Решение № 138967032, 13.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1253/26

Провадження № 2/455/858/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Борковської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - позивач, кредитор, кредитодавець ) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором №09.12.2025-100000819 (кредитної лінії) від 13.12.2025 (надалі - кредитний договір) у розмірі 26309,81 грн та судовий збір за її подання.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.12.2025 року сторони уклали кредитний договір. Відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.06.2026 рік утворилась заборгованість у розмірі 26309,81 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн, по процентах за користування кредитом в розмірі 9680,00 грн, по комісії 941,81 грн та по процентам відповідно до ст. 625 ЦК України 7688,00 грн, чим порушує права та інтереси кредитора.

06 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

21.07.2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву. Вважала, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що кредитний договір був укладений саме із нею та що вона отримала кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. Водночас апелює до незаконності нарахування та стягнення комісії за видачу кредиту. Визнала, що на погашення заборгованості за кредитним договором сплатила 2090,19 гривень, однак не погодилася, що частково цей платіж був спрямований на погашення комісії. Зазначила про неправомірність нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України. Загалом просила суд або відмовити у позові або, у разі якщо суд виснуватиме про наявність між сторонами кредитних правовідносин, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії та відсотків, нарахованих у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, здійснити перерахунок заборгованості та зарахувати сплачені нею 1 148,38 грн відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про

Позивач з аргументами представника відповідача не погодився. 23.07.2026 подав відповідь на відзив. Зазначив, що кредитний договір укладений шляхом отримання/ознайомлення відповідачки з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), подання нею Заявки кредитного договору (кредитної лінії), надсилання відповідачкою. Звернув увагу, що кредитний договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Позивач надав доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачці. Особу відповідачки позивач встановив шляхом отримання відповідних даних через систему BankID Національного банку. Вважає, що поведінка відповідачки є суперечливою: з одного боку стверджує, що позивач не надав доказів укладення кредитного договору та видачі кредиту, з іншого - визнає факт часткового погашення кредиту та просить суд позов задовольнити частково. Наголосив, що позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Позивач надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, тому плата за надання кредиту на банківську картку є виправданим. Відповідачка мала право отримати кредит у відділенні позивача, уникнувши додаткових витрат у виді комісії. Кредитним договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитор зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Звернув увагу, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Судове засідання, призначене на 23 липня 2026 року, суд відкладав на 13.08.2026 року, оскільки відповідачка повідомила про неможливість участі у першому судовому засіданні за сімейними обставинами. Окрім того станом на 23.07.2026 рік не закінчився строк на надання заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач та відповідачка повідомлені про дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.4) та у відповіді на відзив міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Перед засіданням, 13.08.2026 року, відповідачка подала заяву про відкладення розгляду справи, оскільки виникли обставини, що унеможливлюють її участь у судовому засіданні 13.08.2026 року. Що це за обставини суду не повідомила. Це вже друга неявка відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав викладених в ч.2 ст.223 ЦПК України.

У цій справі суд відкрив провадження 06.07.2026 року. Суд має розглянути цю справу в розумні строки, але не пізніше 04.09.2026 року ( ч. 1 ст. 275 ЦПК України). Суд двічі призначав справу до судового розгляду. Двічі відповідачка не з`являлася. Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якій виклала свої контраргументи. Участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції не просила. Суд не визнавав її явку обов`язковою. Відповідачка не підтвердила неможливість явки в судове засідання 13.08.2026 року або участі в режимі відеоконференції, а тому суд не має півдстав констатувати поважність неявки до суду та необхідності чергового відкладення судового розгляду. Обставин, передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд не встановив, а тому виснує про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Суд наголошує, що зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Суд має зважати не лише на побажання відповідачки відтермінувати судовий розгляд її справи, але й на законне сподівання позивача на своєчасний розгляд справи в розумний строк. ЄСПЛ у справі «Карнаушенко проти України» ( Заява N 23853/02, від 30.11.2006 року, п. 60) зазначив, що саме національним судам належить організовувати свої провадження таким чином, щоб вони були швидкими і ефективними.

Здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

13.12.2025 року сторони уклали кредитний договір, за яким відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. на строк 140 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту - 13/12/2025 рік. Дата повернення ( виплати) кредиту - 01.05.2026 рік. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 грн 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Сторони узгодили графік платежів по тілу кредиту, відсотках та комісії. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4. Договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця та діє протягом одного року. Для підписання та укладення договору використовується фінансовий номер НОМЕР_5.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Укладений між сторонами договір складається з відомостей щодо ідентифікації клієнта через систему BankID, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору №09.12.2025-100000819 (кредитної лінії) від 13.12.2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №09.12.2025-100000819 (кредитної лінії) від 13.12.2025 року, додатку до кредитного договору №09.12.2025-100000819 (кредитної лінії) від 13.12.2025 року . За своєю правовою природою укладений договір є договором про споживчий кредит.

Скріншотом з сайту Національного банку України підтверджується, що позивач являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020 року (інформація в електронному вигляді міститься на сайті НБУ - https://bank.gov.ua).

