Решение № 138962004, 13.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Суми Справа № 480/8959/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області;

3. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Процесуальні дії суду. Клопотання сторін.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 08.06.2023 № 204850014638 про відмову в призначенні пенсії позивачу; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 06.07.2023 № 204850014638 про відмову в призначенні пенсії позивачу; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.06.1982 по 31.08.1985, з 18.05.1987 по 16.10.1987, з 16.11.1987 по 30.11.1987, з 01.12.1987 по 29.12.1992, з 05.01.1993 по 20.09.1996, з 01.10.1996 по 25.12.2003; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, відповідно до вимог ст. 26 ЗУ ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', з 01.06.2023, моменту звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 01.06.2023, по досягненню 60 років, звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. ГУ ПФУ в Сумській області 08.06.2023 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 28.06.2023 позивач звернувся до органу пенсійного фонду для вирішення того ж питання про призначення пенсії. За наслідками розгляду заяви позивача від 28.06.2023 ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому позивачу не було зараховано до страхового стажу періоди її роботи з червня 1982 року до грудня 2003 року, оскільки на титульному аркуші трудової книжки позивача відсутня дата її заповнення. Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

06.09.2023 було відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Миколаївській області подали відзиви на позовну заяву, в яких просять відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення прийнято правомірно.

ГУ ПФУ в Сумській області подало до суду копії матеріалів з пенсійної справи позивача та пояснення від 15.05.2024, однак правом подання відзиву не скористалось. Тому суд на підставі норми ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта громадянина України.

01.06.2023 позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

08.06.2023, за результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення №204850014638 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Цим рішенням зараховано до страхового стажу позивача 18 років 9 місяців 22 дні. При цьому не було зараховано до такого стажу періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою, оскільки на титульній сторінці записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993), а саме: відсутня дата заповнення трудової книжки, а також період догляду за дитиною за 2004 рік, оскільки відсутня довідка з УСЗН про період отримання допомоги.

28.06.2023 позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, до якої додатково долучено архівну довідку від 23.06.2023№ 1014, видану Харківським національним університетом міського господарства імені О.М. Бекетова.

За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення від 06.07.2023 № 204850014638 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також цим рішенням визначено, що страховий стаж позивача становить лише 20 років 04 місяці 27 днів, не зарахувавши до страхового стажу період роботи з червня 1982 року до грудня 2003 року, згідно з поданою трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки.

Крім того, у цьому рішенні відповідач вказує, що за період роботи з 01.03.1988 до 29.12.1992, запис про звільнення засвідчений печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства. Не зараховано до страхового стажу: період роботи в РФ з 01.10.1996 до 25.12.2003, оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; період догляду за дитиною з лютого до грудня 2004 року, оскільки відсутня інформація з органів соціального захисту щодо отимання/не отримання відповідної допомоги, період роботи з 01.06.1982 до 31.08.1985, з 16.11.1987 до 30.11.1987, оскільки на довідці від 24.09.2018 № 498/2018 не проставлено апостиль компетентним органом держави.

Не погодившись з такими рішенням відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до норм частин 1-2 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2022 до 31.12.2022 - не менше 29 років.

Частиною 4 ст.24 Закону № 1058-ІV закріплено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 та ст.62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ІV до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України ''Про трудові книжки працівників'' від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Згідно з пунктами 2.2-2.3, 2.5 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У випадку виявлення неправильних чи неточних записів про роботу, перевід на іншу роботу та інших записів, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був здійснено такий запис.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (пункти 2.4 та 2.6 розділу 2 Інструкції № 58).

Частиною третьою ст.44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з ч.1 ст.101 № 1788-ІV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Зловживанням з боку пенсіонера, в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-ІV, є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Отже, відповідальність за заповнення трудової книжки вперше та правильність внесення записів у трудову книжку працівника, покладено саме на роботодавця, а працівник не повинен нести негативних наслідків від зроблених уповноваженою особою роботодавця помилок при заповненні трудової книжки. На органи Пенсійного фонду України, в тому числі відповідачів покладено функції вимагати відповідні документи щодо періоду роботи позивача, в тому числі перевіряти обґрунтованість видачі та достовірності поданих позивачем документів.

Відповідачі не довели суду того, що під час прийняття спірних рішень вони вчиняли активні дії для вирішення ситуації щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів її роботи, в тому числі, витребування у колишніх роботодавців позивача необхідних документів, а фактично переклали обов`язок доведення періодів роботи на позивача, зазначивши, що її трудову книжку серії НОМЕР_1 не прийнято до уваги, оскільки та титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки, а на уточнюючій довідці не проставлено апостиль.

Разом з тим, як вже зазначалося, заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства, а не позивачем і позивач не повинна нести негативних наслідків щодо не зазначення дати заповнення трудової книжки.

