Решение № 138963377, 13.08.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/496/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05750-09/2023 від 16.09.2023 у загальному розмірі 38200 грн, а також стягнення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 16.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №05750-09/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі, визначеній договором. Відповідач зі свого боку не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

29.01.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29012024-1. Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №05750-09/2023 від 16.09.2023 року.

Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. У зв`язку з чим у межах строку дії кредитного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період з 17.02.2024 по 09.09.2024 року на підставі п.1.4.1 кредитного договору та ст. ст. 1048, 1050 та 1054 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 38200 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн; заборгованість за процентами - 34200 грн; заборгованість за штрафом - 0 грн. Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконала, представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №05750-09/2023 від 16.09.2023 у загальному розмірі 38200 грн, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від відповідача ОСОБА_1 30 червня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту в розмірі 4000 грн з огляду на наявність у неї, як дружини військовослужбовця, встановлених законодавством пільг згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача - адвокат Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, 15.06.2026 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від представника відповідача - адвоката Фільової Н.Д. 14.07.2026 до суду подана заява про подальший розгляд цивільної справи без участі відповідача та її представника. Позовні вимоги визнає частково. Окрім того, представник подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає вартість завищеною та не співмірною зі складністю справи. Також просила врахувати фінансові труднощі відповідача, яка на даний час не працює, перебуває у декретній відпустці.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 16.09.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №05750-09/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора W397.

Відповідно до п. 1.2 договору, тип кредиту: кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 16.09.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Дата погашення кредиту - 09.09.2024.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.6 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 2,50% в день, що є платою за користування кредитом, та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього договору.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-62xx-xxxx-2137 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.3 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дати надання кредиту клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Відповідно до додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 05750-09/2023 від 16.09.2023 вбачається графік платежів, який також підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W397.

Позивачем до матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, в якому викладені усі істотні умови кредитного договору, та інформаційне повідомлення клієнта, яке містить анкетні та контактні дані позичальника, зокрема номер телефону НОМЕР_1 . Вказані документи також підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W397.

Підписання вище зазначених документів також підтверджується довідкою про ідентифікацію відповідача, відповідно до змісту якої вбачається, що одноразовий ідентифікатор W397 було відправлено позичальнику 16.09.2023 року о 21:39 на номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до листа iPay.ua від 17.02.2026 року №3426_260217115622 підтверджується, що 16.09.2023 року, 21:40:03 було успішно здійснено переказ коштів на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 285473993, призначення платежу - зарахування 4000 грн на карту № НОМЕР_4 , код авторизації на боці банку №852059.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» вбачається, що за ОСОБА_1 за кредитним договором №05750-09/2023 від 16.09.2023 року обліковується заборгованість у розмірі 17600 грн, яка складається з тіла кредиту - 4000,00 грн та відсотків - 13600,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін, оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання кредиту, а саме: копія договору, паспорту споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора W397, отриманого від позивача на укладення кредитного договору №05750-09/2023 від 16.09.2023 року піписала його електронним підписом, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Судовим розглядом встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, є чинним і підлягає до виконання його сторонами.

Відповідач під час укладення кредитного договору ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується електронним підписом позичальника.

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень та відповідач не заперечувала факту його підписання та отримання кредитних коштів, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується листом, наданим iPay.ua від 17.02.2026 року, відповідно до якого підтверджується що 16.09.2023 року було успішно здійснено переказ коштів на суму 4000,00 грн на картковий рахунок відповідача, а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 11.06.2026 за №20.1.0.0.0/7-260605/122379-БТ на ухвалу суду, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку були зараховані кошти в розмірі 4000 грн.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23, в яких вказано, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

29.01.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №29012024-1, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 29.01.2024 року до Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 3901 боржників.

Відповідно до платіжної інструкції №74825 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» грошові кошти у розмірі 2025297,62 грн в рахунок плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року без ПДВ.

Зі змісту Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 вбачається під номером 793 боржник ОСОБА_1 , номер договору - 05750-09/2023 від 16.09.2023 року, сума заборгованості - 17600,00 грн.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

11.05.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій останній запропоновано сплатити заборгованість у сумі 38200 грн на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та роз`яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 38200 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн, заборгованість за відсотками - 34200 грн.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід прав грошової вимоги, які належали ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за договором №05750-09/2023 від 16.09.2023 про надання кредиту, від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до позивача у справі.

Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушила взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором у розмірі 4000 грн законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги стягнення заборгованості з відповідача за нарахованими процентами в розмірі 34200 грн, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом, посилаючись на те, що такі проценти не підлягали нарахуванню відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінюючи доводи відповідача, щодо поширення на неї дії положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є підставою для звільнення її від сплати заборгованості у вигляді нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з такого.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії РФ проти України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджений воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Харківської області, який неодноразово продовжений, останній раз Указом Президента від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України № 15401 від 13.07.2026), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який на час розгляду справи триває.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою. Дія зазначеної норми поширюється на військовослужбовців, в тому числі і на учасників бойових дій.

А отже пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на військовослужбовців, їх дружин (чоловіків), в тому числі і на учасників бойових дій, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.

З документів, наданих відповідачкою на підтвердження наявності правових підстав для звільнення її від сплати процентів за користування кредитом вбачається, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16 липня 2021 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , та її чоловік з 04.10.2023 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_6 по теперішній час, про що свідчить довідка командира в/ч НОМЕР_6 від 21.05.2026 №554, а також факт перебування на військовій службі підтверджено копією військового квитка серії НОМЕР_7 . Окрім того, чоловік відповідачки ОСОБА_2 являється учасником бойових дій, на підтвердження чого надано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_8 від 24.03.2017, а також вчинений запис у військовому квитку про його безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Таким чином, на час ухвалення судом даного рішення, чоловік відповідачки має статус учасника бойових дій та являється військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відтак, приписи п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються і на відповідача, як дружину військовослужбовця, що свідчить про обґрунтованість її аргументів. Таким чином відповідач звільнена від нарахування процентів у розмірі 34200 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідачки у розмірі 4000 грн, яка складається із заборгованості за кредитом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати, склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Згідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково (10,47%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті позивачем судового збору в розмірі 278,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 8000,00 грн.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у заявленому розмірі.

Відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеному між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» предметом договору є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.3 Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються в Акті наданих послуг.

Відповідно до Акту №1598 наданих послуг від 11.05.2026 Адвокатське об`єднання «Апологет» надало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правничу допомогу по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 на суму 8000 грн. До акту доданий детальний опис наданих послуг від 11.05.2026.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з тим, відповідачем заявлено про неспівмірність розміру вартості правничої допомоги у зв`язку із складністю справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Враховуючи складність справи, ціни позову, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, є малозначною, обсягу виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи позицію відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_10 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 05750-09/2023 від 16.09.2023 року у загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_10 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн 75 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адвокат АО «АПОЛОГЕТ», адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Представник відповідача: адвокат Фільова Наталія Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 000516, адреса: провул. Козацький, буд. 8, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002.

Суддя Каліберда В. А.