Решение № 138964238, 13.08.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

13.08.2026

Справа №720/3305/25

Провадження №2-др/720/16/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.

з участю секретаря Політнічук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Новоселицького районного суду від 08.06.2026 року по вищевказаній цивільній справі було задоволено позовні вимоги.

Представник позивача звернувся до суду із заявою для винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи та не повідомили про причини неявки.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає що необхідно винести додаткове рішення.

Судом встановлено, що в провадженні Новоселицького районного суду перебувала цивільна справа за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням суду від 08.06.2026 року по даній справі було задоволено позовні вимоги.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження цих обставин суду був наданий договір №22012025 про надання правничої допомоги від 08.04.2025 року укладеного між АТ «Акцент-Банк» та адвокатським об`єднанням «Правовий курс», додаткова угода №1 до договору №22012025 про надання правничої допомоги від 08.04.2025 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025 року за договором про надання правничої допомоги №22012025 від 08.04.2025 року встановлено, що АО «Правовий курс» було надано послуги за договором на загальну суму 20200 гривень.

Верховний суд в постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22 вказав, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи те, що заперечень щодо витрат на правову допомогу відповідач не подав, а тому суд вважає за необхідне стягнути з нього витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 20200 гривень, які були документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДР:14360080, юридична адреса: вул.Батумська,11, м.Дніпро витрати на правову допомогу в розмірі 20200 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: