Решение № 138967641, 13.08.2026, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/869/26

н.п.2/599/584/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Снігурського В. В.,

при секретарі Куриляк О.Г.,

розглянувши у в м.Зборові у порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.02.2025 року №00-10209064 та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань, в результаті чого, його заборгованість за вказаним договором складає 14251,34 грн.

Представник позивача просить розглянути справу без його участі, позов підтримує повністю, щодо постановлення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача надав відзив на позов, згідно якого відповідач позов не визнає повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення саме відповідачем електронного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів саме за спірним договором, належний перехід права вимоги до позивача, правомірність структури розрахунку та обґрунтованість нарахування процентів і комісій.

Зокрема зазначає, що ціна позову становить 14 251,34 грн. Із матеріалів позову вбачається, що позивач просить стягнути 5997,38 грн заборгованості за тілом кредиту, 8253,96 грн процентів. Водночас у детальному розрахунку первісного кредитодавця окремо зазначено 5 933,39 грн основного зобов`язання, 8253,96 грн процентів та 63,99 грн комісій, що свідчить про внутрішню суперечність між структурою заявленої позовної вимоги та деталізованим розрахунком.

Представник відповідача просить розглянути справу без його участі.

Суд дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що 11.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10209064 про надання кредиту.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 25593, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання грошових коштів у позикускладають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту в електронному документі.

Таким чином кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правові висновки з цього приводу викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Одноразовий персональний ідентифікатор № 25593 направлено відповідачу 11.02.2025 23:43:06 на номер мобільного телефону вказаний ним при укладанні договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Таким чином спростовуються заперечення відповідача і його доводи про те, що відсутні належні докази щодо укладення договору.

Згідно умов договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту) складає: 8000.00 гривень. Строк кредитування - 360 календарних днів.

Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 15 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто «26» лютого 2025р., та кожного 15 дня після цієї дати протягом строку кредитування.

Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 0,85 % за кожний день користування кредитом.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії дорівнює 1%. Денна процентна ставка у разі використання Позичальником права на Знижену процентну ставку та з урахуванням Комісії дорівнює 0.99%.

На виконання умов Кредитного договору, 11.02.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку НОМЕР_1 відповідача.

Згідно інформації АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», витребуваної судом за клопотанням представника позивача, в Банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 у гривні.

Номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_1 не є/був та в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не знаходиться/знаходився.

В Банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону:, НОМЕР_5 на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_1 .

В результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_1, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.02.2025р. по 16.02.2025р.-була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 8 000,00 гривень через сервіс іншого банку.

Таким чином факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 8000 грн є доведеним.

Первинний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що доводиться також підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про переказ грошових коштів (а.с.32-33).

Відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту належно не виконав. Згідно детального розрахунку, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 14 251,34 грн, яка складається з: 5997,38 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 8253,96 грн - заборгованість по несплаченим відсотків.

Згідно вказаного розрахунку за період 11.02.2025-25.02.2025 відсотки нараховувалися за формулою: 8000,00 (сума виданого кредиту)* 0,85 (процентна ставка)/100= 68,00 грн .(сума за один день користування кредитом).

25.02.2025 року відповідач здійснив погашення за кредитним договором на суму 1400,00 грн, з яких 1020,00 грн пішло на погашення відсотків нарахованих за дисконтний період, 320,20 грн на погашення комісії, а 59,80 грн пішло на погашення тіла кредиту.

Далі за період 27.02.2025 - 23.04.2025 нарахування відсотків здійснювалось за стандартною відсотковою ставкою, що становить 0,94% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом: 7940,20 (сума виданого кредиту)* 0,94 (процентна ставка)/100 = 74.64 грн (сума за один день користування кредитом).

Відповідач здійснював погашення за кредитним договором: 13.03.2025 року на суму 1439,55 грн; 29.03.2025 року на суму 800,00 грн; 29.03.2025 року на суму 639,55 грн; 22.04.2025 року на суму 3000,00 грн; 08.05.2025 року на суму 1999,00 грн; 23.05.2025 року на суму 1999,00 грн.

Здійснивши дані платежі відповідач гасив всі нараховані відсотки, погасив комісію за видачу кредитних коштів на зменшив тіло кредиту до 5 997,38 грн.

Нарахування відсотків за період 09.06.2025 - 18.09.2025 здійснювалось таким чином: 5 997,38 грн (сума виданого кредиту)* 0,94 (процентна ставка)/100 = 55.77 грн (сума за один день користування кредитом).

Після 18.09.2025 року, тобто відступлення права вимоги, позивачем жодних нарахувань не здійснювалось .

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, власних детальних розрахунків, клопотань про проведення експертизи.

Таким чином проценти за понадстрокове користування кредитом, нараховані відповідачу відповідають умовам договору.

Що стосується нарахування та стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту, то відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію.

У відповідності до п1.6. договору між первісним кредитором та відповідачем, кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1600 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору. Згідно з умовами договору вказана комісія одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту, частинами, відповідно до графіку погашення кредиту.

Отже нарахування комісії відповідає вимогам договору і закону. Як зазначає позивач, відповідач суму комісії оплатив повністю до пред`явлення позову.

18.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Розділу 1 Договору Факторингу 1 сторони встановили:

- «Права Вимоги» - означає всі права вимоги Клієнта до Боржника за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми Боргу.

- «Акт прийому-передачі Реєстру Боржників» - означає письмовий документ, який складається спільно Клієнтом та Фактором, за формою згідно Додатку №2 до Договору, у зв`язку з переходом Прав Вимоги від Клієнта до Фактора на умовах цього Договору, підтверджує передачу Фактору Реєстру боржників відповідно до умов цього Договору та складається в день підписання цього Договору.

- «Дата відступлення Прав Вимоги» - означає Робочий День, в який Сторони склали і підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

- «Реєстр Боржників» - погоджений Сторонами список з переліком особистих даних Боржників (ім`я, прізвище, ідентифікаційний номер та ін.) і розмірів грошових зобов`язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Кредитора, разом з додатком в електронному вигляді. Форма Реєстру наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Форма електронного реєстру Боржників наведена в Додатку № 1-1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору Факторингу 1 визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно ч.1 ст.1077, ст.1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 18.09.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому - передачі Реєстру Боржників до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Відповідач порушив зобов`язання, визначене в кредитному договорі, що відповідно ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором та законом.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач надав до позову копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 з протоколом погодження вартості послуг на надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Однак, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує складність справи та ціну позову, а саме, що справа розглядалася в порядку спрощеного судового провадження, враховує фактичний обсяг робіт, здійснених представником позивача у даній справі, а саме: підготовлено позовну заяву, заявлено відповідь на відзив до позову, заявлено клопотання про витребування доказів.

Тому, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Суд враховує, що від представника відповідача надійшло заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому останній зауважує, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, не відповідають обсягу і змісту наданої адвокатом професійної правничої допомоги.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача слід задовольнити частково, в сумі 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12,81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 514,525,526,530,558,559, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 16 Закону України "Про споживче кредитування",

ВИРІШИВ:

позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ:43541163) заборгованість за кредитним договором №00-10209064 від 11.02.2025 року у розмірі 14251,34 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна гривня 34 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судових витрат (судового збору) та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його прийняття.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський