Решение № 138962894, 13.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6130/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправними та скасувати:

постанову Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101896 від 13.05.2026;

постанову Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101897 від 13.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.05.2026 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101896 та № 101897 за порушення положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацами 3, 16 частини першої статті 60 вказаного Закону. Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувався із поданим позовом та просить відмовити у його задоволенні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами яких винесено постанову № 101896 від 13.05.2026 та № 101897 від 13.05.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.04.2026 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №002950 строк від 17.04.2026, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом.

У ході проведення перевірки встановлено, що під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб завантажено вище бортів кузова та наявне просідання вузлів підвіски транспортного засобу, у зв`язку з чим старшим державним інспектором було прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу до пункту ГВК.

За результатами перевірки наданих водієм документів, а саме реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортної накладної №057 від 20.04.2026 року, було встановлено, що автомобільним перевізником є саме позивач.

Після проходження габаритно-вагового контролю було встановлено, що перевищення навантавження по загальній масі транспортного засобу становить 31,76 тонн при нормативно допустимих 26 тонах (22,15%), перевищення навантаження на спарені та здвоєні осі склало 24,45 тон при нормативно допустимих 19 тонах. Таким чином, вагові параметри навантаження по загальній масі перевищені на 22,15%, на спарені та здвоєні осі - на 28,68%.

20.04.2026 старшим державним інспектором було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №006365 від 20.04.2026 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070564 від 20.04.2026.

Крім того, у ході проведення перевірки було встановлено, що у водія на момент проведення перевірки були відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за 23.03.2026, 15.04.2026 та 19.04.2026. Бланк підтвердження діяльності водія на зазначені періоди у водія також був відсутній.

20.04.2026 старшим державним інспектором на підставі наданих документів було складено акт № 078692, яким зафіксовані порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзацом 3 та абзацом 16 частини 1 статті 60. Документи за результатами документального габаритно-вагового контролю складалися у присутності водія ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на зазначених документах. Копії складених документів водій також отримав.

27.04.2026 № 33143/45.2/24-26 відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням розгляду справи 13.05.2026 з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв і зазначенням місця розгляду справи. Дане повідомлення було вручене представнику позивача за довіреністю 30.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.05.2026 на розгляд справи з`явився представник позивача, надав усні пояснення з приводу зазначених в акті порушень та бланк підтвердження діяльності водія.

Начальником Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101896 від 13.05.2026, що передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101897 від 13.05.2026, що передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 34000,00 гривень.

Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №196-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 року № 340 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об`єднання з Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579- р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком.

У результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2025 року № 647-р «Про реорганізацію територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області реорганізовано шляхом перетворення в Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» у цьому Законі наведені терміни вживаються у такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі також Порядок №1567 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку 1567, рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Розділом II Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 16 квітня 2025 року № 703, визначено перелік питань, що перевіряються при вантажних перевезеннях. Перевезень вантажів у внутрішньому сполученні, зокрема: 1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: 1) посвідчення водія відповідної категорії; 2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж; 4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв)- у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; {Абзац другий підпункту 6 пункту 1 розділу II в редакції Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 1867 від 26.12.2025} 7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.06.2026 4 заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв)- у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; 8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду; 9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)»; 10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах; 11) договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»; 12) первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту). 2. Дотримання водієм вимог праці та відпочинку. 3. Оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником. 4. Виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт. 5. Належне кріплення вантажів (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до: ДСТУ EN 12195-1:2018 (EN 12195-1:2010; AC:2014, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення»; ДСТУ EN 12195-2:2018 (EN 12195-2:2000, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 2. Кріпильні стяжні ремені з хімічних волокон»; ДСТУ EN 12195-3:2018 (EN 12195-3:2001, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 3. Кріпильні ланцюги»; ДСТУ EN 12640:2018 (EN 12640:2000, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Точки кріплення на вантажних автомобілях. Мінімальні вимоги та випробування»; ДСТУ EN 12641-1:2018 (EN 12641-1:2005, IDT) «Знімні кузови та комерційні транспортні засоби. Тенти. Частина 1. Мінімальні вимоги»; ДСТУ EN 12642:2018 (EN 12642:2016, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Конструкція кузовів комерційних колісних транспортних засобів. Мінімальні вимоги». 6. Дотримання вимог до перевезень вантажів, які швидко псуються, сипучих вантажів без тари, вибухових, займистих, їдких та отруйних речовин. 7. Наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів. 8. Дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п.20, 21 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).

