Постановление суда № 138963735, 12.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/349/26

Провадження № 1-кс/302/206/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

12 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України (далі КК України), про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , звернувся до суду з вказаним клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання представник власника посилається на те, що 28.04.2026 ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області в справі № 302/349/26 було задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про арешт майна в кримінальному провадженні відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України. Цією ухвалою було накладено арешт із забороною будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту на деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 кбм., товарно-транспортну-накладну № 001657 від 25.04.2026, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_7 та завірену копію товарно-транспортної накладної серії ЛАЧ № 880175 від 09.07.2025, автомобільний перевізник водій ОСОБА_8 . Ухвалою слідчого судді від 16 липня 2026 року (провадження № 1-кс/302/183/26) було частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_6 та скасовано арешт майна деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, у частині її володіння, передавши деревину на відповідальне зберігання власнику ФОП ОСОБА_5 .

Адвокат ОСОБА_6 заявляє, що сторона власника майна не погоджується з таким рішенням слідчого судді, оскільки в судовому засіданні було доведено що арешт було накладено незаконно й необґрунтовано. Стверджує, що належна ФОП ОСОБА_5 деревина породи «дуб» є засобом його існування, а тривале її зберігання призведено до знецінення вартості.

Просить скасувати арешт майна, оскільки такий накладено необґрунтовано. При цьому доводи про необґрунтованість накладення арешту зводяться до того, що: 1). Органом досудового розслідування не вносились відомості щодо тимчасового вилучення 26.04.2026 майна ОСОБА_5 (матеріали ЖЄО № 1555); 2). Матеріали ЖЄО № 1555 від 26.04.2026 за фактом вилучення майна приєднані до стороннього кримінального провадження № 12026071110000058 від 13.03.2026, яке не має відношення вилучення 26.04.2026 майна; 3). Прокурором не об`єднувались у порядку ст. 217 КПК матеріали кримінальних проваджень, а тому вилучене майно не може бути доказом у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026; 4). Органом досудового розслідування не доведено, що вилучене майно є предметом злочину, передбаченого ст. 246 КК України; 5). Матеріалами справи не встановлено факт незаконної порубки дерев «Дуба» , що давало б підстави кваліфікувати дії невстановлених осіб за ч. 4 ст. 246 КК України й за першим фактом по КП № 12026071110000058 від 13.03.2026.

Представник власника заявляє, що ПП ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання поставити ТзОВ «Мебель-Сервіс» круглі лісоматеріали для чого придбав їх у ФОП ОСОБА_9 , який у свою чергу законно придбав вказані лісоматеріали в ДП «Хустське ЛДГ» Велятинського лісництва Хустської філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України». Стверджує, що деревина перевозилась у встановлений законом спосіб.

Зауважує, що з 13.03.2026 органом досудового розслідування не встановлено ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та нікому не повідомлено про підозру.

Стверджує про незаконність обмеження права власника та просить скасувати повністю арешт накладений ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 та зобов`язати орган досудового розслідування повернути арештоване майно власнику з можливістю вільного розпорядження.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 подане ним клопотання про скасування арешту майна підтримав повністю і просив таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 під час розгляду клопотання заперечив проти його задоволення.

Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання про скасування арешту на майно заперечив.

Заслухавши доводи й пояснення представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , дослідивши клопотання і додані до нього документів та надані слідчим матеріали, слідчий суддя установив такі обставини й дійшов таких висновків.

Слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 накладено арешт на тимчасово вилучене майно в цьому ж кримінальному провадженні, а саме: - деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 куб. м; - товарно-транспортну накладну № 001657 від 25.04.2026, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_7 ; - завірену копію товарно-транспортної накладної серії ЛАЧ № 880175 від 09.07.2025, автомобільний перевізник водій ОСОБА_8 із забороною будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.05.2026 зазначена ухвала слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 залишена без змін, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 , подана в інтересах власника майна ОСОБА_5 , залишена без задоволення. З цієї ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя під час розгляду зазначеного клопотання та доданих до нього доказів, установив, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки воно безпосередньо може стосуватись предмета розслідування кримінального провадження, може містити в собі сліди, необхідну слідству інформацію (в тому числі знищену), контакти, зв`язки, переміщення фігуранта провадження, за його допомогою можливо встановити обставини події та причетних осіб, що вказані предмети можуть бути використані як доказ на підтвердження чи спростування тієї чи іншої позиції сторони в справі, надати можливість встановити її суттєві обставини, а також зазначене майно може бути предметом експертних досліджень. При цьому щодо накладення арешту на дане майно, то питання чи є зазначене майно знаряддям вчинення злочину та чи зберегло воно на собі сліди злочину, чи містять вони відомості, які можуть бути використані, як доказ у кримінальному провадженні, будуть вирішені та встановлені під час проведення відповідних слідчих дій, і метою такого заходу було саме збереження речових доказів для об`єктивного з`ясування зазначених обставин, що і було враховано слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.07.2026 клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, задоволено частково. Скасовано арешт майна - деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 куб. м, у частині її володіння, передавши деревину на відповідальне зберігання її власнику ФОП ОСОБА_5 (мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Обов`язки по збереженню речового доказу - деревини породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 куб. м, покладено на ФОП ОСОБА_5 (мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), попередивши його про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт. У задоволені решти вимог клопотання відмовлено.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження та арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу приписів ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення про: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь утручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Частинами 1, 2, 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Частина 3 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Дана деревина породи «дуб», товарно-транспортна накладна № 001657 від 25.04.2026 і завірена копія товарно-транспортної накладної серії ЛАЧ № 880175 від 09.07.2025 є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Оцінюючи доводи представника власника арештованого майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 щодо необґрунтованості застосування заходу забезпечення слідчий суддя зауважує, що доводи клопотання зводяться до перевірки законності накладення арешту та відповідної ухвали слідчого судді, яке перебуває за межами компетенції слідчого судді.

Водночас слідчий суддя звертає увагу на тому, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно від 28.04.2026 була перевірена в апеляційному порядку за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 та залишена ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.05.2026 без змін.

Під час розгляду цього клопотання слідчим суддею було обговорено доводи адвоката ОСОБА_6 щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом тимчасового вилучення 26.04.2026 майна ОСОБА_5 , натомість зазначені відомості приєднані до кримінального провадження № 12026071110000058 від 13.03.2026. Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що при тимчасовому вилученні лісоматеріалів, які не мали підтвердження законності походження через відсутність електронних бирок, було встановлено, що такі мають однакові родові ознаки з вилученими лісоматеріалами 12.03.2026 й прямували з того ж самого місця та від тієї ж особи (продавця) , за фактом яких 13.03.2026 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України. Оскільки діяння мало ознаки тотожного епізоду кримінального правопорушення, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 відомості за цим епізодом повторно (додатково) до ЄРДР не вносились. З врахуванням з`ясованих під час розгляду клопотання обставин представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просив залишити без розгляду клопотання про витребування доказів: документів та процесуальних рішень щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом тимчасового вилучення 26.04.2026 майна, про призначення слідчого, процесуального прокурора й об`єднання його з кримінальним провадженням № 12026071110000058 від 13.03.2026.

Слідчий суддя бере до уваги, що арешт на майно було накладено ухвалою слідчого судді в кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026, у якому зазначені предмети були визнані речовими доказами. Підставою для накладення арешту на майно слугувала необхідність збереження речових доказів

Водночас слідчий суддя зауважує на тому, що дослідження законності й обґрунтованості процесуальних дій щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також оцінка доказів та перевірка їх на відповідність критеріям належності й допустимості при з`ясуванні обставин, які підлягають установленню під час розгляду справи не є предметом перевірки під час розгляду цього клопотання.

Слідчий суддя зауважує, що відповідно до ст. ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя здійснює перевірку наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя переконався, що наявні докази дають підстави уважати, що було вчинено діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, а завдання кримінального провадження виправдовують забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Під час розгляду клопотання з`ясовано, що досудове розслідування на теперішній час незавершене. При цьому доказів того, що на даній стадії досудового розслідування обраний захід забезпечення, як арешт майна, у повній мірі втратив свою актуальність та які б повністю спростували висновки, викладені в ухвалах слідчого судді щодо арешту майна, клопотання представника власника майна не містить.

Відтак слідчий суддя висновує, що доводи клопотання про скасування арешту майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, слідчий суддя не установив обставин, які б підтверджували, що в продовженні арешту майна відпала потреба, або ж, які б доводили необґрунтованість накладення арешту, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 22.01.2024 у справі № 569/19829/21, щодо правозастосування п. 9 ч. 1 ст. 309 та ст. 170, 173, 174 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 167, 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, відповідно до п.9 ч.1 ст.309, ст.395 КПК України.

Повний текст ухвали складено й оголошено 13 серпня 2026 року о 16:00.

Слідчий суддяОСОБА_1