Решение № 138960345, 12.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37050/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ052579 від 19.08.2025 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві позивач зазначає, що він є власником транспортного засобу марки MAN TGS 26.320, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Як вказує позивач, 04.08.2025 на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь, 21 км + 434 м, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті зупинено належний позивачу транспортний засіб та проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт, а в подальшому оскаржувану постанову.

Позивач вважає постанову протиправною та такою, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки, на його переконання, відповідачем не встановлено належним чином, що саме позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»: акт перевірки, на думку позивача, засвідчує лише належність транспортного засобу позивачу на праві власності, тоді як автомобільний перевізник визначається не власником транспортного засобу, а особою, яка на договірних умовах із замовником надає послугу з перевезення вантажу (статті 33, 50 Закону).

На обґрунтування цієї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 (щодо невичерпності переліку документів, визначеного статтею 48 Закону), від 19.10.2023 у справі №640/27759/21, від 06.07.2023 у справі №560/514/22, від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 та інші.

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечує, зазначаючи, що 04.08.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку від 31.07.2025 №НР 000664 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, у ході якої зупинено транспортний засіб позивача. Під час перевірки встановлено, що транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, водієм якого є сам позивач, який не надав роздруківки даних роботи тахографа за 04.08.2025, а також не надав товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, натомість пред`явив накладну №15 від 04.08.2025, яка є видатковою накладною, не містить графи «автомобільний перевізник» та не відповідає формі, наведеній у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а тому не є товарно-транспортною накладною. Представник відповідача звертає увагу, що жодних договорів оренди, найму чи інших документів, які б підтверджували передачу транспортного засобу в законне користування іншій особі, водій під час перевірки не надав і про їх існування не заявляв, а позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» та особисто керував належним йому транспортним засобом. Зазначає, що автомобільний перевізник встановлюється на підставі документів, наданих контролюючому органу саме в момент проведення перевірки, з посиланням на постанови Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 та від 19.10.2023 у справі №640/27759/21. Представник відповідача також зазначає, що процедуру проведення перевірки та накладення адміністративно-господарського штрафу дотримано.

На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем 04.01.2011, основним видом економічної діяльності якого, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», іншими видами діяльності технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Позивач є власником транспортного засобу марки MAN, модель TGS 26.320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 31.07.2025 №НР 000664, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 04.08.2025 на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь, 21 км + 434 м, проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, у ході якої зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу (цегли).

Під час перевірки встановлено, що зазначений транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, однак водієм не надано роздруківки даних роботи тахографа за 04.08.2025; водієм також не надано товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, а надано лише накладну №15 від 04.08.2025, яка не містить відомостей про автомобільного перевізника.

Зазначені обставини зафіксовано в Акті проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії ОАР №042691 від 04.08.2025, з яким водій ознайомлений під розписку, надав пояснення щодо причин порушення, зафіксовані в акті, підпис в акті не оспорював.

На підставі зазначеного акта в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Романенком В.В. 19.08.2025 прийнято постанову №ОПШ052579 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, з автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Матеріали справи не містять договору оренди, найму, суборенди чи іншого документа, який би підтверджував перебування транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у законному користуванні іншої, ніж позивач, особи; такі документи не надавались ані водієм під час проведення перевірки, ані позивачем чи його представником під час розгляду справи про порушення, ані під час розгляду цієї адміністративної справи судом.

Вважаючи постанову від 19.08.2025 №ОПШ052579 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, визначає Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, станом на 04.08.2025).

Статтею 1 Закону №2344-III визначено:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом другим частини другої статті 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

У контексті встановлення особи автомобільного перевізника Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №340/4637/22 зазначив: «В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки». Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №640/27759/21.

Разом з тим Верховний Суд неодноразово зазначав, що автомобільний перевізник не може визначатися виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, оскільки такі дані не завжди можуть збігатися з дійсним користувачем транспортного засобу, а автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору із замовником про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник чи користувач транспортного засобу (постанови Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №560/514/22, від 20.05.2025 у справі №120/4525/23).

Застосовуючи наведені правові позиції Верховного Суду до обставин цієї справи, суд враховує, що вирішальне значення для встановлення особи автомобільного перевізника має не лише факт реєстрації транспортного засобу за певною особою, а сукупність документів та обставин, зафіксованих контролюючим органом безпосередньо в момент перевірки, а також наявність (відсутність) доказів передачі транспортного засобу в законне користування іншій особі. У цій справі судом встановлено, що позивач не лише є власником транспортного засобу, а й особисто керував ним під час перевірки, та є зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є саме вантажний автомобільний транспорт. При цьому ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи про порушення, ані під час розгляду цієї справи судом позивачем не надано і не заявлено жодних доказів передачі транспортного засобу в законне користування іншому суб`єкту господарювання, який міг би виступати автомобільним перевізником замість позивача. За таких обставин, на відміну від справ, на які посилається позивач (де предметом дослідження була наявність договорів оренди транспортного засобу або розбіжності у відомостях товарно-транспортних накладних щодо різних осіб перевізника), у цій справі відсутні будь-які підстави вважати автомобільним перевізником у спірних правовідносинах іншу, ніж позивач, особу. Доводи позивача про те, що відповідачем не встановлено особу автомобільного перевізника, спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Щодо додержання позивачем вимог статті 48 Закону №2344-III, суд зазначає таке. Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає, зокрема, такий обов`язковий реквізит, як автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків, реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення). Судом встановлено, що надана водієм під час перевірки накладна №15 від 04.08.2025 відомостей про автомобільного перевізника не містить, а отже не відповідає вимогам, встановленим для товарно-транспортної накладної статтею 1 та частиною третьою статті 48 Закону №2344-III, і не є документом, на підставі якого відповідно до статті 48 цього Закону здійснюється перевезення вантажу. Судом також враховується, що водієм не надано роздруківки даних роботи тахографа, яким обладнаний транспортний засіб, що додатково підтверджує зафіксовані в акті обставини здійснення позивачем перевезення вантажу за відсутності визначених законодавством документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент проведення перевірки 04.08.2025 позивач як автомобільний перевізник не мав і не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу, що утворює склад порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури. Дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови від 19.08.2025 №ОПШ052579: постанову прийнято уповноваженою посадовою особою в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та обґрунтовано на підставі обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, тобто відповідач виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини у справі та наведені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у порядку, передбаченому статтею 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72, 73, 77, 90, 120, 139, 241 246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Дерев`янка, буд. 1, каб. 203, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 19.08.2025 №ОПШ052579 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.