Так, на першій сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 міститься підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок та печатка відділу кадрів Бюро впровадження Центрального науково-дослідного і проектно-експериментальний інститут організації, механізації та технічної допомоги будівництву (ЦНИИОМТП) Держбуду СРСР.

У записах №1 та №2 трудової книжки позивача зазначено про період її роботи в цьому інституті на посаді інженера з 01.06.1982 до 31.08.1985.

Таким чином, відсутність у трудовій книжці дати її заповнення не може бути правомірною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача цього періоду роботи, а також інших періодів її роботи про які мстяться записи в трудовій книжці, а саме: з 18.05.1987 до 16.10.1987 на посаді інженера в Ремонтно-будівельному управлінні - 8 Тбіліського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління Міністерства побутового обслуговування населення Грузинської РСР (записи № 5 та №6); з 16.11.1987 до 30.11.1987 на посаді інженера у Грузинському відділі Бюро впровадження ЦНИИОМТП (записи № 7 та №8); з 01.12.1987 до 29.12.1992 на посадах інженера в Закавказькій філії ЦНИИОМТП (записи № 9-16); з 05.01.1993 до 20.09.1996 на посаді інженера в Ремонтно-будівельному управлінні - 8 Тбіліського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління МПОН м. Тбілісі, а також періоду роботи в РФ з 01.10.1996 до 25.12.2003 в ТОВ "Канкун" ресторан "Привіт Мексика".

Суд враховує, що згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.

У свою чергу статтею 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності з 22.12.1995, передбачено, що при визначенні права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визнається на території будь-якої зі Сторін.

Відтак спірні періоди роботи позивача в Грузинській РСР до 01.01.1992 та на території Республіки Грузія після 01.01.1992, підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі записів у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Водночас суд зазначає, що факт неможливості визначити назву підприємства на відтиску печатки у записі № 16 про звільнення позивача 29.12.1992, не є законною підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи з 01.12.1987 до 29.12.1992, оскільки дефекти в оформленні трудової книжки роботодавцем не повинні позбавляти особу права на соціальний захист та пенсію.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідачів щодо правомірності не зарахування періодів роботи позивача в РФ з 01.10.1996 до 25.12.2003, оскільки в цей період Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, якою визнавалось взаємне зарахування періодів роботи до страхового стажу, була чинною.

Тому цей період роботи позивача також підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні рішення відповідачів не відповідають критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд визнає протиправними та скасовує такі рішення.

Щодо способу захисту.

Як встановлено судом, подана позивачем заява від 01.06.2023 про призначення пенсії за віком не була вирішена позитивно, тому позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 28.06.2023 для вирішення того ж питання про призначення пенсії, надавши додаткові документи.

Заява позивача від 28.06.2023 з повним обсягом документів була розглянута саме ГУ ПФУ в Миколаївській області, яке протиправно не зарахувало спірних періодів роботи позивача до страхового стажу та відмовило їй у призначенні пенсії.

Тому суд зобов`язує саме ГУ ПФУ в Миколаївській області, а не ГУ ПФУ в Харківській області, зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.06.1982 по 31.08.1985, з 18.05.1987 по 16.10.1987, з 16.11.1987 по 30.11.1987, з 01.12.1987 по 29.12.1992, з 05.01.1993 по 20.09.1996, з 01.10.1996 по 25.12.2003.

Відповідно до п.4 ч.ч.2,4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, зважаючи на те, що ГУ ПФУ в Миколаївській області ще не вирішувалося питання щодо призначення позивачу пенсії за віком зарахувавши спірний страховий стаж, суд, з урахуванням норми ч.2 ст.9 КАС України, для ефективного способу захисту прав позивача, виходить за межі позовних вимог та зобов`язує ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 28.06.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Відтак, вимоги про призначення та виплату позивачу пенсії є передчасними, тому не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд задовольняє вимоги частково.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідачів ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Миколаївській області, суд у відповідності до норми ч. 8 ст. 139 КАС України стягує з вказаних суб`єктів владних повноважень на користь позивача судовий збір у повному обсязі в сумі 1073,60 грн, а саме по 536,80 грн з кожного суб`єкта.

Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009 код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.06.2023 № 204850014638.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.07.2023 № 204850014638.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її роботи з 01.06.1982 по 31.08.1985, з 18.05.1987 по 16.10.1987, з 16.11.1987 по 30.11.1987, з 01.12.1987 по 29.12.1992, з 05.01.1993 по 20.09.1996, з 01.10.1996 по 25.12.2003.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 28.06.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

6. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп. витрат по сплаті судового збору.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань, 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп. витрат по сплаті судового збору.

9. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

10. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

11. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук