Решение № 138959633, 11.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/13184/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», починаючи з 01.03.2025, та у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», починаючи з 01.03.2026, та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 01.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.12.2020 йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Указав, що згідно з частиною другою статті 42 цього Закону для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Позивач стверджує, що постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій - 1,115 з 01.03.2025 та 1,121 з 01.03.2026, проте відповідач індексацію його пенсії за 2025 та 2026 роки не провів, унаслідок чого розмір пенсії у березні 2025 року та у березні 2026 року не змінився. На переконання позивача, застосування відповідачем понижуючих коефіцієнтів, менших за встановлені зазначеними постановами (замість 1,115 - 1,0575, замість 1,121 - 1,061), відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, звужує його право на індексацію, гарантоване законами України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, згідно з якими індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовного показника станом на 01.10.2017. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, а механізм проведення індексації пенсій визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124. Відповідач навів послідовний розрахунок показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який, за його твердженням, обчислюється шляхом збільшення показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) на встановлені постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти, та вказав, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня відповідного року, застосовуються менші коефіцієнти збільшення (1,0575 за постановою № 209 та 1,061 за постановою № 236). Відповідач також указав, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, а тому позовні вимоги за період з 01.03.2025 виходять за межі строку звернення до суду, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 123 КАС України. Відповідач зазначив, що оскільки за результатами проведеного умовного розрахунку відповідно до постанови № 236 розмір пенсійної виплати позивача зменшувався (до 5313,88 грн), перерахунок з 01.03.2026 не проводився. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти доводів відповідача.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 29.12.2020 отримує пенсію за віком, призначену на підставі заяви від 14.01.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , видане 27.01.2021).

Згідно з протоколом (розпорядженням) щодо призначення/перерахунку пенсії від 06.03.2026, наявним у пенсійній справі позивача, для обчислення пенсії застосовано середньомісячний заробіток 15584,73 грн, індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,43500, розмір пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058-IV) визначено як 6779,36 грн (15584,73 грн Ч 0,43500), доплату за понаднормовий стаж (стаття 28 Закону № 1058-IV) - 141,52 грн, а загальний розмір пенсії - 6920,88 грн станом на 01.04.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 380/12552/25 позов ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 (постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118) починаючи з 01.03.2022, у розмірі 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168) починаючи з 01.03.2023 та у розмірі 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185) починаючи з 01.03.2024, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 380/12552/25 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

29.04.2026 позивач звернувся до відповідача із зверненням про проведення індексації його пенсії у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, починаючи з 01.03.2025, та у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, починаючи з 01.03.2026.

Листом від 13.05.2026 № 27494/А-1300-21 (на звернення від 29.04.2026) відповідач повідомив позивача про порядок проведення індексації пенсій, зазначивши, що механізм проведення індексації визначений Порядком № 124; що з 01.03.2025 відповідно до постанови № 209, з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, застосовується коефіцієнт збільшення 1,0575 (для пенсій, при призначенні яких у 2021 році враховувався відповідний показник середньої заробітної плати); що з 01.03.2026 відповідно до постанови № 236 за аналогічним підходом застосовується коефіцієнт 1,061. У цьому листі відповідач також зазначив, що розмір пенсії позивача з 01.04.2025 становить 6920,88 грн, і що оскільки за результатами проведеного умовного розрахунку відповідно до постанови № 236 розмір пенсійної виплати позивача зменшувався, перерахунок з 01.03.2026 не проводився.

Із наявних у справі даних пенсійної справи, отриманих з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 21.04.2026, вбачається, що загальний розмір пенсії позивача становить 6920,88 грн і залишається незмінним у періодах з 01.04.2025 по 27.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 28.02.2026 та з 01.03.2026 довічно, тобто індексація пенсії позивача за 2025 та 2026 роки із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 не проводилась.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення індексації пенсії за 2025 та 2026 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Оскільки відповідач у відзиві наполягає на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та застосуванні до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України, суд насамперед вирішує це питання.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, у цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді (листа-роз`яснення) від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність нарахування розміру пенсії, своєчасність її перерахунку.

Судом установлено, що з приводу проведення індексації пенсії за 2025 та 2026 роки позивач звернувся до відповідача 29.04.2026, а лист-відповідь відповідача, у якому наведено роз`яснення щодо порядку проведення індексації та повідомлено про непроведення перерахунку пенсії, датований 13.05.2026 (№ 27494/А-1300-21). Саме з отриманням цього листа-роз`яснення позивач пов`язує момент, коли він дізнався про порушення свого права. За таких обставин, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду слід обчислювати з дати отримання позивачем зазначеного листа-роз`яснення відповідача. Позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку з дня отримання відповіді відповідача, а тому строк звернення до адміністративного суду ним не пропущено.

Суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду та на необхідність застосування статті 123 КАС України, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи та не узгоджуються з наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо визначення початку перебігу строку звернення до суду у спорах з органами Пенсійного фонду України. Оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено, підстави для залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124). Пунктом 1 Порядку № 124 визначено, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку; пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058-IV, підпадає під дію цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку № 124 (у редакції, на яку посилається відповідач) передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), на відповідний коефіцієнт; кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій встановлено постановами Кабінету Міністрів України, зокрема: постановою від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - постанова № 209) - коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025; постановою від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова № 236) - коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивача (15584,73 грн), чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як стверджує відповідач, із застосуванням до пенсій, призначених за зверненнями до 31 грудня відповідного року, понижуючих коефіцієнтів (1,0575 за постановою № 209 та 1,061 за постановою № 236), передбачених підпунктом 6 пункту 2 відповідних постанов.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 сформулював правовий висновок, згідно з яким Пенсійний фонд України, здійснюючи перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та встановлюючи щомісячну доплату до пенсії у фіксованому розмірі замість застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124, не знайшов підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та інших постановах, і виснував, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058-IV має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього в цій частині не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. У зазначеній постанові Верховний Суд також вказав, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, а положення пункту 5 Порядку № 124 в частині, що передбачає індексацію умовного показника станом на 1 жовтня 2017 року, а не показника, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.

Наведений підхід є усталеним; його застосовано Верховним Судом також у постановах від 20.02.2025 у справі № 560/12058/24, від 25.02.2025 у справі № 160/14043/24, від 23.07.2025 у справі № 240/12266/24 та від 20.10.2025 у справі № 440/13893/24, в яких Верховний Суд зазначив, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у взаємозв`язку з наведеними висновками Верховного Суду дає підстави для висновку, що при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами № 209 та № 236 (1,115 та 1,121 відповідно), саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був фактично врахований при обчисленні пенсії позивача (15584,73 грн), а не до умовного показника станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) із застосуванням понижуючих коефіцієнтів 1,0575 та 1,061.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи доводи відповідача про правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів (1,0575 та 1,061), передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 і пунктом 5 Порядку № 124, суд зазначає таке. Індексація грошових доходів населення, зокрема пенсій, є встановленою законом державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів. Обсяг цієї гарантії визначено законами України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Постанови Кабінету Міністрів України та затверджений ними Порядок № 124 є підзаконними нормативно-правовими актами, які приймаються на основі та на виконання законів і не можуть звужувати обсяг права на індексацію пенсії, встановлений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Оскільки положення пункту 5 Порядку № 124 та підпункту 6 пункту 2 постанов № 209 і № 236 у частині застосування до пенсії позивача умовного показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року та понижуючих коефіцієнтів суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, вони в цій частині не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що за результатами проведеного умовного розрахунку відповідно до постанови № 236 розмір пенсійної виплати позивача зменшувався (до 5313,88 грн), у зв`язку з чим перерахунок з 01.03.2026 не проводився. Такий умовний розрахунок ґрунтується на застосуванні до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів та умовного показника станом на 1 жовтня 2017 року, тобто на тому підході, який визнано таким, що суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV. За умови проведення індексації у спосіб, визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто шляхом збільшення на коефіцієнти 1,115 та 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу), фактично врахованого при обчисленні пенсії позивача, розмір пенсійної виплати не зменшується, а збільшується. Доводи відповідача про зворотнє ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права і не спростовують висновків суду.

Доводи відповідача про те, що механізм проведення індексації визначений Порядком № 124, а тому дії відповідача є правомірними, суд оцінює критично, оскільки Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV. Обов`язковість підзаконного акта не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу; у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягають норми закону.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства у взаємозв`язку з висновками Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача за 2025 та 2026 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (постанова № 209) та у розмірі 1,121 (постанова № 236) є протиправною, а тому позовна вимога про визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав. Обраний позивачем спонукальний спосіб захисту (зобов`язання відповідача здійснити індексацію, перерахунок і виплату пенсії) відповідає змісту порушеного права та забезпечує його реальне поновлення, а тому є належним та ефективним.

Разом із тим, визначаючи період, з якого відповідача належить зобов`язати провести перерахунок і виплату пенсії, суд враховує таке. Право особи на індексацію пенсії не є абсолютним, і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. З огляду на встановлену судом дату, з якої позивач дізнався про порушення свого права (з листа-роз`яснення відповідача), та шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.03.2025 - з дати виникнення у позивача права на індексацію за постановою № 209, оскільки за встановлених обставин строк звернення до суду позивачем не пропущено. Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду про те, що право громадян, пенсія яким призначена після 01.01.2018, на індексацію пенсії підлягає захисту в межах строку звернення до суду, який у спорах з органами Пенсійного фонду України обчислюється з дати отримання відповіді пенсійного органу.

Таким чином, з метою повного та ефективного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 відповідно до постанови № 209, починаючи з 01.03.2025, та у розмірі 1,121 відповідно до постанови № 236, починаючи з 01.03.2026, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку бездіяльності відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що така бездіяльність не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям та порушує право позивача на індексацію пенсії у визначеному законом розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», починаючи з 01.03.2025, а також у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», починаючи з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.