Решение № 138965707, 13.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.08.2026

Справа № 334/2146/25

Провадження № 2/334/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

при секретарі Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2025 року до суду звернулася представник Концерну «Міські теплові мережі» Губрієнко А.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

В позовній заяві посилалися на те, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. Відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення №1-А площею 71,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1

02.10.2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Станом на 01.11.2021 року Типовий індивідуальний договір № 72207871 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , між Позивачем та ОСОБА_1 є укладеним.

На виконання умов договору, позивач надав послуги з постачання теплової енергії на приміщення відповідача за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 на загальну суму 51354,93 грн. Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 4226,90 грн. Загальна сума заборгованості складає 47108,04 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» зазначену суму заборгованості та стягнути судові витрати у розмірі судового збору 2422,40 грн.

28.03.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.05.2025 року до суду від відповідачки надійшов відзив, в якому посилалася на те, що не споживала послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується показаннями розподільчого приладу обліку. Вважають безпідставним нарахування позивачем обсягу наданих послуг.

Судом встановлено наступні обставини справи

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».

Відповідно до договору купівлі продажу від 05.04.2019 року відповідачу ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення 1-А в будинку АДРЕСА_1

02.10.2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, станом на 01.11.2021 року Типовий індивідуальний договір № 72207871 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , між позивачем та відповідачкою є укладеним.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 року по 31.07.2024 року на загальну суму 51354,93 грн. Відповідачкою частково сплачено заборгованість у розмірі 4226,90 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором №72207871, та Інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором

Факт отримання відповідачкою послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідачки, підтверджується копіями рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону в м. Запоріжжя.

Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно ч.2 ст.6 Закону виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація .

Згідно ч.2 ст.7 Закону індивідуальний споживач зокрема зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч.1,3 ст.9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч.1,2 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно ч.7 ст.14 Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.

Частиною 5 ст.13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно п.1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Згідно п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Згідно п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно п.35-37 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Відповідно п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно п.5 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Відповідно визначення, наведеного в Методиці, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року. Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, спірне приміщення є опалювальними.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Приміщення відповідачки оснащено розподільчим приладом обліку.

Відповідно п.11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється відповідно п.5,6 Розділу ІІІ Методики. Розподілений обсяг для опалюваного приміщення у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У відповідності до п. 24 Правил №830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315» (надалі-Методика №315). Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021року №358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, які набули чинності 28.01.2022року.

Відповідно до вимог Методики № 315 (зі змінами №358 від 28.12.2021) для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на загально-будинкові потреби (згідно п.8 розділу IV методики) (далі ЗБП). В житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 обсяги теплової енергії на ЗБП визначаються як частка 25%від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді.

Згідно п.3 розділу ІІІ методики, для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії або , якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Мінімальне питоме споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні в розрахунку на 1 квадратний метр площі квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Середнє питоме споживання теплової енергії визначається згідно формули 30 (п.1 розділу VI методики).

Таким чином, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП (загально-будинкові потреби), а також Гкал спожиті згідно свого власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується мінімальна частка.

Згідно п.3 розділу ІІІ методики розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2.

Загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення розподіляється згідно формули 1 п.2 розділу II.

Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал;

Qоп з.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;

Qвідкл.i - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньо-будинкової системи опалення, Гкал.

В житловому будинку АДРЕСА_1 відсутні окремі приміщення з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньо-будинкової системи опалення, а в приміщені з індивідуальним опаленням відсутні транзитні трубопроводи, тому Qвідкл.i не визначається.

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будинку (Qпр) складається з обсягів відповідно до формули 2 п.2 розділу II Методики:

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями вузла розподільного обліку теплової енергії, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI цієї Методики, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення g-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями приладів-розподілювачів теплової енергії, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення g-го опалюваного приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання відповідно до розділу VI цієї Методики, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення i-го опалюваного приміщення, не оснащеного вузлом розподільного обліку теплової енергії, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення i-го опалюваного приміщення, де факт ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з постачання теплової енергії оформлено шляхом підписання споживачем та виконавцем відповідної комунальної послуги акта-претензії щодо обсягу та/або якості наданих послуг у відповідності до статей 27 та 28 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" або претензії, що вважається визнаною відповідно до частини сьомої статті 27 цього Закону (далі - обґрунтована претензія щодо кількості та/або якості наданої послуги), відсутній, Гкал;

- обсяг теплової енергії, на який зменшується нарахований обсяг спожитої теплової енергії для приміщень, де наявна обґрунтована претензія щодо кількості та/або якості наданої послуги, Гкал.

Зважаючи на те, що в будинку наявні приміщення з вузлами розподільного обліку теплової енергії (Qпр.j т.ліч) згідно п.5 статті 10 Закону «Про комерційний облік» та п.1 розділу VI методики для розрахунку використовуються формули 30 п.1 розділу VI методики визначається середнє питоме споживання теплової енергії.

, Гкал/м2,

- загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;

- сумарний обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, та який визначається як сума обсягів, розрахованих у відповідності до формули 3 розділу II цієї Методики, Гкал;

- загальна площа j-их опалюваних приміщень, оснащених вузлом розподільного обліку, м2;

- загальна площа g-их опалюваних приміщень, оснащених приладами-розподілювачами теплової енергії, м2;

- загальна площа i-их опалюваних приміщень, які не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, м2.

Згідно формули 31 п.1 розділу VI методики визначається мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії , яка дорівнює 50% від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень , тобто:

, Гкал/м2,

Згідно формули 32 п.2 розділу VI методики у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулами:

для опалюваного приміщення, оснащеного вузлами розподільного обліку теплової енергії або вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді):

- мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, Гкал;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення j-го опалюваного приміщення, визначений за показаннями вузла розподільного обліку теплової енергії або вузла розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), Гкал;

- площа j-го опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку теплової енергії, м2.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 року).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 610, 611, 901 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.11.2021 року по 31.07.2024 року в розмірі 47108,04 грн. (сорок сім тисяч сто вісім гривень 04 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2422,4 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», місцезнаходження:, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ 32121458,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: Добрєв М. В.