Решение № 138960462, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1402/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2025 за № 13545178/39007883;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 10 від 01.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 30.12.2025 № 13545178/39007883 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 01.12.2025 є протиправним та необґрунтованим. Позивач вказує, що реальність проведення господарської операції з постачання дизельного генератора покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» повністю підтверджується первинними, розрахунковими та супровідними документами, водночас контролюючий орган не надав належної правової оцінки поданим 24.12.2025 письмовим поясненням з документам та прийняв рішення, яке містить лише загальне й неконкретизоване посилання на надання копій документів, складених із порушенням законодавства, без зазначення чітких мотивів та конкретних недоліків, що суперечить вимогам Податкового кодексу України.

До суду від Головного управління ДПС у Одеській області надійшов відзив, в якому останній зазначив, що рішення комісії Головного управління ДПС у Одеській області від 30.12.2025 № 13545178/39007883 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 01.12.2025 прийнято в межах чинного законодавства та є повністю правомірним, оскільки позивачем подано первинні документи не в повному обсязі, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарської операції з постачання генератора.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» та товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» укладено договір постачання. На виконання умов договору та додаткових угод покупцю виставлено рахунок на оплату дизельного генератора вартістю 3450000 грн.

Після отримання попередньої оплати товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» 01.12.2025 виписало податкову накладну № 10 на вказану суму та направило її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Державна податкова служба України зупинила реєстрацію податкової накладної № 10, направивши платнику відповідну квитанцію. Підставою зупинення контролюючий орган зазначив відповідність операції п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

24.12.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» подало до податкового органу письмові пояснення з пакетом первинних та розрахункових документі, які підтверджували реальність здійсненої господарської операції.

30.12.2025 комісія Головного управління ДПС в Одеській області прийняла рішення № 13545178/39007883 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови, щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядок розгляду скарги, щодо рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатками до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є, зокрема, Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (Додаток № 1), Критерії ризиковості здійснення операцій (Додаток № 3), рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (Додаток № 4).

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Пунктом 2 Порядку № 1165 визначено, що автоматизований моніторинг відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1165 податкові накладні/розрахунки корегування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються, щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 3 встановлені випадки, коли ПН/РК відповідає ознакам безумовної реєстрації.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки ПН/РК визначено, що ПН/РК відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у п. 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється, щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток № 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток № 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються, щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток № 3).

Таким чином, відповідно до п. 5 лише всі інші (які не підлягають безумовній реєстрації) перевіряються, щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток № 1), щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток № 3), тобто відсутність перевірки ПН/РК вказаним критеріям виключає можливість віднесення суб`єкта господарювання або проведену ним господарську операцію до ризикових.

Перевіряючи податкові накладні позивача, щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку або критеріям ризиковості здійснення операцій, вони були зупинені у зв`язку з тим, що платник податку відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток № 3 до Порядку № 1165).

Пунктом 1 зазначених Критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в ЄРПН, у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в ЄРПН, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається, як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у ЄРПН, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в ПН/РК, зареєстрованих з 01.01.2017 у ЄРПН, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Пунктами 10 та 11 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція, щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Таким чином подання таблиці даних платника податку на реєстрацію є правом, а не обов`язком платника податків.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1165 платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток № 5).

Пунктами 14 та 15 Порядку № 1165 передбачено, що таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1165 комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому ст. 42 Кодексу (додаток № 6).

Враховуючи, що подання таблиці даних платника податку на реєстрацію є правом, а не обов`язком платника податків, суд дійшов висновку, що за відсутності такої таблиці контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав зупиняти реєстрацію податкових накладних з таким обґрунтуванням - щодо наявності чи відсутності кодів УКТЗЕД/ДКПП в таблиці, якої не існувало.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520).

Пунктами 4 та 5 Порядку № 520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи, щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктами 9, 10 та 11 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Водночас, п. 3 Порядку № 520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п. 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст. 42 Кодексу.

Таким чином, норми Порядку № 520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в ПН/РК) і строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів).

Порядок № 520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності у платника надати ці документи до спливу 365 днів.

Тобто зміст переліку документів, встановлений п. 5 Порядку № 520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а й навести їх конкретний перелік, оскільки в п. 5 Порядку № 520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН.

В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку не може бути застосована.

Висновком суду по даній справі є невідповідність рішень про зупинення реєстрації податкових накладних законодавчо визначеним вимогам, щодо необхідності зазначення у таких рішеннях не тільки підстав зупинення реєстрації податкових накладних, але і переліку документів, які необхідно надати платнику податків для вирішення питання, щодо їх реєстрації. Не зазначення такого переліку, як передумови подальшого вирішення питання про реєстрацію податкової накладної свідчить про необґрунтованість таких рішень.

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 вказав, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог, щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії. Вказана правова позиція неодноразово викладена у Постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18, № 821/1173/17 та ін.).

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

За висновком Верховного Суду по справі № 0940/1240/18 суду першої інстанції для прийняття рішення достатньо констатації ним невідповідності рішення про зупинення реєстрації податкової накладної законодавчо визначеним вимогам, про що прямо вказав суд першої інстанції, а здійснення дослідження тих первинних документів, які не були підставами для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у реєстрації податкової накладної, свідчить про безпідставне розширення предмету доказування.

З урахуванням викладеного та висновків суду по даній справі доводи представників відповідачів є необґрунтованими.

Позивач зазначив, що він надав всі необхідні документи для підтвердження господарських операцій за договором, які є достатніми для здійснення реєстрації податкових накладних. Відповідач не навів перелік документів, тому вони були надані у тому об`ємі, який позивач вважав достатнім для підтвердження господарської операції.

З огляду на те, що позивач мав право надати документи протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в ПН/РК, а контролюючим органом взагалі не визначено, які документи необхідно подати (або додатково подати в межах 365 днів), то прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних позивача є передчасним.

З іншої сторони Порядок № 520 вимагає від Комісії розглянути протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п. 4 цього Порядку, та прийняти рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст. 42 Кодексу.

Таким чином, в цієї частині Порядок № 520 не відповідає вимогам до законодавства, щодо його якості.

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу.

Відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи, щодо його неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 по справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18).

Частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 (справа № 822/1878/18, адміністративне провадження № К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всупереч вимогам частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України представники відповідачів не спростували належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів, щодо здійснення господарської операції, не надали жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій.

Факт зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у їх реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому суд доходить висновку, що податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.

Таким чином є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню рішення № 13545178/39007883 від 30.12.2025, яке не відповідає вимогам вмотивованості.

Саме не зазначення документів в квитанції про зупинення ПН, які необхідно подати платнику податків для її реєстрації, не зазначення конкретного переліку документів, які не були надані та стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації ПН, позбавили платника податків у встановленому законодавством порядку надати ці документи, навести свої аргументи. На його ж думку він надав всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції та дають право на складання податкових накладних та їх реєстрацію в ЄРПН.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідна позиція висловлена у постанові КАС ВС від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.

Суд дійшов до висновку також про задоволення вимоги позивача про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 10 від 01.12.2025.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну є похідною вимогою від визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі - 2662,4 грн у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України має бути стягнута з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до пункту першого частини третьої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до частини дев`ятої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрати на правову допомогу, оскільки понесені позивачем витрати є надмірно завищеними.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи позивачем надані: копія договору про надання правничої допомоги № 13/01 від 13.01.2026 та акт наданих послуг від 04.02.2026, згідно з якими їх вартість склала 12000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи представником позивача фактично були вчинені дії з підготовки та подання адміністративного позову.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Суд критично ставиться до посилання адвоката, що вартість роботи по підготовці адміністративного позову у вказаній справі становить 12000 грн. Дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності та така вартість не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 1500 грн.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що сплачена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України має бути стягнута з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 72 - 77, 139, 244 - 246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» (65031, м. Одеса, вул. Романа Шухевича, 28; ЄДРПОУ: 39007883) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ: 44069166), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2025 за № 13545178/39007883.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 10 від 01.12.2025.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-МАТІК» сплачений судовий збір у розмірі 2662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.08.2026.

Суддя Олександр ХУРСА

13.08.2026