Решение № 138963412, 13.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

13 серпня 2026 року

Справа № 642/1554/26

Провадження № 2/642/1075/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря Панової М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , кредитної заборгованості в розмірі 70 225.80 грн., з яких: 1) за кредитним договором №101622919 в розмірі 23 785.65 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.; 2) за кредитним договором №2528423 в розмірі 15 218 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 6000 грн., борг по комісії за надання кредиту 18 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.; 3) за кредитним договором №8628796 в розмірі 22 411.15 грн., з яких: борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн., борг за пенею, штрафами 5000 грн.; 4) за кредитним договором №41045-04/2025 в розмірі 8811 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн., борг за штрафами 2730 грн., комісія за видачу кредиту 300 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 10.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №101622919, за яким відповідач отримав кредитні кошти та які зобов`язався повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101622919 складає 23 785.65 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.

14.04.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2528423, за яким відповідач отримав кредитні кошти та які зобов`язався повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 25.07.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №25072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2528423 складає 15 218 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 6000 грн., борг по комісії за надання кредиту 18 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.

02.01.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8628796, за яким відповідач отримав кредитні кошти та які зобов`язався повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 27.11.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27112025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8628796 складає 22 411.15 грн., з яких: борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн., борг за пенею, штрафами 5000 грн.

18.04.2025 між ТОВ «ФК «Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №41045-04/2025, за яким відповідач отримав кредитні кошти та які зобов`язався повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 29.07.2025 між ТОВ «ФК «Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №41045-04/2025 складає 8811 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн., борг за штрафами 2730 грн., комісія за видачу кредиту 300 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами, в нього виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач, як новий кредитор, просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

27.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву зазначив, що вищезазначені кредитні договори він не підписував, а його електронні підписи не підтвердженні жодними доказами, також вказав, що надані позивачем документи про перерахування кредитних коштів є неналежними доказами, за відсутності виписки з рахунку.

30.04.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якому представник позивача вказав, що Відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується. У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору, що не заборонено чинним законодавством. Також представником позивача на спростування заперечень відповідача у відзиві на позов заявлено клопотання про витребування доказів щодо фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що позивачем не надано доказів отримання права грошової вимоги. Також підтримав раніше викладені заперечення у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 02.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Витребувані судом документи надійшли до суду 30.06.2026 та 10.07.2026.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Щодо кредитного договору №101622919 від 10.04.2025.

Судовим розглядом встановлено, що 10.04.2025 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 109908 між ним та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №101622919.

Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 10 000 грн., а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію та проценти, (п.п. 1.1, 1.2). Кредит надається клієнту на картку, вказану клієнтом, 4441-11ххххххх9404 (п. 2.1 договору). Кредит надається на строк 360 днів (п. 1.3), остаточний термін повернення кредиту 05.04.2026 (п. 1.4). Комісія за обслуговування кредиту 15 400 грн., що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п. 1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду 3.65% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування 220% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду (п. 1.5.4). У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, він повинен сплатити штраф 1000 грн. за кожен випадок порушення (п. 4.1). В розділі 6 договору визначено порядок укладення такого договору в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 778209 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту №101622919, в якому відображені істотні умови надання кредиту.

Відповідно до платіжного доручення №102532783 від 11.04.2025, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до витребуваної судом інформації з АТ «Універсал Банк», підтверджено, що картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , а також, що 11.04.2025 було надходження коштів в розмірі 10 000 грн., що підтверджено випискою з банківського рахунку.

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до п. 1.2 перехід прав вимог відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників. На підтвердження надано копію договору факторингу №28072025, додаткову угоду до договору факторингу №28072025, акт прийому-передачі реєстру боржників від 28.07.2025, витяг з реєстру боржників №3, платіжну інструкцію №745 від 31.07.2025 про сплату за договором факторингу.

Розмір заборгованості за кредитним договором №101622919 складає 23 785.65 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.

Щодо Договору про споживчий кредит №2528423 від 14.04.2025.

14.04.2025 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 188191 між ним та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» укладено Договір про споживчий кредит №2528423.

Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 6000 грн., а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію та проценти, (п.п. 1.1, 1.2). Кредит надається клієнту на картку, вказану клієнтом, 4441-11ххххххх9404 (п. 2.1 договору). Кредит надається на строк 360 днів (п. 1.3), остаточний термін повернення кредиту 09.04.2026 (п. 1.4). Комісія за обслуговування кредиту 18 480 грн., що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п. 1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду 0.0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування 0.0010% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду (п. 1.5.4). У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, він повинен сплатити штраф 1000 грн. за кожен випадок порушення (п. 4.1). В розділі 6 договору визначено порядок укладення такого договору в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 923146 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту №2528423, в якому відображені істотні умови надання кредиту.

Відповідно до платіжного доручення №42275030 від 14.04.2025, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 6000 грн.

Відповідно до витребуваної судом інформації з АТ «Універсал Банк», підтверджено, що картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , а також з виписки з рахунку вбачається зарахування йому 11.04.2026 коштів у розмірі 6000 грн.

25.07.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №25072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до п. 1.2 перехід прав вимог відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників. На підтвердження надано копію договору факторингу №25072025, акт прийому-передачі реєстру боржників від 25.07.2025, витяг з реєстру боржників, де значиться ОСОБА_1 , кред. дог. 2528423, платіжну інструкцію №748 від 31.07.2025 про сплату за договором факторингу.

Розмір заборгованості за кредитним договором №2528423 складає 15 218 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 6000 грн., борг по комісії за надання кредиту 18 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн., борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.

Щодо Договору про надання кредиту №8628796 від 02.01.2025.

02.01.2025 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором С5811 між ним та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір про надання кредиту №8628796.

Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 10 000 грн. (п. 1.3), з наступними умовами: строк кредиту 360 днів (п. 1.4),процентна ставка фіксована, стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.4, знижена ставка 0.01% та застосовується на умовах, визначених в п.1.5.2. Кредит надається на картковий рахунок НОМЕР_3 (п. 2.1), у разі невиконання або неналежного виконання споживачем своїх зобов`язань з повернення кредиту, він повинен сплатити штраф 900 грн. на 4 день такого невиконання та 200 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання/неналежного виконання (п. 6.4).

Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора RG6328 ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27.11.2025 №18078, підтверджено успішність перерахування на картковий рахунок НОМЕР_3 02.01.2025 грошових коштів в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до витребуваної судом інформації з АТ «Універсал Банк», підтверджено, що картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , а також зарахування 02.01.2025 коштів в сумі 10 000 грн., що також відображено у виписці з рахунку.

27.11.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27112025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до п. 1.2 перехід прав вимог відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників. На підтвердження надано копію договору факторингу №27112025, акт прийому-передачі реєстру боржників від 27.11.2025, витяг з реєстру боржників, де значиться ОСОБА_1 , кред. дог. 8628796, платіжну інструкцію №196 від 28.11.2025 про сплату за договором факторингу.

Розмір заборгованості за кредитним договором №8628796 складає 22 411.15 грн., з яких: борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн., борг за пенею, штрафами 5000 грн.

Щодо Договору про надання фінансового кредиту №41045-04/2025 від 18.04.2025.

18.04.2025 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Y168 між ним та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено Договір про надання фінансового кредиту №41045-04/2025.

Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 3000 грн. (п. 1.1), з наступними умовами: строк кредиту 120 днів (п. 1.2), процентна ставка 0.90% в день на залишок заборгованості, комісія 300 грн. за видачу кредиту (п. 1.4), денна процентна ставка 0.98% та застосовується в межах строку кредитування вказаного в п.1.2 цього договору (п. 1.4.1), кредит надається на картковий рахунок НОМЕР_4 (п. 1.6), порядок нарахування процентів передбачений в розділі 3 договору.

Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора Y168 ОСОБА_1 підписано графік платежів за кредитом, та ідентифікатором W943 паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до листа генерального директора сервісу онлайн платежів ТОВ «УНР» від 08.01.2026 №3426_260108123233, підтверджено успішність перерахування на картковий рахунок НОМЕР_4 18.04.2025 грошових коштів в розмірі 3000 грн.

Відповідно до витребуваної судом інформації з АТ «ПУМБ», підтверджено, що картка НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 , а також зарахування 18.04.2025 коштів в сумі 3000 грн., що також відображено у виписці з рахунку.

29.07.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29072025, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до п. 1.2 перехід прав вимог відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників. На підтвердження надано копію договору факторингу №29072025, акт прийому-передачі реєстру боржників від 29.07.2025, витяг з реєстру боржників, де значиться ОСОБА_1 , кред. дог. 41045-04/2025, платіжну інструкцію №23057 від 30.07.2025 про сплату за договором факторингу.

Розмір заборгованості за кредитним договором №41045-04/2025 складає 8811 грн., з яких: борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн., борг за штрафами 2730 грн., комісія за видачу кредиту 300 грн.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих суду кредитних договорів суд вважає доведеним, що:

-10.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №101622919,

-14.04.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2528423,

-02.01.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8628796,

-18.04.2025 між ТОВ «ФК «Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №41045-04/2025 - в електронній формі, у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки дані договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав їх електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, тому без отримання відповідних ідентифікаторів, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариств, такі договори не були би укладені.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, такі договори, підписані одноразовими електронними ідентифікаторами, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа(форми); 2)дату складання; 3)найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4)зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови кредитних договорів, на підставі яких відповідач отримав кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Крім того, по вказаним кредитним договорам позивачем доведено фактичне надання відповідачу в користування кредитних коштів, на підтвердження чого надані платіжні інструкції про перерахування коштів на картковий рахунок, вказаний відповідачем в кредитних договорах, а також, що підтверджується виписками з рахунків відповідача, наданими суду на виконання ухвали про витребування доказів.

Також суд вважає, що позивач, ТОВ «ЄАПБ», у встановленому законом порядку набуло права вимоги до відповідача по кредитним договорам, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. При цьому, суд бере до уваги, що в договорах факторингу момент переходу прав вимог вважається з дати підписання сторонами акту передачі реєстрів боржників. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Розрахунки заборгованості відповідачем не спростовані, своїх контррозрахунків заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань до суду відповідачем не було надано.

Між тим, щодо суми, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, товариство вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Враховуючи, що кредитором та позичальником узгоджено істотні умови кредитних договорів, а саме розмір наданого кредиту та обов`язок позичальника сплачувати проценти, суд вважає, що наявні підстави для стягнення суми боргу 1) за кредитним договором №101622919 - борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн.; 2) кредитним договором №2528423 - борг за основним зобов`язанням 6000 грн.; 3) за кредитним договором №8628796 - борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн.; 4) за кредитним договором №41045-04/2025 - борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн.

Заперечення відповідача, у свою чергу, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та повністю спростовуються матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки/штрафу, суд зазначає наступне.

Так, позивач також просив стягнути 1) за кредитним договором №101622919 - борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.; 2) за кредитним договором №2528423 борг за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн.; 3) за кредитним договором №8628796 борг за пенею, штрафами 5000 грн.; 4) за кредитним договором №41045-04/2025 борг за штрафами 2730 грн.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Приписами ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки.

Воєнний стан в Україні введено указом Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року, починаючи з 05:30 цього ж дня. Режим неодноразово продовжувався і триває досі.

Оскільки штрафні санкції нараховані відповідачу в період воєнного стану, позовна вимога про їх стягненню задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив стягнути 1) за кредитним договором №101622919 борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн.; 2) за кредитним договором №2528423 борг по комісії за надання кредиту 18 грн., борг за комісією за обслуговування кредит 4200 грн.; 3) за кредитним договором №41045-04/2025 комісію за видачу кредиту 300 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі №583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, вказавши, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту, а також комісію за обслуговування кредиту, оскільки надання грошових коштів за укладеними кредитними договорами відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, та оскільки з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а справа не містить як доказів надання таких послуг відповідачу, так і перелік цих послуг, а також їх надання частіше одного разу на місяць.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в загальному розмірі 43 777.80 грн, з яких: 1) за кредитним договором №101622919 - борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн. 2) за кредитним договором №2528423 - борг за основним зобов`язанням 6000 грн. 3) за кредитним договором №8628796 - борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн., 4) за кредитним договором №41045-04/2025 - борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та комісії - задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3028 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 2074.63 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 626-629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 43 777.80 грн, з яких: 1) за кредитним договором №101622919 - борг за основним зобов`язанням 10 000 грн., борг за процентами 4585.65 грн. 2) за кредитним договором №2528423 - борг за основним зобов`язанням 6000 грн. 3) за кредитним договором №8628796 - борг за основною сумою 7944.45 грн., борг за відсотками 9466.70 грн., 4) за кредитним договором №41045-04/2025 - борг за основним зобов`язанням 3000 грн., борг за відсотками 2781 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 63 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.08.2026.

Відомості про сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: