Решение № 138960498, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11478/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» про визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в.о. начальника Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Н.В. Терещенко у виконавчому провадженні №79617317 від 19.11.2025 з виконання рішення Південного міського суду Одеської області №519/1275/25 від 08.08.2025 про стягнення з боржника АТ Одеський припортовий завод на користь позивача заборгованість з заробітної плати у сумі 40 536, 18 грн;

- зобов`язати Південний відділ ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79617317 з виконання рішення Південного міського суду Одеської області №519/1275/25 від 08.08.2025 про стягнення з боржника АТ Одеський припортовий завод на користь позивача заборгованість з заробітної плати у сумі 40 536,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на примусовому виконанні Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист по справі №519/1275/25 виданий Південним міським судом Одеської області про стягнення з АТ «ОПЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 40 536,18 грн. 18.11.2025р. старшим державним виконавцем / в.о. начальником винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79617317, 19.11.2025 року старшим державним виконавцем/ в.о. начальником було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №79617317. Позивач зазначає, що ознайомилась з даною постановою тільки 08.04.2026р., ні по пошті, ні особисто до зазначеної дати позивачці постанова не вручалась. АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" довгий період часу перебуває в стадії приватизації і в цей період виплачувалась заробітна плата працівникам та сплачуються всі зобов`язання. Відповідно вище зазначеного виконавчий лист по справі №519/1275/25 з АТ «ОПЗ» стягується заробітна плата.

Ухвалою від 24.04.2026 року прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей ст.287 КАС України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод». Зобов`язано відповідача надати до суду у строк до 28.04.2026 року докази направлення/вручення позивачу постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79617317 від 19.11.2025 року.

Судове засідання призначено на 01.05.2026 року о 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 01.05.2026 року о 11:00 год., сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та вчасно.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року витребувано у Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України документи на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову та докази направлення/вручення позивачу постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79617317 від 19.11.2025 року, встановивши строк для надання доказів до 11.05.2026 року. Зупинено провадження по справі №420/11478/26 до отримання витребуваних доказів.

На виконання ухвали суду Південним відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано копії матеріалів.

Ухвалою від 13.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, провадження у справі поновлено.

У судове засідання призначене на 13.08.2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 08.08.2025 по справі № 519/1275/25, яке набрало законної сили, стягнуто з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 40 536, 18 грн.

На виконання рішення Південного міського суду Одеської області від 08.08.2025 по справі № 519/1275/25 видано виконавчий лист.

18.11.2025 року в.о. начальника Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79617317 щодо виконання виконавчого листа по справі № 519/1275/25.

19.11.2025 року в.о. начальника Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №79617317 до зведеного виконавчого провадження №70011961, яке веде Південний відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

19.11.2025 року в.о. начальника Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В., на підставі пункту 12 частини першої статті 34, ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадження №79617317 до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації АТ «Одеський припортовий завод».

В постанові про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадження №79617317 від 19.11.2025 року зазначено, що Акціонерне товариство Одеський припортовий завод є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі Товариства (державна частка становить 99,5667%). Розпорядженням КМУ №36-р від 16.01.2019 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Акціонерного товариства Одеський припортовий завод. Зазначене Розпорядженням КМУ №36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» міститься у вільному доступі на офіційному вебсайті за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2019-%D1%80, та станом на 13.07.2026 року є чинним. Відповідно до вимог п. 12, ч. 1, 2 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

Не погодившись із постановою про зупинення вчинення виконавчих дій, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII.

За змістом статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із приписами частин 1, 2 та 4 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема:

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

- надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

- заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За змістом частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 4, 5 та 8 статті 19 Закону № 1404-VIII установлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

- утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

- допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

- за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

- повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

- своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

- надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із статтею 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В силу приписів вищезазначених положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VIII, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується правомірна поведінка державного виконавця.

Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Вказана норма (обмеження права) встановлена законодавцем з метою забезпечення платного відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями, прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Отже, положеннями статті 34 Закону № 1404-VIII унормовано обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону № 1404-VIII після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

В силу положень частини сьомої статті 35 Закону № 1404-VIII встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII) до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Приватизація об`єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у частині першій статті 10 Закону № 2269-VIII, і вважається завершеною з моменту продажу такого об`єкта та переходу до покупця права власності або завершення розміщення акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформляється наказом відповідного органу приватизації (частина друга цієї статті).

Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України (частина друга статті 11 Закону № 2269-VIII).

Суд враховує, що обставина включення боржника - Акціонерного товариства Одеський припортовий завод до переліку об`єктів великої приватизації є встановленою і учасниками справи не спростовується.

Зокрема, наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 767 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності державного пакета акцій розміром 99,5667 % статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», що становить 795 083 903 штук акцій.

16 січня 2019 року Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», п. 1 якого затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності (далі - перелік) згідно з додатком.

Згідно додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 36-р до Переліку внесено ПАТ Одеський припортовий завод (код ЄДРПОУ 00206539), розмір пакета акцій (частки) - 99,5667 %.

При цьому, матеріали даної справи не містять доказів скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 36-р в частині внесення ПАТ Одеський припортовий завод (код ЄДРПОУ 00206539), до переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

Також, станом як на час прийняття виконавцем оскаржуваної постанови, так і на час розгляду цієї справи, відсутні докази того, що аукціон з продажу державного пакета акцій ПАТ Одеський припортовий завод (код за ЄДРПОУ 00206539) відбувся та приватизація його завершилась.

Положеннями пункту 12 частини першої статті 34, ч. 7 ст. 35 Закону № 1404-VIII чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, у зв`язку з чим на нього покладено обов`язок при настанні такої обставини зупиняти вчинення виконавчих дій на строк до одного року з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 904/11045/15, від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20, від 22 березня 2024 року у cправі № 910/17385/19, від 15 травня 2024 року у справ № 906/136/23).

Приписи пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16, та у постановах Верховного Суду від 22 березня 2024 рок у справі № 910/17385/19, від 24 травня 2023 року у справі № 904/11045/15, від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20, від 10 вересня 2025 року у справі № 335/1954/23).

З огляду на викладене й те, що положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, суд дійшов висновку, що дії та рішення державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79617317 є правомірними.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі Закону України Про виконавче провадження та відповідно до своїх повноважень, а доводи позивача щодо наявності підстав для скасування постанов про зупинення вчинення виконавчих дій є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.