Під час перевірки встановлено, що під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб завантажено вище бортів кузова та наявне просідання вузлів підвіски транспортного засобу, у зв`язку з чим старшим державним інспектором було прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу до пункту ГВК. За результатами перевірки наданих водієм документів, а саме реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортної накладної №057 від 20.04.2026 року, було встановлено, що автомобільним перевізником є саме позивач. Після проходження габаритно вагового контролю було встановлено, що перевищення навантавження по загальній масі транспортного засобу становить 31,76 тонн при нормативно допустимих 26 тонах (22,15%), перевищення навантаження на спарені та здвоєні осі склало 24,45 тон при нормативно допустимих 19 тонах. Таким чином, вагові параметри навантаження по загальній масі перевищені на 22,15%, на спарені та здвоєні осі - на 28,68%. У подальшому, старшим державним інспектором було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №006365 від 20.04.2026 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070564 від 20.04.2026. Також на момент проведення перевірки було встановлено, що у водія на момент проведення перевірки були відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за 23.03.2026, 15.04.2026 та 19.04.2026. Бланк підтвердження діяльності водія на зазначені періоди у водія також був відсутній.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Приписами частини 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів; використовувати на маршруті транспортні засоби, пристосовані для перевезення пасажирів, у тому числі для перевезення пасажирів у кріслах колісних, пасажирів з порушенням зору або слуху, у кількості, визначеній замовником перевезень; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організовувати проведення початкового та періодичного навчання водіїв, у тому числі з питань супроводу осіб з інвалідністю під час посадки у транспортний засіб і висадки з нього, згідно з вимогами законодавства; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та/ або вантажів. Автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечувати ознайомлення з документами щодо умов провадження та організації господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом особам, уповноваженим на здійснення заходів державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження

Отже перелік документів згідно статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі також Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 наведене визначення поняття «габаритно-ваговий контроль» контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 також наведене визначення поняття «великовагові та великогабаритні транспортні засоби» - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Пунктом 6 Порядку № 879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу та місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 879, за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає попередній та/ або точний контроль, на пересувних - точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних пунктах факту перевищення установлених габаритно вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

За результатами точного габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з пунктом 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пунктом 22.2. Правил дорожнього руху водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху- контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Пункт 22.3. Правил дорожнього руху говорить про те, що перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Згідно пункту 22.5. Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів:

Ширина: - 2,6

сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху - 3,75

Висота від поверхні дороги: 4

транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35

Довжина:

вантажного автомобіля 12

автопоїзда 22

автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75

маршрутного транспортного засобу 18,75

Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2;

б) фактичної маси:

Вантажні автомобілі:

двовісний автомобіль 18 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 14 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

трьохвісний автомобіль 25 (26)* (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 21 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

чотирьохвісний автомобіль 32 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

Комбіновані транспортні засоби:

двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36(максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює контейнерне перевезення одного або більше контейнерів або знімних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

трьохвісний автомобіль (тягач) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює контейнерне перевезення одного або більше контейнерів або знімних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

Автопоїзди:

двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 (максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 24 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

в) навантаження на вісь:

На одинарну вісь 11,5 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 7 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

На здвоєні осі, якщо відстань між осями:

менш як 1 метр 11,5 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 7 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

від 1 до 1,3 метра 16 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 10 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 10,5 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 11,5 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 11,5 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 11,5 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:

1,3 метра або менше 21 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 13 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

понад 1,3 до 1,4 метра 24 максимальне значення для автомобільних доріг, державного значення, тонн) та 14 (максимальне значення для автомобільних доріг, місцевого значення, тонн);

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами»(Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів «б» та «в» абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах території області, в якій розташовано такі об`єкти, за рішенням начальника відповідної обласної військової адміністрації. Рух таких транспортних засобів штучними спорудами з перевищенням допустимої фактичної маси або таких, габаритна висота яких (з вантажем чи без нього) перевищує параметри, визначені дорожнім знаком 3.18, без відповідного дозволу забороняється.

Ці Правила встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до статті 10 цієї Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні: а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

Кожен роботодавець: а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні. Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

У свою чергу наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року №340 зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.09.2010 року №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі також Положення №340).

Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Закону України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Також це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення № 340

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п. 6.3 Положення, водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3 ) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Отже, згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Відповідно до пункту 6.4. Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Пунктом 7.1 Положення №340 передбачено - органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Зі змісту даного підзаконного акту слідує, що його норми поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та передбачають обладнання вантажних автомобілі з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами

Даним підзаконним актом законодавцем на автомобільних перевізників покладено обов`язок щодо обліку робочого часу водіїв шляхом ведення табеля обліку робочого часу водія на основі наданих водієм даних своєї роботи, які водій фіксує за допомогою тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія (у випадку коли транспортний засіб необладнаний тахографом).

Так, на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія), які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

У свою чергу, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі також Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі; протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Отже, у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія.

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії який здійснює перевезення на вантажному автомобілі та який обладнаний тахографом повинен мати при собі, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена п.6.1. наказу №340 , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобі цифровим тахографом.

При цьому водій транспортного засобу обладнаного тахографом, зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання також на водія покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред`явити посадовим особам для перевірки.

Як встановлено судом раніше, під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб завантажено вище бортів кузова та наявне просідання вузлів підвіски транспортного засобу, у зв`язку з чим старшим державним інспектором було прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу до пункту ГВК.

За результатами перевірки наданих водієм документів, а саме реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортної накладної №057 від 20.04.2026 року, було встановлено, що автомобільним перевізником є саме позивач.

Після проходження габаритно вагового контролю було встановлено, що перевищення навантавження по загальній масі транспортного засобу становить 31,76 тонн при нормативно допустимих 26 тонах (22,15%), перевищення навантаження на спарені та здвоєні осі склало 24,45 тон при нормативно допустимих 19 тонах. Таким чином, вагові параметри навантаження по загальній масі перевищені на 22,15%, на спарені та здвоєні осі - на 28,68%.

Відповідно до положень Порядку 879, старшим державним інспектором було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №006365 від 20.04.2026 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070564 від 20.04.2026.

Зважування зазначеного транспортного засобу здійснювалося із застосуванням законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, №397, № платформи 803, 804. Виробник ESIT ELEKTRONIC SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Дата останньої повірки засобу вимірювальної техніки 02.12.2025 року. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ПМ073711725 від 02.12.2025 чинне до 01.06.2026.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що у водія на момент проведення перевірки були відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за 23.03.2026, 15.04.2026 та 19.04.2026. Бланк підтвердження діяльності водія на зазначені періоди у водія також був відсутній.

У подальшому, шляхом часткового розвантаження вантажу, вагові параметри транспортного засобу були приведень у відповідність з установленими нормативами.

Крім того, з відеозаписів проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) від 20.04.2026 вставновлено факт перевезення позивачем вантажу з порушенням вагових обмежень та за відсутності повного переліку документів, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, то суд погоджується із доводами відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, то ж відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, а пунктом 2 Порядку №879, на який посилається позивач, надаються тільки визначення понять застосованих у Порядку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Обов`язок забезпечення водія всіма необхідними документами для здійснення вантажних перевезень покладено саме на перевізника, тому за вчинення порушень визначених законодавством про автомобільний транспорт і відповідає перевізник.

Так, бланки документів, складених старшим державним інспектором, не містять граф для внесення інформації щодо вимірювального обладнання, тому акти та довідка заповнені з чітким дотриманням вимог законодавства. Занесення будь-яких додаткових відомостей про вимірювальне обладнання не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 17/1051/16.

Верховний Суд, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. При цьому, зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

За таких обставин, суд констатує, що є правильним висновок контролюючого органу про здійснення позивачем перевезення за відсутності, визначених статтею 39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами З огляду на вказане заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову фізичної особи-підприємця необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14», вул.Любецька, 35, м.Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 30731879.

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА