Решение № 138959680, 12.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9546/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати:

- протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 такої винагороди у розмірі 1 млн грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 28.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 , на дату призову йому було повних 24 роки, він належить до осіб сержантського складу, має статус учасника бойових дій та не притягувався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Вказав, що брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій сукупно 775 днів, що, на його переконання, підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №102/2600/2 та Військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2023 №100/923. Зазначив, що 24.02.2026 подав командиру 2 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 рапорт про нарахування та виплату винагороди, проте відповіді не отримав, а винагороду йому не виплачено; направлені 18.03.2026 та 28.04.2026 адвокатські запити відповідач також залишив без відповіді. Послався на окреме доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд, яким на командирів військових частин покладено обов`язок самостійно виявляти військовослужбовців, які мають право на винагороду, і збирати необхідні документи, та вказав, що станом на день подання позову з дня набрання чинності Постановою №153 минуло чотирнадцять місяців. Уважаючи таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи заперечення, зазначив, що за приписами ст.1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), а район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідач наголосив, що потрібно розрізняти участь військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та участь у бойових діях, оскільки участь у заходах є ширшим поняттям і включає в себе в тому числі участь у бойових діях. Відповідно, посилання позивача на довідки від 31.12.2025 №102/2600/2 та від 22.06.2023 №100/923, на думку відповідача, не є належним доказом безпосередньої участі у бойових діях, оскільки ці довідки включають також періоди виконання інших заходів, які не передбачають застосування зброї (озброєння), як приклад логістичне та медичне забезпечення. Вказав, що на виконання Постанови №153 та окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд Військова частина НОМЕР_1 зібрала інформацію про кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях, за результатами чого складено довідку від 11.12.2025 №1267/8631, згідно з якою така участь становить 73 дні, а підтвердження участі за період служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 29.11.2022 по 30.06.2023 здійснювалося на підставі архівної довідки Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27.11.2025 №179_2/ВихЗВГ/2132, оскільки з 01.07.2023 Військова частина НОМЕР_2 припинила діяльність. Зазначив, що законність нарахування підтверджена актом попередньої перевірки Військової частини НОМЕР_3 від 24.12.2025 №613/20/26267, а винагороду нараховано пропорційно у розмірі 333333,33 грн і 27.01.2026 виплачено позивачу 328333,33 грн, оскільки з нарахованої суми утримано військовий збір у розмірі 5000,00 грн. Стосовно моральної шкоди відповідач вказав, що жодної бездіяльності чи інших протиправних дій не вчиняв. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що адвокатом не подано доказів, передбачених вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому такі вимоги є необґрунтованими.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що наведені у довідці від 11.12.2025 №1267/8631 відомості спростовуються документами, які надав сам відповідач на адвокатські запити. Вказав, що згідно з карткою нарахування працівника за періоди 02/2022-12/2022, наданою листом Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2026 №1267/4742, позивачу у 2022 році нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за 130 днів безпосередньої участі у бойових діях, тоді як довідка від 11.12.2025 №1267/8631 враховує за весь 2022 рік лише один день такої участі - 06.12.2022. Послався на п.4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, за яким підтвердження безпосередньої участі здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій або бойового донесення та рапорту (донесення) командира підрозділу, і зазначив, що підставою видачі довідки від 31.12.2025 №102/2600/2 вказано саме журнал бойових дій 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 інв.№725/11 дск від 31.10.2025. Вказав також, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Сіверська міська територіальна громада Бахмутського району Донецької області у період з 24.02.2022 по 06.08.2024 віднесена до території активних бойових дій. Зазначив, що сумарна тривалість його безпосередньої участі у бойових діях становить 202 дні, тобто більше шести місяців, а тому винагорода підлягає виплаті у повному обсязі з урахуванням раніше здійснених виплат. Стосовно витрат на правничу допомогу вказав, що матеріали справи не містять ні додаткової угоди, ні квитанції про сплату, про наявність яких стверджує відповідач, натомість разом із позовною заявою та відповіддю на відзив подано акти приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 та від 15.06.2026 з детальним описом робіт і витраченого часу.

Ухвалою судді від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Пунктом 6 цієї ухвали зобов`язано відповідача подати суду довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка є додатком до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

19.06.2026 представник позивача подала клопотання про долучення доказів, яким долучено лист Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2026 №1267/4876 та витяги з наказів командирів військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 з додатками щодо нарахування позивачу додаткової винагороди за 2022 рік.

Ухвалою суду від 17.07.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії витягів з журналів бойових дій, рапортів (донесень) командирів підрозділів, витягів з наказів командирів військових частин, бойових наказів (бойових розпоряджень) та інших документів, на підставі яких позивачу видано довідку від 31.12.2025 №102/2600/2.

31.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема: витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині, витягів з журналу бойових дій та рапортів щодо виплати додаткової винагороди. У цьому клопотанні відповідач повідомив, що за період проходження позивачем служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 29.11.2022 по 30.06.2023 відповідні документи у нього відсутні, оскільки з 01.07.2023 ця частина припинила діяльність, а її документи передані до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, та просив продовжити строк на надання бойових наказів (бойових розпоряджень) на п`ять календарних днів.

05.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи, яким на виконання ухвали суду від 17.07.2026 долучено тридцять шість витягів з бойових наказів 2 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 за період з 25.11.2023 по 12.02.2025.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та витягом з реєстру територіальної громади.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 позивача 27.02.2022 призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

Відповідно до довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з лютого 2022 року по листопад 2022 року, у Військовій частині НОМЕР_2 - з листопада 2022 року по липень 2023 року, а з липня 2023 року по теперішній час у Військовій частині НОМЕР_1 . Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2026 №97/216 підтверджено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . Отже, станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою №153, та станом на дату ухвалення цього рішення позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 позивач є учасником бойових дій.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2023 №100/923 засвідчено, що старший солдат ОСОБА_1 у періоди з 29.11.2022 по 12.02.2023 та з 25.02.2023 по 24.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_2 . Підставою видачі довідки зазначено наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2022 №288, бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 06.10.2022 №116/1/742т/пкп2, накази командира військової частини від 29.03.2023 №88 та від 11.04.2023 №101, бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 23.05.2023 №1834 дск і наказ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 01.06.2023 №152.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №102/2600/2, виданою за формою додатка 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887, засвідчено, що молодший сержант ОСОБА_1 брав участь у зазначених заходах у періоди з 13.03.2022 по 19.06.2022, з 25.11.2023 по 13.12.2023, з 28.12.2023 по 10.05.2024, з 30.05.2024 по 17.09.2024, з 07.10.2024 по 25.05.2025, з 01.06.2025 по 20.07.2025 та з 09.08.2025 по 22.11.2025, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутському районі, Сіверській міській територіальній громаді. Підставою видачі довідки зазначено журнал бойових дій 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 інв.№725/11 дск від 31.10.2025.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 №1267/8631, виданою за формою додатка 1 до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, засвідчено, що молодший сержант ОСОБА_1 , головний сержант - командир 1 гармати 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 06.12.2022, з 03.01.2023 по 05.01.2023, з 11.01.2023 по 13.01.2023, 09.02.2023, з 17.02.2023 по 19.02.2023, 30.04.2023, з 03.05.2023 по 04.05.2023, з 07.05.2023 по 08.05.2023, з 11.05.2023 по 12.05.2023, з 15.05.2023 по 16.05.2023, з 19.05.2023 по 20.05.2023, з 01.12.2023 по 13.12.2023, з 03.01.2024 по 13.01.2024, з 19.01.2024 по 25.01.2024, 08.02.2024, з 10.02.2024 по 15.02.2024, з 21.02.2024 по 26.02.2024 та з 03.03.2024 по 09.03.2024, перебуваючи в Луганській, Донецькій областях, а всього брав безпосередню участь у бойових діях 73 дні. Згідно з цією ж довідкою станом на 13.02.2025 за позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення та дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився; позивач не має захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, та не перебував у полоні.

Актом попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , складеним Військовою частиною НОМЕР_3 24.12.2025 за №613/20/26267, за позивачем визначено суму винагороди 333333,33 грн. Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 25.12.2025 №359, п.8.2, вирішено виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 333333,33 грн з посиланням на абз.3 п.4 Постанови №153, довідку від 11.12.2025 №1267/8631 та акт від 24.12.2025 №613/20/26267. Згідно з відомістю розподілу виплат 27.01.2026 позивачу виплачено 328333,33 грн, оскільки з нарахованої суми утримано військовий збір у розмірі 5000,00 грн.

24.02.2026 позивач подав командиру 2 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до абз.2 п.4 Постанови №153. Відповіді на цей рапорт позивачу не надано, що відповідачем не заперечується. Адвокатські запити представника позивача від 17.03.2026 та від 28.04.2026 відповідач також залишив без відповіді.

Відповідно до картки нарахування працівника за періоди 02/2022-12/2022 позивачу за 2022 рік нараховано додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за 130 днів, а саме: за березень 2022 року - 19 днів, за квітень 2022 року - 30 днів, за травень 2022 року - 31 день, за червень 2022 року - 19 днів та за грудень 2022 року - 31 день; загальна сума нарахованої за цією ставкою винагороди становить 424623,65 грн. Ці ж відомості узгоджуються з даними довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7.

Підстави таких нарахувань підтверджені витягами з наказів. Так, додатком 5 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 №23-АД визначено період безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 з 13.03.2022 по 31.03.2022 з посиланням на накази Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84 та від 01.04.2022 №102 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій». Додатком 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2022 №82АД визначено період безпосередньої участі позивача з 01.04.2022 по 30.04.2022 з посиланням на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 №125 та бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 13.03.2022 №313/ОУВ/163т. Додатком 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 №125 АД визначено період безпосередньої участі позивача з 01.05.2022 по 31.05.2022 з посиланням на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2022 №157 та бойові розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 13.03.2022 №313/ОУВ/163т, від 12.03.2022 №313/ОУВ/134т і від 20.03.2022 №313/ОУВ/261т. Додатком 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2022 №155 АД визначено період безпосередньої участі позивача з 01.06.2022 по 19.06.2022 з посиланням на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2022 №184, бойові розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 13.03.2022 №313/ОУВ/163т, від 12.03.2022 №313/ОУВ/134т, від 20.03.2022 №313/ОУВ/261т, бойові розпорядження ОКП «Кривий Ріг» від 09.06.2022 №356/3/1720, від 13.06.2022 №13/5/3, від 14.06.2022 №13/3/56, від 24.06.2022 №13/3/207, від 26.06.2022 №13/3/36, а також витяги з наказів командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 15.06.2022 №5 та від 23.06.2022 №10. Додатком 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2023 №3-АД (позиція 174) визначено період безпосередньої участі старшого солдата ОСОБА_1 з 01.12.2022 по 31.12.2022 з посиланням на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 №1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2022 №288.

Долученими 05.08.2026 витягами з бойових наказів 2 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 підтверджується таке. Бойовим наказом №№187-188 від 25.11.2023 (п.4.3.1) командиру 3 артилерійської батареї наказано прийняти в оперативне підпорядкування групу військовослужбовців реактивної артилерійської батареї НОМЕР_6 окремої артилерійської бригади, до складу якої поіменно включено старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 1 бойової машини 2 реактивного артилерійського взводу. Бойовими наказами за період з 03.01.2024 по 09.03.2024 у розділах «Задіяність особового складу батарей для виконання бойового завдання» позивача поіменно включено до розрахунку вогневої позиції ВП-13/2 3 артилерійської батареї в районі н.п.Дронівка Сіверської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області на дати, що відповідають періодам, зазначеним у довідці від 11.12.2025 №1267/8631. Витяги з бойових наказів за період з 01.12.2023 по 13.12.2023, а також за періоди з 16.03.2024 по 12.02.2025 поіменного переліку особового складу не містять і викладають лише бойові завдання командирам артилерійських батарей.

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу і проходження військової служби.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), п.2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу. Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025.

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За приписами ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно до п.4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З метою реалізації п.4 Постанови №153 Міністр оборони України видав окреме доручення від 26.09.2025 №5601/уд (далі - Рішення №5601/уд), яким затверджено форми довідок, що підтверджують право на отримання виплати згідно з п.4 Постанови №153, та деталізовано процедуру її отримання. Рішенням №5601/уд, зокрема, зобов`язано командирів військових частин провести аналіз наявності військовослужбовців, які мають право на винагороду, провести серед них роз`яснювальну роботу, організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, документального підтвердження відсутності (наявності) випадків притягнення до відповідальності, а також у п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (додаток 1). Цим же Рішенням застережено, що довідка, зазначена в додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, та довідка за формою, наведеною у додатку №1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з, не є документами, що підтверджують безпосередньо участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань.

У зв`язку з виданням Рішення №5601/уд Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України направлено для керівництва роз`яснення з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у вигляді питань-відповідей. Згідно з відповіддю №2 цього роз`яснення періоди безпосередньої участі у бойових діях підтверджуються виключно на основі визначеного переліку документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів тощо, а довідка, зазначена в додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, містить інформацію про участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, проте не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для цілей виплати винагороди згідно з Постановою №153.

За відповіддю №6 періоди безпосередньої участі у бойових діях, зазначені в довідці від іншої військової частини, можуть враховуватися за умови, що вони підтверджені бойовим наказом, записами у журналах бойових дій (бойовими донесеннями) та рапортами командирів, а військова частина, в якій військовослужбовець проходить службу, за необхідності повинна здійснити відповідні запити до інших військових частин та узагальнити отримані дані для подальшого нарахування винагороди.

Згідно з відповіддю №19 під безпосередньою участю у бойових діях слід розуміти перебування у районах ведення бойових дій та виконання бойових або спеціальних завдань, визначених бойовими статутами, настановами, доктринами, а за відповіддю №20 ключовим критерієм є факт виконання бойового (спеціального) завдання у визначеному районі незалежно від його характеру - бойового чи забезпечувального.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої абз.2 п.4 Постанови №153.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди у розмірі 1 млн грн із сукупністю таких юридичних фактів: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153; безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025; відсутність випадків притягнення до відповідальності, визначених абз.5 п.4 Постанови №153. Якщо тривалість безпосередньої участі є меншою за шість місяців, винагорода за абз.3 п.4 Постанови №153 виплачується пропорційно із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належить до осіб сержантського складу Збройних Сил України (молодший сержант), був призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року, тобто під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у віці 24 років, та станом на 13.02.2025 і на дату ухвалення цього рішення проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з довідкою від 11.12.2025 №1267/8631 станом на 13.02.2025 за позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень, строк дії яких не закінчився. Наведене свідчить про відповідність позивача критеріям абз.2 п.4 Постанови №153 у частині складу військовослужбовців, віку на момент призову, проходження військової служби та відсутності підстав для застосування абз.5 п.4 Постанови №153. Ці обставини відповідачем не заперечуються.

Отже, спір між сторонами зводиться виключно до питання про сукупну тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №102/2600/2 та довідка Військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2023 №100/923 самі по собі не підтверджують тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях для цілей виплати винагороди. Ці довідки видані за формою, що засвідчує участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, і є підставою для надання статусу учасника бойових дій. Як зазначено у Рішенні №5601/уд і роз`яснено у відповіді №2 роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, зазначені у таких довідках періоди охоплюють як періоди безпосередньої участі у бойових діях, так і інші періоди виконання завдань, за які виплата винагороди не передбачена, а тому не можуть бути покладені в основу обчислення тривалості безпосередньої участі. З тих самих мотивів наявність у позивача посвідчення серії НОМЕР_5 підтверджує його статус як учасника бойових дій, проте самостійно не встановлює тривалості безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025. Відтак, необґрунтованими є посилання представника позивача на 775 днів участі, обчислені за довідкою від 31.12.2025 №102/2600/2.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, за 2022 рік позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, передбачену п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за 130 днів. Ця виплата здійснювалася на підставі наказів командирів Військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , у додатках до яких стосовно позивача зазначено саме «період безпосередньої участі» з визначенням його початку і закінчення: з 13.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 19.06.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022. Підставами цих наказів вказано накази Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 13.03.2022 №84, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184 та від 02.01.2023 №1, а також бойові розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 12.03.2022 №313/ОУВ/134т, від 13.03.2022 №313/ОУВ/163т і від 20.03.2022 №313/ОУВ/261т, бойові розпорядження ОКП «Кривий Ріг» від 09.06.2022 №356/3/1720, від 13.06.2022 №13/5/3, від 14.06.2022 №13/3/56, від 24.06.2022 №13/3/207, від 26.06.2022 №13/3/36 та витяги з наказів командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 15.06.2022 №5 і від 23.06.2022 №10.

З аналізу змісту вищевказаних документів випливає, що бойові розпорядження та накази, покладені в основу цих виплат, належать саме до тієї групи документів, яка визначена п.4 розділу XXXIV Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та Рішенням №5601/уд як підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Крім того, підвищений до 100000,00 грн розмір додаткової винагороди за п.1 Постанови №168 виплачувався саме тим військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Здійснивши такі виплати, відповідач тим самим офіційно засвідчив факт і тривалість перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання ним бойових (спеціальних) завдань у зазначені періоди.

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічний за змістом підхід до документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях сформульований Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі №560/13108/23, в якій касаційний суд вказав, що документальним підтвердженням такої участі слугують бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки та інші визначені документи, а окремі рішення, прийняті Міністром оборони України для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, мають належне юридичне підґрунтя. У постанові від 30.09.2025 у справі №560/13111/23 Верховний Суд виходив із того, що на час участі військовослужбовця у бойових діях бойові накази були чинними, а тому у нього виникло право на нарахування і виплату відповідної винагороди, та наголосив, що виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами. Хоча наведені висновки сформульовані у справах щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, вони є релевантними для спірних правовідносин, оскільки стосуються тотожного за змістом питання документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що періоди, за які позивачу виплачено збільшену додаткову винагороду, могли охоплювати виконання завдань, які не передбачають застосування зброї (озброєння), як приклад логістичне та медичне забезпечення. Слід зауважити, що ані Постанова №153, ані Рішення №5601/уд не пов`язують безпосередню участь у бойових діях із фактом бойового зіткнення з противником або із застосуванням зброї конкретним військовослужбовцем. Навпаки, за відповідями №19 та №20 роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України під безпосередньою участю у бойових діях слід розуміти перебування у районах ведення бойових дій та виконання бойових або спеціальних завдань, визначених бойовими статутами, настановами, доктринами, а ключовим критерієм є факт виконання бойового (спеціального) завдання у визначеному районі незалежно від його характеру - бойового чи забезпечувального. Крім того, у додатках до наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди відповідні графи прямо поіменовані як «період безпосередньої участі», тобто сам відповідач кваліфікував ці періоди саме як періоди безпосередньої участі.

Долучені відповідачем 05.08.2026 витяги з бойових наказів підтверджують наведені висновки суду.

Суд також враховує, що відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях протягом періоду з 13.03.2022 по 19.06.2022, зафіксовані наказами про виплату збільшеної додаткової винагороди, повністю збігаються з періодом, зазначеним у довідці від 31.12.2025 №102/2600/2, підставою видачі якої вказано журнал бойових дій 1 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 інв.№725/11 дск від 31.10.2025, тобто документ другої з груп, визначених Рішенням №5601/уд. Участь позивача у бойових діях у грудні 2022 року підтверджена також архівною довідкою від 27.11.2025 №179_2/ВихЗВГ/2132, у якій наведено витяг із журналу бойових дій батареї протитанкових ракетних комплексів Військової частини НОМЕР_2 про заступання позивача на бойове чергування у складі мобільного розрахунку ПТРК « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

За таких обставин суд приходить висновку, що визначена відповідачем у довідці від 11.12.2025 №1267/8631 тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях у 73 дні не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за весь 2022 рік у ній враховано лише один день такої участі - 06.12.2022, тоді як власними наказами відповідача та Військової частини НОМЕР_2 задокументовано 130 днів безпосередньої участі позивача у бойових діях у 2022 році. Оскільки день 06.12.2022 входить до періоду з 01.12.2022 по 31.12.2022 і вже врахований у довідці від 11.12.2025 №1267/8631, додатково підлягають врахуванню 129 днів. Таким чином, сукупна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 становить 202 дні (73 дні + 129 днів).

Визначаючи, чи досягає така тривалість шести місяців у розумінні абз.2 п.4 Постанови №153, суд виходить з того, що абз.3 цього пункту прирівнює один місяць безпосередньої участі до 30 днів, оскільки передбачає виплату 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених). Відтак шість місяців безпосередньої участі становлять 180 днів. Установлені судом 202 дні перевищують цей строк, а отже позивач відповідає умові абз.2 п.4 Постанови №153 щодо тривалості безпосередньої участі у бойових діях не менше шести місяців станом на 13.02.2025 і має право на винагороду у розмірі 1 млн грн.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Обов`язок з організації належного документування участі військовослужбовців у бойових діях та з оформлення довідки за формою, наведеною у Рішенні №5601/уд, покладено на командира військової частини, а не на військовослужбовця.

