Постановление суда № 138961648, 13.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11752/26

Провадження № 2/344/6249/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

представника позивача Іванів-Магльованої І.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР». Вимогами позову позивачка просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР» на її користь грошові кошти у розмірі 440 915,87 грн, з яких: 415 050,00 грн (сума боргу), 21 120,87 грн (інфляційні втрати), 5 045,00 грн (3 % річних за прострочення грошового зобов`язання) та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачка подала заяву про забезпечення позову, вимогами якої просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, майно, належне Відповідачу, на суму 440 915,87 грн., що дорівнює ціні позову, для забезпечення виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявниця покликається на те, що 05 вересня 2025 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР» було укладено Договір 07/08-2025. Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договору. Предметом цього Договору є Товар згідно Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору). У п. 1.2 Договору зазначено, що доставка Товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника в строк до 18 січня 2026 року з моменту оплати в порядку, передбаченому даним Договором, за базисом поставки, що буде узгоджений Сторонами додатково. Пунктом 2.1 Договору закріплено: «Загальна вартість Договору складається з суми вартості Товару, придбаного Покупцем протягом строку дії даного Договору та вказаного у Додатку № 1, встановлюється у національній валюті України та становить 414 750,00 грн. з ПДВ. Факт здійснення оплати відповідачу підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивачки, зокрема: 08.08.2025 року о 13:45 на суму 214 753,00 грн., 08.08.2025 року о 13:29 на суму 200 003,00 грн., 08.08.2025 року об 11:39 на суму 304,00 грн.

Таким чином, Товар позивачкою був сплачений в повному обсязі, Товар до цього часу не поставили. Окрім того, позивачкою не підписувались ані товарно-транспортні накладні, ані видаткові накладні, ані будь-які інші документи, які б свідчили про отримання Товару на суму, вказану у Договорі.

Все це у сукупності свідчить про те, що відповідачем було безпідставно отримано від Позивача грошові кошти в сумі 415 050,00 грн. (сума, що була переказана позивачкою за вирахуванням комісії банку); позивачка не отримувала жодних Товарів від відповідача на суму 415 050,00 грн (сума, що була переказана позивачкою за вирахуванням комісії банку).

Вказує, що виведення коштів з банківських рахунків відповідача може значно ускладнити виконання потенційного судового рішення у даній справі.

Також позивачка вказує на наявність обґрунтованих підстав стверджувати, що оскільки станом на сьогодні в засобах масової інформації поширюються відомості про шахрайські дії відповідача та його посадових осіб, станом на дату звернення із цією заявою відсутні ознаки господарської діяльності відповідача, спрямованої на отримання прибутку, відповідач має можливість продати майно, що потенційно може перебувати на балансі відповідача, вивести грошові кошти, які розміщені на рахунках відповідача, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у подальшому рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою надасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за Договором поставки № 07/08-2025 від 07.08.2025 у розмірі 440 915,87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази. Водночас, наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, буде встановлено судом під час ухвалення рішення по суті спору.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та відсутності у боржника коштів на його виконання.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 18) свідчать про те, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт саме на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах, а не на рахунки боржника.

Застосовуючи вжиття заходів забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову рішення суду виконуватиметься у порядку, передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнення за виконавчими документами звертатиметься в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відтак, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які містяться на його банківських рахунках, в межах суми позовних вимог, співвідносяться з предметом позову про стягнення грошових коштів, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вказаний захід забезпечення позову буде спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти залишаються перебувати у власності та володінні відповідача, а обмежуються лише можливістю розпоряджатися ними.

За таких обставин, вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які розміщенні на його банківських рахунках у банківських фінансових установах у межах суми позовної заяви, є обґрунтованими.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд приходить до висновку, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого становить 440 915,87 грн, вбачається, що запропонований позивачем вид забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР» (адреса: 76005, Україна, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, буд. 2А, ЄДРПОУ 44981368) на суму 440 915,87 грн, для забезпечення виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, крім коштів, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом та коштів, що необхідні для оплати обов`язкових платежів (зборів), у т.ч. пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме: податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, що належать боржнику, до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260, 261, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР» (адреса: 76005, Україна, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, буд. 2А, ЄДРПОУ 44981368) на суму 440 915,87 грн, для забезпечення виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, крім коштів, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом та коштів, що необхідні для оплати обов`язкових платежів (зборів), у т.ч. пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме: податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, що належать боржнику, до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Антоняк Т.М.