Решение № 138967600, 13.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/755/26

Провадження № 2/595/511/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (надалі - ТОВ «Макс Кредит»), в інтересах якого діє представник Хохлов А.С., звернулося в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9935855 від 06.09.2024 в розмірі 5400,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.09.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9935855, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4500 грн строком на 360 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,94 % від суми кредиту за кожен день користування. Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн. Договір укладено в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на номер мобільного телефону відповідачки, а особу позичальника ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачці кредитні кошти. Крім того, відповідачка зверталася до позивача з документами, що підтверджують статус дружини військовослужбовця для здійснення перерахунку, що також свідчить про укладення договору та видачу кредитних коштів. Належним чином взяті на себе зобов`язання відповідачка не виконала, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 5400,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4500,00 грн, заборгованості за комісією у розмірі 900,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати, які складаються з 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 12.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

30.06.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Зазначає, що дійсно, як зазначено позивачем у позовній заяві, 06.09.2024 нею було отримано у ТОВ «Макс Кредит» кредит у розмірі 4500,00 грн, строком на 360 календарних днів. 18.12.2024, до закінчення строку кредитування, з метою повного погашення заборгованості вона через додаток Telegram зверталася до представника (менеджера) позивача та надала документи, що підтверджують її статус дружини військовослужбовця для здійснення перерахунку суми заборгованості, що визнається самим позивачем. У зв`язку зі спливом часу листування в зазначеному месенджері не збереглося, у зв`язку з чим вона не має можливості зазначити ім`я представника та його контактні дані. Після розгляду наданих нею документів представник позивача надав їй посилання для здійснення оплати кредитної заборгованості. Виконуючи отримані від представника позивача вказівки, 18.12.2024 вона зі свого карткового рахунку здійснила два платежі: о 11:26 год. у сумі 6008,89 грн та о 12:34 год. у сумі 11914,27 грн відповідно. Загальна сума сплачених коштів становить 17923,16 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту та будь-яку можливу заборгованість. Таким чином, зобов`язання за кредитним договором нею виконано у повному обсязі. Позовні вимоги позивача є безпідставними та фактично спрямовані на повторне стягнення вже сплаченої заборгованості. Разом з тим, вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн до ціни позову 5400,00 грн. Позовна заява є типовою і не вимагає витрачання значного часу, не вирізняється складністю чи об`ємністю. Таким чином, вважає не співмірними витрати на правничу допомогу та просить суд зменшити такі витрати до 1000 грн. На підтвердження зазначених обставин додала банківську виписку за період 13.12.2024 - 31.12.2024.

06.07.2026 до суду представником позивача подано відповідь на відзив, у якому представник зазначає, що ТОВ «Макс Кредит» вважає відзив ОСОБА_1 необґрунтованим та безпідставним, враховуючи наступне. У відзиві відповідачка зазначає, дослівно: «Виконуючи отримані від представника Позивача вказівки, 18.12.2024 року я зі свого карткового рахунку здійснила два платежі: о 11:26 год у сумі 6008,89 грн та о 12:34 год у сумі 11914,27 грн відповідно. Загальна сума сплачених коштів становить 17923,16 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту та будь-яку можливу заборгованість». В першу чергу зауважує, що відповідачкою не надано суду доказів, вказівок, які надавалися зі сторони відповідачки це є домисли, припущення. По-друге, ознайомившись з випискою по рахунку, яку надано відповідачкою, ТОВ «Макс Кредит» категорично заперечує факт перерахунку на погашення заборгованості коштів 18.12.2024 о 11:26 в сумі 6008,89 грн та 12:24 в сумі 11914,27 грн, оскільки кошти перераховувалися в Joint Stock Company Bank, в операціях не вказано, що вказані кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Макс Кредит», в призначенні, операціях не зазначено, що вказані кошти було перераховано на погашення заборгованості по кредитному договору №00-9935855 від 06.09.2024. На думку позивача, відповідачка вводить суд в оману з метою уникнення виконання зобов`язань. Додатково зауважує, що, проаналізувавши детальний розрахунок заборгованості, наданий суду від 16.04.2026 (знаходиться в матеріалах справи), станом на 18.12.2024 від відповідачки не надійшло жодного платежу на погашення заборгованості по кредитному договору (розрахунок заборгованості надається повторно). Доводи відповідачки щодо неспівмірності та необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, а підстави для їх зменшення відсутні, оскільки саме внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Отже, у даному випадку витрати на правничу допомогу є прямим наслідком порушення відповідачкою умов кредитного договору, оскільки за відсутності такого порушення необхідність у зверненні до суду та залученні адвоката у позивача б не виникла. Правовідносини між позивачем та адвокатом є договірними, а витрати на професійну правничу допомогу є фактично понесеними позивачем витратами, необхідними для реалізації права на судовий захист. При цьому стягнення таких витрат здійснюється не на користь адвоката, а саме на користь позивача як сторони, яка вже фактично понесла відповідні витрати у зв`язку з необхідністю судового захисту своїх прав внаслідок порушення їх відповідачкою. З огляду на викладене, належне документальне підтвердження факту та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність доказів їх неспівмірності чи необґрунтованості, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі.

