Решение № 138958740, 13.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/7975/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ №1-К/К від 18.01.2024 у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби начальнику загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30% місячного посадового окладу.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату начальнику загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

В обгрунтування позовних вимог, зазначила, що з 24.07.2006 призначена на посаду секретаря судового засідання Житомирського районного суду Житомирської області на період тимчасово відсутнього працівника, з випробувальним терміном два місяці, за конкурсом. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 працювала на різних посадах державної служби в Житомирському районному суді Житомирської області. 3 10.08.2017 року і по даний час обіймаю посаду начальника загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області.

Відмітила, що наказом керівника апарату №82-К/К від 20.07.2023, відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів", їй встановлено з 24.07.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 17 (сімнадцять) років. Зазначила, що 24.01.2024 ознайомлено з наказом керівника апарату суду №1-К/К від 18.01.2024 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям апарату суду на 2024 рік». Відповідно до вказаного наказу ОСОБА_1 , встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01.01.2024 року у розмірі 30 % місячного посадового окладу.

Зі змісту наказу слідує, що правовою підставою його винесення були: пункт 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік», ст.46 та п.8 розділ IX Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу», лист ТУ ДСА України в Житомирській області від 12.01.2024 №160/24-Вих «Лист про оплату праці та затвердження штатних розписів».

Вважаючи, що вказаний наказ у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік є протиправним, прийнятим без дотримання чинних норм Закону України "Про державну службу", порушує її право на належну оплату праці, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 провадження у справі зупинено на підставі пункту 9 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/7215/24.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 поновлено провадження у справі.

Представник Житомирського районного суду Житомирської області відзив на позовну заяву не подав.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що діяв на підставі та у межах наданих повноважень.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 24.07.2006 призначена на посаду секретаря судового засідання Житомирського районного суду Житомирської області на період тимчасово відсутнього працівника, з випробувальним терміном два місяці, за конкурсом.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 працювала на різних посадах державної служби в Житомирському районному суді Житомирської області. 3 10.08.2017 року і по даний час обіймаю посаду начальника загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області.

Наказом керівника апарату №82-К/К від 20.07.2023, відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів", їй встановлено з 24.07.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 17 (сімнадцять) років.

24.01.2024 її ознайомлено з наказом керівника апарату суду №1-К/К від 18.01.2024 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям апарату суду на 2024 рік», відповідно до якого ОСОБА_1 , встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01.01.2024 року у розмірі 30 % місячного посадового окладу.

Зі змісту наказу слідує, що правовою підставою його винесення були: пункт 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік», ст.46 та п.8 розділ IX Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу», лист ТУ ДСА України в Житомирській області від 12.01.2024 №160/24-Вих «Лист про оплату праці та затвердження штатних розписів».

Вважаючи, що вказаний наказ у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік є протиправним, прийнятим без дотримання чинних норм Закону України "Про державну службу", порушує її право на належну оплату праці, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів. (частина 4 статті 150 Закону №1402-VIII).

Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) відповідно до його преамбули визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону №889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років (частина 1 статті 46 Закону №889-VIII).

Відповідно до частин 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 статті 52 Закону №889-VIII встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас, 01.01.2025 набрав чинності Закон України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 11 розділу "Прикінцеві положення" якого установлено, що в 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині 7 статті 50 Закону України №889-VIII.

Пункт 13 названого розділу передбачав, що в 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" було запроваджено норму, яка суперечить положенням частини 1 статті 52 Закону України "Про державну службу" (в редакції на момент прийняття спірного наказу), а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Ключовим для вирішення цієї справи є з`ясування питання, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки державного службовця за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Суд зазначає, що аналогічні спірні правовідносини були предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/7215/24.

За наслідками розгляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 сформувала узагальнені висновки про те, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог законодавства про державний бюджет, тобто на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, враховуючи вказані висновків Великої Палати Верховного Суду у поставові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, суд вважає, що нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", який зупинив дію приписів Закону України "Про державну службу" і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому правомірно застосований відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, стосовно позивача під час визначення розміру її набавки за вислугу років, як державного службовця.

Також, суд зауважує, що Законом України від 11.03.2025 року №4282-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад", який набрав чинності 01.04.2025, частину статтю 52 Закону України "Про державну службу" викладено в новій редакції: "Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу".

Отже, з 01.04.2025 спеціальний закон - Закон України "Про державну службу" також передбачає проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років у такому ж розмірі, який визначений Законом України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Таким чином, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2026 за результатами розгляду зразкової справи №240/7215/24, суд приходить до висновку, що при встановленні позивачу розміру надбавки за вислугу років державної служби відповідач правомірно, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Житомирського районного суду Житомирської області (вул. Покровська, 90, м. Житомир, 10013, ЄДРПОУ: 02896093), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. ЄДРПОУ: 26278626) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович