банку України, на дату укладення договору становить еквівалент 80 000 доларів США 00 центів. Відповідач зобов`язувався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (позику), не пізніше 18 жовтня 2025 року. Однак відповідач свої зобов`язання у визначені строки не виконав, чим порушив зобов`язання, ним не було повернуто суму позики, що позбавило позивача права вільно володіти та розпоряджатися на власний розсуд вказаною грошовою сумою. Позивач декілька разів звертався з письмовими вимогами про повернення ним боргу, проте зазначені дії не принесли ніякого результату, у зв`язку з чим він і звернувся з даним позовом до суду. Заявлені до стягнення 3 % річних обгрунтовував п. 11 Договору позики грошових коштів, яким передбачено, що позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання за даним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно зіст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 18.07.2025 року, ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 349 600,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України, на дату укладення договору, становить еквівалент 80 000 доларів США 00 центів та позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (позику), в строк та на умовах, передбачених цим договором (п.1 Договору).

Сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики відповідав доларовому еквівалентові позики за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення грошових коштів (п.2 Договору).

Позичальник зобов`язався повернути суму позики в строк до 18 жовтня 2025 включно (п. 6 Договору).

Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за даним договором (п. 11 Договору).

Грошові кошти, які є предметом договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання даного договору в повному обсязі (п. 3 Договору).

Договір позики грошових коштів між сторонами від 18.07.2025 було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю. О., якою було перевірено особи та їх дієздатність, усвідомлення значення своїх дій та вільне волевиявлення, факт передачі коштів. Вказаний договір позики зареєстровано в реєстрі за № 2734.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов`язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Строк повернення суми позики було встановлено сторонами не пізніше 18 жовтня 2025 року. Отже, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач ОСОБА_2 , отримавши суму позики, не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики від 18 липня 2025 року та не повернув позивачу кошти.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Верховний Суд вже неодноразово робив висновки, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

У пунктах 1,2 договору позики від 18 липня 2025 року сторони погодили, що поверненню підлягають грошові кошти у розмірі 3 349 600,00 грн, що еквівалентно 80 000 доларам США за курсом НБУ на день підписання договору.

Отже, зазначивши про необхідність повернення суми, еквівалентної 80 000,00 доларів США, сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням, є долар США. Тобто змістом зобов`язання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 80 000,00 доларів США на момент повернення боргу.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано умови позики від 18 липня 2025 року в частині зобов`язання повернути в повному обсязі ОСОБА_4 до 18 жовтня 2025 року суму еквівалентну 80 000,00 доларів США, то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості еквівалентна сумі у розмірі 80 000, 00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той час, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Тож, враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору позики є грошові кошти, виражені в гривнях в розмірі 3 349 600,00 грн. з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (80 000,00 доларів США), то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа №373/2054/16-ц) зазначила, що передбачене частиною другою ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

У цій справі суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті, тобто прострочене зобов`язання визначене у розмірі 80 000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме з 80 000,00 доларів США.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 80 000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 19 жовтня 2025 року, по 07 квітня 2026 року включно, що становить 171 день, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Тобто 80 000,00 доларів США х 171 день х 3 : 100 : 365 = 1124,39 доларів США.

З огляду на зазначене, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають до стягненню 3% річних у сумі еквівалентній 1124,39 долара США за курсом НБУ на день виконання рішення суду.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та надавши оцінку дослідженим судом доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов переконливого висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 13 312 грн. 00 коп. судового збору.

Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 141, 263-268, 272, 273, 280-283 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 18 липня 2025 року в розмірі еквівалентній 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, 3 % річних в розмірі еквівалентному 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) долари 39 центів США за курсом НБУ на день виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Су Суддя: Є. С. Козирський