Решение № 138960530, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 30.06.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 31 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 квітня 2026 року №158/957, про призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого солдата ОСОБА_3 - її сина, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини в сумі 2013000 грн (у рівних частках між заявниками);

2. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити позивачу ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого солдата ОСОБА_3 - її сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII в розмірі 15000000 грн (у рівних частках між заявниками) і здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 26 вересня 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 157 від 26.09.2023, виданого КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, причина смерті Атеросклеротична хвороба серця, набряк легень. Як доводиться сповіщенням про смерть (загибель) № НОМЕР_2 від 26.09.2023, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в місті тимчасового зосередження особового складу стрілецького батальйону, помер. Так, близько 23:20 годин 25.09.2023 йому стало погано та екіпажем швидкої невідкладної допомоги, що прибула на місце події, було констатовано ненасильницьку смерть. Це повідомлення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та надання пільг, встановлених законодавством.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №1447 від 10.11.2023 «Про результати спеціального рослідування», з метою реалізації висновків спеціального розслідування, встановлено, що в діях кулементника 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 та посадових осіб військової частини НОМЕР_3 не виявлено порушення вимог Статутів Збройних Сил України, інших законодавчих та нормативно-правових актів, які б могли призвести до смерті солдата ОСОБА_3 . Ввважати смерть кулеметника 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 , такою, як «пов`язану з проходженням військової служби».

Як зазначено у Витязі з журналу бойових дій № 56 т від 11.08.2023 НОМЕР_4 омпбр втрати НОМЕР_4 омпбр за 26.09.2023 1 військовослужбовець ОСОБА_3 . Під номером 1779 в іменному списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_3 з 24 лютого 2022 року значиться ОСОБА_3 .

Із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1254/1628 від 06.06.2026, адресованого ОСОБА_1 слідує, що прийнято протокольне рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 158/957 від 10 квітня 2026 року). Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги, відповідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 № 975 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». ОСОБА_1 матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01. календарного року в якому наступила смерть (2023) в сумі 2013000 у рівних частках між заявниками. Позивач не погоджується із вказаним вище пунктом витягу з протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 квітня 2026 року №158/957, тому звертається до суду із даною позовною заявою про визнання протиправним та скасування пункту рішення комісії Міністерства оборони України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 03.07.2026 прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу в порядку статті 262 КАС України.

22.07.2026 від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що оскільки ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання та розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до п. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

27.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місто Селидове Донецької області у віці 44 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 26 вересня 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 157 від 26.09.2023, виданого КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер в м. Селидове, причина смерті Атеросклеротична хвороба серця, набряк легень.

Як доводиться сповіщенням про смерть (загибель) № НОМЕР_2 від 26.09.2023, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в місті тимчасового зосередження особового складу стрілецького батальйону в районі м. Селидове Донецької області, помер. Так, близько 23:20 годин 25.09.2023 йому стало погано та екіпажем швидкої невідкладної допомоги, що прибула на місце події, було констатовано ненасильницьку смерть. Це повідомлення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та надання пільг, встановлених законодавством.

Захворювання солдата ОСОБА_3 , 1979 р.н. «Атеросклеротична хвороба серця. Набряк легенів», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про участь в бойових діях, актом службового розслідування ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, що стверджується Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії (Протокол № 968 від 26 лютого 2024 року).

За час проходження військової служби з 03.06.2023 у військовій частині НОМЕР_3 за медичною допомогою ОСОБА_3 не звертався, що доводиться медичною характеристикою, виданою начальником медичної служби ВЧ НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , дійсно в період з 05.06.2023 по 25.09.2023 БРАВ УЧАСТЬ У ЗАХОДАХ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ЗАХИСТУ БЕЗПЕКИ НАСЕЛЕННЯ ТА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ У ЗВ`ЯЗКУ З ВІЙСЬКОВОЮ АГРЕСІЄЮ російської федерації ПРОТИ УКРАЇНИ м. Новогродівка Донецька область, що стверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 10565 від 22.11.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 .

Довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 940/19942, № 940/19943, № 940/19944 від 13.03.2024, виданами Військовою частиною НОМЕР_3 , доводиться, що загиблий (померлий) солдат ОСОБА_3 , дійсно БРАВ БЕЗПОСЕРЕДНЮ УЧАСТЬ У ЗАХОДАХ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ЗАХИСТУ БЕЗПЕКИ НАСЕЛЕННЯ ТА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ У ЗВ`ЯЗКУ З ВІЙСЬКОВОЮ АГРЕСІЄЮ російської федерації ПРОТИ УКРАЇНИ, ПЕРЕБУВАЮЧИ В ДОНЕЦЬКА ОБЛ. Н.П. СЕЛИДОВЕ.

Із довідки-доповіді по факту смерті військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 (н.п. Нетайлове) ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №1619/356/5632дск від 26.09.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , слідує, що близько 23:20 годин 25.09.2023 в місті тимчасового зосередження особового складу 3 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону АДРЕСА_1 , солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 стало погано, пішла піна з рота. Екіпажем швидкої невідкладної допомоги, що прибула на місце події, було констатовано ненасильницьку смерть вищеіменованого військовослужбовця.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №1447 від 10.11.2023 «Про результати спеціального рослідування», з метою реалізації висновків спеціального розслідування, встановлено, що в діях кулементника 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 та посадових осіб військової частини НОМЕР_3 НЕ ВИЯВЛЕНО порушення вимог Статутів Збройних Сил України, інших законодавчих та нормативно-правових актів, які б могли призвести до смерті солдата ОСОБА_3 . Ввважати смерть кулеметника 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 , такою, як «пов`язану з проходженням військової служби».