08.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_1 подано заперечення (на відповідь на відзив), у якому вона зазначає, що позивач стверджує про наявність заборгованості, однак не надав жодного належного доказу, що кошти, сплачені відповідачкою 18.12.2024, не були ним отримані. Натомість, нею надано банківську виписку, яка підтверджує здійснення платежів 18.12.2024 р. у розмірі 6008,89 грн та 11914,27 грн на загальну суму 17923,16 грн. Таким чином факт списання коштів підтверджено документально, а доказ є належним та допустимим. Позивач у своїй відповіді фактично обмежився твердженням про те, що кошти не були зараховані, однак не надав виписки з рахунків чи бухгалтерських документів, окрім так званого «Детального розрахунку заборгованості», що б підтверджувало відсутність надходження. Сам по собі «Детальний розрахунок заборгованості» не є первинним документом, сформований самим позивачем та не підтверджує фактичний рух коштів. Наголошує, що позивач є фінансовою установою та володіє інформацією про всі надходження, має доступ до своїх рахунків та повинен вести бухгалтерський облік платежів, однак свідомо не надає ці докази суду, чим штучно створює «підстави» для подвійного стягнення уже сплачених коштів. Така поведінка позивача свідчить про недобросовісне здійснення процесуальних прав.

08.07.2026 ухвалою суду за клопотанням відповідачки витребувано: з АТ КБ «ПриватБанк» наступні докази: детальну інформацію щодо платежів, здійснених 18.12.2024 з рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на суму 6008,89 грн (час: 12:26) та на суму 11914,27 грн (час: 12:34), із зазначенням: повних реквізитів отримувача коштів; IBAN отримувача; найменування отримувача; призначення платежу; підтвердження зарахування коштів; у ТОВ «Макс Кредит» наступні докази: інформацію про банківські рахунки (платіжні реквізити), які використовувалися або мали використовуватися позивачем для прийняття платежів від відповідачки станом на 18.12.2024, у тому числі із зазначенням: отримувачів коштів; призначення таких рахунків (власні рахунки позивача / рахунки платіжних провайдерів / третіх осіб); інформацію щодо порядку здійснення оплати через особистий кабінет позивача, а саме: алгоритм формування платежу; чи визначає позивач отримувача коштів при формуванні платежу; які платіжні системи/сервіси використовуються; чи залучаються треті особи (платіжні організації, фінансові посередники); відомості щодо платежів, здійснених відповідачкою 18.12.2024, із зазначенням: сум; часу проведення; реквізитів отримувача; призначення платежу; відображення (або не відображення) у системі обліку позивача; виписки або інші документи внутрішнього обліку позивача, які підтверджують або спростовують надходження коштів від відповідачки 18.12.2024.

17.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області представником ТОВ «Макс Кредит» Андрущенко А.С. надано додаткові пояснення у справі (щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив), у яких представник зазначає, що позивач підтвердив належними доказами виникнення кредитного зобов`язання:укладення електронного Договору кредитної лінії № 00-9935855 від 06.09.2024 року, погодження його істотних умов, перерахування Відповідачу 4500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 та розмір непогашеної заборгованості. Сам факт отримання кредиту та укладення договору відповідачкою не заперечується. Водночас саме відповідачка посилається на нову обставину як на підставу своїх заперечень - припинення зобов`язання внаслідок його повного виконання 18.12.2024. На підставі частини першої статті 81 ЦПК України відповідачка має довести не лише списання коштів зі свого рахунку, а саме належне виконання зобов`язання перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ» або перед особою, уповноваженою позивачем прийняти таке виконання.Банківська виписка, надана відповідачкою, не підтверджує зарахування коштів на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ». На сторінці 5 наданої відповідачкою виписки АТ КБ «ПриватБанк» відображено дві операції 18.12.2024 року: о 11:26 на суму 6 008,89 грн та о 12:34 на суму 11 914,27 грн. Водночас у деталях кожної операції зазначено вид операції «Перекази», реквізит отримувача НОМЕР_4, банк отримувача - JOINT STOCK COMPANY UNEX BANK, код ID НБУ 322539, а поле «Коментар до платежу» не містить жодної інформації. У виписці відсутні: найменування ТОВ «МАКС КРЕДИТ» як отримувача; код ЄДРПОУ 42806643; номер Договору № 00-9935855; призначення платежу щодо погашення кредитної заборгованості; IBAN позивача; ідентифікатор замовлення або квитанція платіжного сервісу, які б дозволяли пов`язати операції з Особистим кабінетом Відповідача та конкретним кредитним договором. Натомість пунктами 5.1, 5.2 та 5.5 Договору сторони погодили, що повернення кредиту та сплата інших платежів здійснюються на поточний рахунок кредитодавця через POS-термінал в Особистому кабінеті або через прямо визначені альтернативні канали. У розділі 9 Договору зазначено поточний рахунок ТОВ «МАКС КРЕДИТ» в АТ «Ідея Банк»: IBAN НОМЕР_3 . Жодного зв`язку між цим рахунком та реквізитом НОМЕР_4 у поданих відповідачкою доказах не встановлено. Отже, виписка підтверджує лише факт ініціювання відповідачкою двох переказів на інший платіжний реквізит. Вона не підтверджує, що кошти були зараховані ТОВ «МАКС КРЕДИТ», що власником або належним отримувачем реквізиту НОМЕР_4 є позивач чи уповноважений ним надавач платіжних послуг, або що позивач отримав можливість розпорядитися цими коштами.Відповідачка не надала листування в Telegram, номер телефону чи обліковий запис особи, яка нібито представляла позивача, скриншот повідомлення з посиланням на оплату, електронну квитанцію, чек, ідентифікатор платіжної операції в Особистому кабінеті або інший технічний доказ, за яким можна встановити походження посилання та його належність ТОВ «МАКС КРЕДИТ». У відзиві відповідачка прямо зазначила, що листування не збереглося, а ім`я та контактні дані особи їй невідомі. Факт звернення відповідачки із заявою про застосування передбачених законом пільг для членів сім`ї військовослужбовця підтверджує лише факт такого звернення та його розгляду. Він не підтверджує, що працівник позивача надавав реквізит, який належав позивачу, або що спірні перекази були здійснені саме через платіжний інтерфейс Особистого кабінету. Крім того, формулювання у банківській виписці «Перекази» та відображення конкретного карткового реквізиту отримувача без найменування торговця, номера замовлення й призначення платежу не дають підстав ототожнювати такі операції з оплатою через POS-термінал Особистого кабінету. Висновок відповідачки про те, що вона діяла у спосіб, визначений позивачем, ґрунтується виключно на її власних поясненнях та не підтверджений жодним незалежним доказом.Детальний розрахунок заборгованості станом на 16.04.2026 року відображає щоденний рух нарахувань за Договором, відсутність платежів у графі «Оплачено» та підсумкову заборгованість 5 400,00 грн, яка складається виключно з 4 500,00 грн неповернутого тіла кредиту та 900,00 грн комісії за надання кредиту. При цьому позивачем списано 5 541,30 грн процентів та 2 250,00 грн штрафних санкцій відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто вимоги позивача вже враховують надані відповідачкою документи про її статус та не містять процентів і штрафів. Це прямо спростовує твердження про намір подвійно стягнути кошти або не врахувати звернення відповідачки. Розрахунок узгоджується з умовами Договору, підтвердженням видачі кредиту, відсутністю доказів зарахування платежів належному кредиторові та фактом списання процентів і штрафів.Враховуючи вищезазначене, сукупність доказів у справі підтверджує, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» належно виконало обов`язок із надання кредиту, застосувало передбачені законом пільги та здійснило списання процентів і штрафів, однак сума кредиту 4 500,00 грн і комісія 900,00 грн відповідачкою належному кредиторові не повернуті. Надана відповідачкою банківська виписка не містить даних про ТОВ «МАКС КРЕДИТ» як отримувача, не містить номера кредитного договору чи призначення платежу та відображає перекази на картковий реквізит у банку, відмінному від банку й рахунку позивача. Докази повноважень отримувача приймати виконання від імені позивача відсутні, тому ці операції не можуть бути визнані належним виконанням Договору № 00-9935855.