В порушення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів правомірності визначення тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях у 73 дні. На виконання ухвали суду від 17.07.2026 відповідач подав витяги з бойових наказів 2 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 лише за період з 25.11.2023 по 12.02.2025, тоді як бойові накази (бойові розпорядження) за 2022 рік, на підставі яких сам відповідач виплачував позивачу збільшену додаткову винагороду за 130 днів безпосередньої участі, суду не надано.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі, визначеному абз.2 п.4 Постанови №153, є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі 1 млн грн з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми 333333,33 грн (в т.ч. військовий збір 5000,00 грн).

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За ч.3 ст.23 цього Кодексу розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Позивач обґрунтовує заявлений розмір відшкодування моральної шкоди у 300000 грн стресом, нервовим виснаженням, душевними стражданнями, втратою душевного спокою і сну, погіршенням здоров`я та почуттям безпорадності, спричиненими тривалим ігноруванням його звернень. Разом з тим жодних доказів на підтвердження цих обставин позивач не надав.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22, на яку посилається позивач, поряд з висновком про те, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди (п.84), сформульовано і застереження про те, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду (п.86). Отже, сам лише факт порушення права особи не є достатнім для висновку про завдання їй моральної шкоди у заявленому розмірі.

Оцінюючи встановлені обставини, суд враховує, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті винагороди як такій: ще до звернення позивача з рапортом від 24.02.2026 відповідач самостійно, на виконання Рішення №5601/уд, зібрав документи, наказом від 25.12.2025 №359 нарахував позивачу винагороду і 27.01.2026 виплатив її частину. Спір між сторонами має оціночний характер і стосується виключно правильності визначення тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях. Доказів того, що бездіяльність відповідача спричинила позивачу страждання, які за своїм характером та глибиною виходять за межі негативних емоцій, звичайних для ситуації майнового спору, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За ч.5 ст.134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 16.02.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «Ковальчук і партнери», п.3.2 якого встановлює гонорар у розмірі 10 відсотків від сум виплат одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, у випадку ухвалення судом рішення на користь клієнта, а також акти приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 і від 15.06.2026. Згідно з актом від 12.05.2026 адвокатом надано послуги з первісної консультації, систематизації та аналізу документів, аналізу судової практики, підготовки проекту рапорту, підготовки адвокатських запитів, підготовки, узгодження та подання позовної заяви з додатками загальною тривалістю 26 годин; актом від 15.06.2026 засвідчено надання послуг з ознайомлення з відзивом, підготовки та подання відповіді на відзив. У позовній заяві позивач визначив розмір цих витрат у 100000 грн, а у відповіді на відзив просив стягнути 10 відсотків від присудженої суми.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 визнала можливість існування «гонорару успіху» як різновиду винагороди адвоката, а розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява №31107/96) зазначив, що угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Оцінюючи заявлений розмір витрат на предмет співмірності, суд бере до уваги, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у судових засіданнях представник позивача участі не брала, спір стосується типової для адміністративних судів категорії справ і не є складним ані з фактичної, ані з правової сторони, а обсяг фактично виконаної адвокатом роботи охоплює підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, клопотання про витребування доказів і клопотання про долучення доказів.

Суд також ураховує, що частина заявлених у акті від 12.05.2026 послуг (первісна консультація, підготовка проекту рапорту, підготовка адвокатських запитів) стосується досудового етапу і безпосередньо з розглядом справи в суді не пов`язана, а позовні вимоги задоволено частково.

Суд ураховує і те, що спірні правовідносини не потребували збирання значного обсягу доказів силами адвоката, оскільки визначальні для справи документи витребувані судом у відповідача, а підготовлені представником процесуальні документи значною мірою відтворюють зміст один одного та типові для цієї категорії справ правові позиції.

За наведених обставин суд вважає співмірним та розумним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; у задоволенні решти вимог про стягнення цих витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми 333333,33 грн (в т.ч. військовий збір 5000,00 грн).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.