Відповідно направлення судово-медичного експерта Селидівського відділення СМЕ КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_4 (акт розтину трупу № 157 від 26.09.2023) експертом-токсикологом судового відділення судово-медичної токсикології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_5 було проведено судово-токсикологічне дослідження № 17165: на наявність алкоголю в доставленому зразку крові від трупа ОСОБА_3 та був складений акт судово-токсикологічного дослідження від 29.09.2023, відповідно до якого в доставленій крові НЕ ВИЯВЛЕНО: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти; на наявність наркотичних речовин в доставлених нирці, шлунку від трупа ОСОБА_3 та був складений акт судово токсикологічного дослідження від 17.10.2023, відповідно до якого в доставленій нирці та шлунку з вмістом НЕ ВИЯВЛЕНІ: похідні барбітурової кислоти, фепотіазину, фенілетиламіну, морфін, кодеїн, матадон, дімедрол, трамадол, клозапін, амітриптилін, що стверджується повідомленням ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2489 від 12.05.2025.

11 листопада 2023 року Наказом командира НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади (по особовому складу) № 140-РС, відповідно до п. 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ України, виключено зі списків особового складу ЗСУ у зв`язку зі смертю (з загибеллю) солдата ОСОБА_3 , кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_7 із 27 вересня 2023 року. Смерть пов`язана з проходженням військової служби.

11 листопада 2023 року Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 317, відповідно до п. 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_3 у зв`язку зі смертю (з загибеллю) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування в місті Селидове Покровського району Донецької області від атеросклеротичної хвороби серця та набряку легень, з 27 вересня 2023 року і направлено документи для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Смерть пов`язана з проходженням військової служби.

Членами сім`ї загиблого (померлого) Захисника України солдата ОСОБА_3 є: Матір ОСОБА_1 ; Дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; Дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; Син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; Син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1254/1628 від 06.06.2026, адресованого ОСОБА_1 слідує, що прийнято протокольне рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 158/957 від 10 квітня 2026 року). Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги, відповідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 № 975 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

31. ОСОБА_1 матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01. календарного року в якому наступила смерть (2023) в сумі 2013000 у рівних частках між заявниками.

Позивач не погоджується із вказаним вище пунктом витягу з протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 квітня 2026 року №158/957, тому звертається до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування пункту рішення комісії Міністерства оборони України.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 3 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги), пунктом 2 якої установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Також пунктом 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок (у постановах від 29.03.2024 (справа № 440/3321/23) від 21.08.2024 (справа № 160/20229/22), від 18.11.2024 (справа №240/1743/24), відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:

у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);

у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);

у розмірі 15 000 000 грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови №168).

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.

Так, на відміну від Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

З матеріалів справи встановлено, що відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_3 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.

Військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті стало не поранення, а захворювання.

Суд, врахувавши законодавче врегулювання підстав призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975 та Постановою № 168, враховує фактичні обставини справи, які свідчать про те, що смерть військовослужбовця пов`язана саме із захворюванням, а не настала у наслідок поранення.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку №975 та Постанови №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата сформувала наступні висновки:

1. Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

У подальшому вказані висновки послідовно підтримав Верховний Суд (у справі № 460/5445/25 від 20.07.2026, у справі № 500/6602/24 від 22.06.2026 та ін.), які суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин розглядуваної справи, враховуючи те, що ОСОБА_3 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.

Відтак позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель (смерть) внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».

Встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

Наведене тлумачення відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права. Як зазначив Суд справедливості Європейського Союзу, принцип правової визначеності принцип правової визначеності вимагає, щоб норми права були чіткими, точними та щоб їх застосування було передбачуваним для осіб, на яких вони поширюються, особливо коли такі норми визначають умови реалізації прав або можуть спричиняти правові наслідки для учасників відповідних правовідносин («Hungary v European Parliament and Council of the European Union», №/21, п. 223). За змістом зазначеного рішення особи повинні мати можливість однозначно встановити обсяг своїх прав та обов`язків, а законодавче регулювання не може створювати невизначеності щодо умов реалізації відповідних прав. Оскільки законодавець встановив спеціальні умови надання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 000 000 грн, такі умови є вичерпними та не можуть тлумачитися розширено або застосовуватися за аналогією до правовідносин, які прямо не охоплюються змістом пункту 2 Постанови №168. Інше тлумачення призвело б до фактичного розширення кола випадків надання відповідної виплати та нівелювало б встановлене нормативним регулюванням розмежування між загальними соціальними гарантіями, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядком №975, та спеціальною соціальною гарантією воєнного часу, встановленою Постановою №168.

Суд зауважує, що є помилковим посилання на те, що оскільки загибель (смерть) ОСОБА_3 відбулася у період воєнного часу та настала у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою №168, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідач - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.