17.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області представником ТОВ «Макс Кредит» Андрущенко А.С., на виконання ухвали суду від 08.07.2026, надано заяву про виконання ухвали суду (письмові пояснення), у якій представник зазначає, що Договором кредитної лінії № 00-9935855 встановлено, що повернення кредиту, сплата комісії та процентів здійснюються на поточний рахунок Кредитодавця через POS-термінал в Особистому кабінеті або альтернативними способами, передбаченими пунктом 5.5 Договору. У розділі 9 Договору зазначений поточний рахунок ТОВ «МАКС КРЕДИТ» в АТ «Ідея Банк»: IBAN НОМЕР_3 . Пунктом 5.5 Договору передбачено можливість оплати через мережу терміналів ПриватБанку, EasyPay, City24, онлайн-сервіс easypay.ua або шляхом переказу на поточний рахунок кредитодавця у відділенні банку. Водночас будь-який платіж повинен бути ідентифікований як виконання саме Договору № 00-9935855 та фактично надійти на користь позивача або належного платіжного посередника, який приймає кошти від його імені. У детальному розрахунку заборгованості та в обліку за Договором № 00-9935855 платежі 18.12.2024 року на суми 6008,89 грн і 11914,27 грн не відображені. Станом на 16.04.2026 заборгованість складає 5 400,00 грн: 4 500,00 грн тіла кредиту та 900,00 грн комісії; проценти і штрафні санкції позивачем списані. Надана відповідачем виписка АТ КБ «ПриватБанк» містить щодо обох операцій картковий реквізит отримувача НОМЕР_4 та банк отримувача JOINT STOCK COMPANY UNEX BANK. У виписці відсутні найменування ТОВ «МАКС КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 42806643, IBAN позивача, номер кредитного договору, призначення платежу або ідентифікатор замовлення в Особистому кабінеті. За наявними у позивача даними реквізит НОМЕР_4 не є банківським рахунком чи платіжною карткою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», а спірні операції не ідентифіковані як платежі за Договором № 00-9935855. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не є емітентом картки, не обслуговує рахунок, до якого вона прив`язана, та не володіє банківською інформацією про її власника, IBAN, призначення переказів, подальший рух коштів або дату їх остаточного зарахування. Такі відомості перебувають у володінні АТ КБ «ПриватБанк», АТ «ЮНЕКС БАНК» та, за наявності, відповідного платіжного сервісу. Позивач також не може надати технічні ідентифікатори спірних операцій, RRN, код авторизації, ідентифікатор торговця, термінала чи замовлення, оскільки відповідачка не надала квитанцій або інших даних, які пов`язували б операції з платіжною інфраструктурою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», а в системі обліку позивача такі платежі відсутні.З огляду на викладене просила суд вважати ухвалу суду від 08.07.2026 виконаною.

29.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_1 подано заяву, згідно якої вона просила суд визнати, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не виконало ухвалу суду від 08.07.2026 належним чином та що подані позивачем пояснення не є належним виконанням ухвали суду про витребування доказів; застосувати наслідки ненадання доказів, передбачені ЦПК України; визнати доведеними обставини, для підтвердження яких витребовувалися відповідні докази, зокрема щодо факту здійснення та належності спірних платежів. В обґрунтування заяви зазначає, що на виконання зазначеної ухвали ТОВ «МАКС КРЕДИТ» подало до суду пояснення, які за своїм змістом не містять жодного з витребуваних судом доказів. Фактично позивач не надав жодного документу внутрішнього обліку; не подав жодних підтверджень руху коштів; не надав інформації про відображення спірних платежів у своїй системі обліку; не підтвердив документально власні твердження. Натомість позивач обмежився загальними поясненнями про відсутність у нього відповідної інформації та неможливість її надання. Таким чином, подані пояснення не є виконанням ухвали суду, оскільки ухвалою витребувано саме докази, а не пояснення сторони.При цьому доводи позивача про відсутність у нього інформації є необґрунтованими та суперечливими, оскільки ТОВ «МАКС КРЕДИТ» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання кредитів, веде бухгалтерський облік та зобов`язана фіксувати всі операції, пов`язані з надходженням та обліком коштів. Зауважує, що позивач, стверджуючи про ненадходження коштів, не надав жодного належного доказу на підтвердження цієї обставини, що свідчить про декларативний характер його позиції. Посилання позивача на відсутність доступу до банківської інформації не можуть вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки витребувані документи стосуються саме внутрішнього обліку позивача та перебувають у його володінні. Фактично поведінка позивача зводиться до формального реагування на ухвалу суду без її реального виконання, що свідчить про ухилення від подання доказів та має ознаки зловживання процесуальними правами.

29.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_1 подано заперечення (на відповідь на відзив), у якому відповідачка зазначає, що, ознайомившись із відповіддю на відзив, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підтверджена належними і допустимими доказами, а наведені у ній доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними матеріалами.Оскільки позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості, саме він повинен довести факт існування боргу, його розмір та факт невиконання відповідачем зобов`язання. Проте позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Натомість відповідачкою подано належні та допустимі докази здійснення платежів 18.12.2024 у розмірах 6008,89 грн та 11914,27 грн на загальну суму 17923,16 грн, що підтверджується банківською випискою. Таким чином, факт списання коштів із рахунку відповідачки є документально підтвердженим, а подані докази відповідають вимогам статей 76-78 ЦПК України щодо належності та допустимості. Позивач у своїй відповіді фактично обмежився лише твердженням про те, що зазначені кошти не були зараховані, однак не надав жодного первинного бухгалтерського документа, банківської виписки чи іншого доказу, який би підтверджував відсутність їх надходження. Так званий «детальний розрахунок заборгованості», на який посилається позивач, сформований ним самостійно, не є первинним бухгалтерським документом та не відображає реальний рух грошових коштів, а відтак не може вважатися належним доказом. Відповідачка здійснювала оплату у спосіб, визначений самим позивачем, зокрема через запропонований платіжний механізм, що свідчить про належне виконання зобов`язання. Вона діяла добросовісно та не мала жодної можливості впливати на подальший рух коштів після їх списання з її рахунку. У зв`язку з цим ризики, пов`язані з можливими технічними збоями, неідентифікацією платежів або використанням позивачем платіжних посередників, не можуть покладатися на відповідачку. Доводи позивача про відсутність взаємодії з відповідачем є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки сам позивач долучив документи, що підтверджують звернення відповідача та факт комунікації між сторонами. Така позиція позивача є внутрішньо суперечливою.Таким чином, відповідачка належним чином виконала свої зобов`язання шляхом здійснення платежів у спосіб, визначений позивачем, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. З урахуванням викладеного, просила суд врахувати дані заперечення при розгляді справи та відмовити у задоволенні позову повністю або, як мінімум, у відповідній частині.

03.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Макс Кредит» Андрущенко А.С. подано додаткові пояснення у справі (письмові пояснення та заперечення), у яких представник зазначає, що 29.07.2026 року відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив, а також заяву, у якій просить визнати, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не виконало ухвалу суду від 08.07.2026 року, застосувати наслідки, передбачені частиною десятою статті 84 ЦПК України, та визнати доведеним факт належності спірних платежів позивачу. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» вважає наведені відповідачкою доводи юридично та фактично необґрунтованими. У шапці заперечень від 29.07.2026 року правильно зазначено справу № 595/755/26 та провадження № 2/595/511/2026, однак у першому абзаці документа відповідачка посилається вже на іншу справу - № 595/756/26. Отже, текст заперечень містить внутрішню невідповідність щодо судової справи, у межах якої вони подані. Така помилка сама по собі не позбавляє відповідачку права висловити позицію, проте суд має оцінювати лише ті доводи, які стосуються договору № 00-9935855 та матеріалів справи № 595/755/26, без перенесення обставин, документів або процесуальних подій з іншого провадження. Після подання документів у цій справі позивачу стало відомо, що 29.07.2026 ОСОБА_1 подала у межах окремої цивільної справи № 595/756/26, провадження № 2/595/512/2026, заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів. Предметом тієї справи є інше самостійне кредитне зобов`язання відповідачки перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ». У зазначених процесуальних документах відповідачка посилається на ті самі дві банківські операції від 18.12.2024 року: о 11:26 на суму 6 008,89 грн та о 12:34 на суму 11 914,27 грн, загалом 17 923,16 грн. У справі № 595/756/26 вона так само стверджує, що ці операції підтверджують належне виконання кредитного зобов`язання, та просить відмовити у задоволенні іншого позову ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Отже, одні й ті самі неподільні фактичні події - два конкретні перекази з тотожними датою, часом, сумою та реквізитом отримувача - одночасно подаються відповідачкою як доказ повного виконання двох різних кредитних договорів у двох окремих провадженнях. При цьому в жодному з поданих документів не зазначено, що сума 17 923,16 грн розподілялася між двома договорами, не наведено розміру такого розподілу, черговості зарахування, призначення платежів або волевиявлення боржника щодо погашення кожного конкретного зобов`язання. Один і той самий платіж не може бути повторно зарахований у повному обсязі на припинення двох самостійних зобов`язань. Навіть у разі здійснення боржником одного переказу для погашення кількох боргів необхідно довести надходження коштів належному кредиторові та їх чіткий розподіл між відповідними договорами. Відповідачка не довела ані отримання коштів позивачем, ані належність карткового реквізиту НОМЕР_4 позивачу чи уповноваженій ним особі, ані віднесення будь-якої частини спірної суми саме до Договору № 00-9935855. Наведена суперечність також спростовує твердження відповідачки про те, що платежі були сформовані через платіжний механізм Особистого кабінету для погашення конкретного кредиту. Платіж, сформований у зв`язку з конкретним договором, повинен мати унікальний ідентифікатор замовлення або іншу ознаку, яка дозволяє віднести його до визначеного зобов`язання. Ті самі операції не можуть одночасно мати технічний і правовий зв`язок із двома різними договорами без доказів їх розподілу. Це не є лише технічною опискою в номері справи. Тотожна позиція окремо та послідовно викладена відповідачкою у запереченнях і клопотанні, адресованих іншому складу суду у справі № 595/756/26. Тому суду належить критично оцінити достовірність пояснень відповідачки, відмовити у наданні одним і тим самим переказам подвійного правового ефекту та вирішити питання про наявність підстав для застосування заходів, передбачених статтями 44 і 148 ЦПК України. Позивач підтвердив виникнення та зміст кредитного зобов`язання: укладення електронного Договору кредитної лінії № 00-9935855, погодження суми кредиту 4 500,00 грн і комісії 900,00 грн, а також фактичне перерахування кредитних коштів на картку відповідачки НОМЕР_2 . Факт укладення Договору та отримання кредиту відповідачкою по суті не спростований. Саме відповідачка посилається на припинення зобов`язання внаслідок нібито повного виконання 18.12.2024. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України відповідачка повинна довести не лише факт списання коштів зі свого рахунку, а й те, що кошти були отримані ТОВ «МАКС КРЕДИТ» або особою, належним чином уповноваженою позивачем прийняти виконання саме за Договором № 00-9935855. У наданій відповідачкою виписці АТ КБ «ПриватБанк» відображено дві операції 18.12.2024 року: о 11:26 на суму 6 008,89 грн та о 12:34 на суму 11 914,27 грн. Водночас щодо обох операцій зазначено картковий реквізит отримувача НОМЕР_4 та банк отримувача JOINT STOCK COMPANY UNEX BANK. У виписці відсутні найменування ТОВ «МАКС КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 42806643, IBAN позивача, номер Договору № 00-9935855, призначення платежу про погашення кредитної заборгованості, номер замовлення в Особистому кабінеті, RRN, код авторизації, ідентифікатор торговця або інші дані, які дозволяли б пов`язати ці перекази з платіжною інфраструктурою позивача. Отже, виписка є доказом ініціювання двох переказів на певний картковий реквізит у АТ «ЮНЕКС БАНК», але не є доказом отримання коштів ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Розмір переказів, у тому числі те, що їх загальна сума перевищує розмір позовних вимог, не встановлює ані особу отримувача, ані правову підставу платежів. Твердження, що відповідачка здійснювала оплату через «запропонований позивачем платіжний механізм», не підтверджене електронною квитанцією, скриншотом Особистого кабінету, посиланням на оплату, листуванням із конкретним працівником, номером телефону, обліковим записом, технічним ідентифікатором замовлення або іншим незалежним доказом. Факт комунікації з позивачем щодо застосування пільг для членів сім`ї військовослужбовця не доводить надання працівником позивача реквізиту НОМЕР_4 для погашення кредиту. Жодного доказу того, що картковий реквізит НОМЕР_4 належав ТОВ «МАКС КРЕДИТ» або надавачу платіжних послуг, уповноваженому приймати кошти від імені позивача за цим Договором, відповідачка не подала. Також відсутні дані, що спірні операції були сформовані в Особистому кабінеті або проведені через один із погоджених договором каналів. Підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо видачі кредиту містить сукупність технічних та юридичних реквізитів: номер замовлення 125690472, надавача платіжних послуг, платника ТОВ «МАКС КРЕДИТ», номер транзакції 42564-69393- 37964, дату і час проведення, суму 4 500,00 грн, маскований номер картки відповідачки, банк-емітент, код авторизації 915957 та RRN 425021518923. Наявність таких реквізитів дозволяє однозначно співвіднести конкретну операцію з видачею кредиту за Договором. Натомість щодо спірних переказів відповідачка не надала документа платіжного сервісу або квитанції з аналогічними ідентифікаційними даними. Саме відсутність зв`язувальних реквізитів унеможливлює віднесення цих переказів до виконання Договору № 00-9935855 на підставі однієї лише банківської виписки. Твердження відповідачки про те, що позивач не надав жодної інформації щодо відображення платежів у системі обліку, не відповідає матеріалам справи. Детальний розрахунок заборгованості за Договором № 00-9935855 станом на 16.04.2026 року є конкретним документом внутрішнього аналітичного обліку щодо цього договору. У графі «Оплачено» за 18.12.2024 року та за інші дати платежі відсутні. Зазначений розрахунок відображає загальну заборгованість 5 400,00 грн, у тому числі 4 500,00 грн тіла кредиту та 900,00 грн комісії. Одночасно з нього вбачається списання 5 541,30 грн процентів і 2 250,00 грн штрафних санкцій. Документ підписаний відповідальними посадовими особами ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та скріплений печатками. Посилання відповідачки на відсутність «первинного документа про ненадходження коштів» ґрунтується на хибному розумінні бухгалтерського обліку. Первинний документ складається для фіксації господарської операції, яка відбулася. Якщо кошти на рахунок позивача або його уповноваженого платіжного партнера не надійшли та не були ідентифіковані за договором, окрема господарська операція з прийняття такого платежу не виникає, а тому не існує і первинного платіжного документа про її здійснення. Відсутність надходження відображається у відповідних регістрах та аналітичному обліку договору. У поясненнях на виконання ухвали від 17.07.2026 позивач повідомив суду реквізити свого рахунку, договірні способи оплати, зміст внутрішнього обліку, відсутність спірних платежів у ньому, а також пояснив, що не є емітентом картки НОМЕР_4 і не володіє інформацією про її власника, IBAN, подальший рух коштів та банківські ідентифікатори операцій. Такі відомості перебувають у володінні банку платника, банку отримувача та, за наявності, відповідного платіжного сервісу. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не може створити або отримати замість цих установ відомості, які становлять банківську інформацію третіх осіб. Повідомлення про об`єктивну неможливість подати доказ, якого особа не має, прямо передбачене частиною сьомою статті 84 ЦПК України та не є ухиленням від виконання ухвали. Позовні вимоги становлять 5 400,00 грн та складаються виключно з 4 500,00 грн неповернутого тіла кредиту і 900,00 грн комісії. Проценти в сумі 5 541,30 грн та штрафні санкції в сумі 2 250,00 грн позивачем списані з урахуванням документів відповідачки про статус члена сім`ї військовослужбовця. Отже, позивач не заявляє до стягнення списані проценти і штрафи, а твердження про ризик подвійного стягнення не підтверджене. Навпаки, зміст позовних вимог та внутрішнього розрахунку свідчить, що надані відповідачкою соціальні документи були враховані, а до стягнення залишено лише неповернену основну суму кредиту та погоджену комісію.