Відповідачка договір підписала електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E726) 13.12.2025 року. Код E726 відправлений SMS повідомленням кредитором на фінансовий номер позичальниці НОМЕР_5. Відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ »Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 року № 1-1804 про те, що 13.12.2025 08:22:08 кошти в сумі 8000,00 грн були перераховані на картку НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay.ua - 947540869, призначення платежу: Видача за договором кредиту №09.12.2025-100000819.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем, станом на 23.06.2026 рік становить 26 309,81 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмі по відсотках за ст. 625 ЦК України - 7 688,00 грн. Проценти за користування кредитом по кредиту нараховані з 13.12.2025 року до 01.05.2026 року. Відповідачка частково погашала заборгованість по кредиту: 2090,19 грн - 29.12.2025 року, 200 грн. - 11.03.2026 року, 200 грн. - 18.03.2026 року. З цих коштів 658,19 грн скеровано на часткове погашення комісії за видачу кредиту відповідно до графіку платежів, узгодженого в кредитному договорі, а 312,00 грн - на погашення по ст. 625 ЦК України, решта - на погашення відсотків за користування кредитом.

Відповідачка визнала, що сплатила позивачу 2090,19 грн на погашення кредитної заборгованості.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Суд відхиляє доводи відповідачки, що позивач не надав доказів укладення кредитного договору.

Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України. Відповідачка була ідентифікована та верифікована через систему BankID (АТ КБ`Приватбанк»), яка володіє високим ступенем надійності. Номер телефону, який АТ КБ`Приватбанк» зазначив як фінансовий номер відповідачки зазначений в кредитному договорі як один із її телефонних номерів.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується копією листа ТОВ »Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 року № 1-1804. У цьому документі зазначено дату видачі, суму, номер договору та номер платіжної картки. Цей номер платіжної картки відповідає номеру платіжної картки, яку зазначила відповідачка в кредитному договорі. Суд вважає цей лист достатнім для підтвердження факту видачі кредиту кредитором. Натомість відповідачка побудувала своє заперечення на недоведеності позовних вимог, не навівши доказів в обґрунтування своєї позиції і не спростувавши докази надані позивачем про те, що платіжна картка НОМЕР_4 не належить їй. Адже перші шість цифр номеру платіжної картки ідентифікують банк-емітент і відповідач не спростував, що ця платіжна картка йому не належить. Крім того, суд погоджується з позивачем, що процесуальна поведінка відповідачки є суперечливою - стверджуючи, що позивач не надав доказів укладення кредитного договору та отримання нею коштів, в той же час визнає, що погашала кредит та вважає, що позивач неправильно розподілив отримані від неї кошти на погашення кредиту.

У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом, оскільки відповідачка не надала доказів щодо їх повного чи часткового погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору.

Суд погоджується із розрахованою сумою комісії за надання кредиту.

У кредитному договорі зазначено, що до загальних витрат включено комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Як вже встановлено судом, комісія за надання кредиту становила 1600,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом ( ч.6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно послідовності дій при укладення кредитного договору позивач вчиняв дії щодо підготовки та оброблення документів, а тому позивач має право на отримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 756/6038/20 від 12 квітня 2022 року. А тому вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за видачу кредиту в розмірі 941,81 грн є підставними.

Однак суд не погоджується з аргументами позивача про відновлення у нього права стягувати проценти по ст. 625 ЦК України у зв`язку з прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року та вважає, що проценти по ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".

А тому суд вважає, що відсотки як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором, нараховані з 10.01.2026 до 24.03.2026 року підлягали списанню кредитором відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Крім того, суд пам`ятає, що відповідачка 29.12.2025 року здійснила погашення на суму 2090,19 грн, і частину цих коштів в розмірі 312,00 грн які кредитор зарахував на погашення процентів по ст. 625 ЦК України, які він би мав списати відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. А тому сплачені відповідачкою кошти в розмірі 312,00 грн, які кредитор неправомірно зарахував на погашення процентів по ст. 625 ЦК України, які мав би списати, суд зараховує на погашення заборгованості за процентами відповідно до ст.19 Закону України »Про споживче кредитування», яка відповідно до розрахунку здійсненого судом становить 9368 грн: 9680,00 грн ( заборгованість по процентам згідно розрахунку кредитора) - 312,00 грн ( сплачена відповідачем сума, яка кредитором була зарахована на погашення процентів по ст. 625 ЦК України) = 9368 грн.

Отже, заборгованість по процентам становить 9368 грн.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18309,81 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн., по процентам - 9368 грн та по комісії за надання кредиту- 941,81 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 18309,81 грн, що становить 69,59 % (18309,81 х 100 %/26309,81), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 1852,76 грн потрібно покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний надати суду доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих документів листом з описом вкладення, якщо у відповідачки відсутній електронний кабінет. Відповідач не має електронного кабінету в системі ЄСІТС. Отже, надсилання документів поштовим зв`язком було обов`язковою процесуальною дією, яку закон покладає безпосередньо на позивача для відкриття провадження у справі. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки витрати на направлення копії позову з додатками відповідачу викликані прямим процесуальним обов`язком позивача, без виконання якого розгляд справи був би неможливим, та з огляду на часткове задоволення позову, дані витрати також слід стягнути пропорційно у розмірі 83,63 грн. ( 120,18 х 69,59%/100%) на користь позивача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитного договору № 09.12.2025-100000819 (кредитної лінії) від 13.12.2025 у розмірі 18309 грн 81 коп (вісімнадцять тисяч триста дев`ять гривень 81 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати, що становлять 1852 грн. 76 коп. (одну тисячу вісімсот п`ятдесят дві гривні 76 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", електронна пошта info@sgroshi.com тел. 380630731405 адреса м. Київ, вул Саксаганського, 133-А, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 37356833, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя С.М. Івасенко