03.08.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 08.07.2026, надано інформацію по клієнту ОСОБА_1 , а саме здійснення 18.12.2024 з рахунку платника НОМЕР_7 двох платежів на рахунок отримувача НОМЕР_4 , а саме на суму 5979,00 грн + комісія 29,89 грн = загальна сума 6008,89 грн та 11855,00 грн + комісія 59,27 грн = 11914,27 грн. Надати найменування отримувача платежів неможливо, оскільки емітентом картки отримувача є АТ «Юнекс Банк».

У судове засідання представник ТОВ «Макс Кредит» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоч належно повідомлялася про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9935855, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальникові кредит на суму 4500 грн (п.1.2 Договору).

Кредит надається строком на 360 днів від дня укладення договору до 01.09.2025 (п.1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 01.10.2024, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Відповідно до пункту 1.5.1 Договору стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 900,00 (дев`ятсот гривень нуль копійок) грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 2.8. Договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 06.09.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «48440», який було відправлено на номер мобільного телефону НОМЕР_5 06.09.2024.

Крім цього, ОСОБА_1 06.09.2024 підписала одноразовим ідентифікатором графік платежів, а також паспорт споживчого кредиту, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Виконання кредитором обов`язку щодо здійснення переказу грошових коштів у розмірі 4500,00 грн на карту, вказану відповідачкою, підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід».

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс Кредит» за кредитним договором № 00-9935855 від 06.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 5400,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4500,00 грн; заборгованість за комісією - 900,00 грн.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 06.09.2024 уклали електронний договір кредитної лінії № 00-9935855, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування 4500 грн строком на 360 днів. Кошти були перераховані на рахунок відповідачки, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачкою у поданому нею до суду відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суд враховує, що відповідачка у відзиві визнає факт укладення кредитного договору та отримання нею від позивача кредитних коштів у розмірі 4500 грн. Разом з тим, відповідачка зазначає, що зобов`язання за кредитним договором нею виконані у повному обсязі.

Водночас, з долученої відповідачкою до відзиву на позовну заяву виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картці: НОМЕР_6 , за період 01.12.2024 - 31.12.2024, а також інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 08.07.2026, слідує, що кошти в сумі 11914,27 грн та 6008,89 грн були перераховані ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача Joint Stock Company Bank, що не підтверджує поступлення коштів на погашання заборгованості по кредитному договорі № 00-9935855 від 06.09.2024. Окрім того твердження відповідачки про погашення нею заборгованості за даним кредитним договором спростовуються детальним розрахунком заборгованості, наданим стороною позивача.

З огляду на викладене, відповідачка не спростувала розмір заборгованості 4500 грн за тілом кредиту, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

Стороною позивача за надання кредиту № 00-9935855 від 06 вересня 2024 року нараховано комісію у розмірі 900 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № № 00-9935855 від 06 вересня 2024 року свідчить про те, що нарахування комісії у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 900 грн одноразово, встановлена в п. 1.6. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору кредитної лінії № 00-9935855 від 06 вересня 2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 18.05.2026.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2218,67 грн (4500,00 х 2662,40 : 5400,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених судових витрат позивачем ТОВ «Макс Кредит» надало копії документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Хохлова А.С.; ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1311469 від 01.04.2026; договору № 010426/МК-АБ про надання юридичної (правничої) допомоги від 01.04.2026; додатку 1 до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги №010426/МК-АБ від 01.04.2026; акту приймання-передачі наданих послуг від 24.04.2026до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 01.04.2026, згідно з яким вартість адвокатських послуг за 10 позовів становить 70000,00 грн; замовлення від 19.05.2026 за договором про надання юридичної (правничої) допомоги №010426/МК-АБ від 01.04.2026.

Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Крім цього, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Також слід врахувати, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді у розмірі 7000 грн є завищеними, становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті наданих послуг, принципи співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на користь позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 1500 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заборгованість за кредитним договором № 00-9935855 від 06 вересня 2024 року в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 67 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», місцезнаходження: м. Київ вул. Лєскова, 9А, код ЄДРПОУ 42806643.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська