Решение № 138958586, 13.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокуСправа №160/16534/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA 268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 251697,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 251697,44 грн, у зв`язку із звільненням зі служби в поліції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

25.06.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що звільнення зі служби за власним бажанням є підставою відшкодування особою витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. ГУНП вручило ОСОБА_1 повідомлення про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у ДДУВС у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, або укласти договір з ДДУВС про розстрочення платежу витрат на утримання у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, про що свідчить особистий підпис відповідача в повідомленні. За цей час відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС. У зв`язку із зазначеним, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача такої заборгованості.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 направлена на адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі №820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічну позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі №640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі №826/12038/17.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 здобував вищу освіту у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ з 19.08.2024 по 16.04.2026.

Наказом Дніпровського державного університету внутрішніх справ від 29.07.2024 №536 ос відповідача зараховано на навчання на посади курсантів першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».

19.08.2024 на виконання вимог ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, ДДУВС та ГУНП в Дніпропетровській області було укладено контракт №1317 про здобуття освіти у ДДУВС.

Згідно з вимогами пункту 2.3.5. Контракту №1317 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 04.07.2030.

15.04.2026 відповідач звернувся до керівництва ДДУВС з рапортом про відрахування та звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

Наказом ДДУВС від 16.04.2026 №291 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

В наказі зазначено, що сума витрат станом на 16.04.2026, що підлягає відшкодуванню, становить 251697,44 грн.

Відповідно довідки-розрахунку №138/1 від 21.05.2026 вартість речового майна на утримання ОСОБА_1 становить 27728,39 грн.; довідки-розрахунку №414 від 20.05.2026 розмір фактичних витрат пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 2024 до 2026 року сума витрат становить 251697 грн. 44 коп.

Позивачем вручено ОСОБА_1 повідомлення про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у ДДУВС у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, або укласти договір з ДДУВС про розстрочення платежу витрат на утримання у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, про що свідчить особистий підпис відповідача в повідомленні.

Станом на день розгляду справи судом, відсутні докази сплати відповідачем загальної суми витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (Порядок №261).

Пунктом 1 Порядку №261 визначено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національний поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

2) звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до п 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи (п. 3 Порядку №261).

Пунктом 4 Порядку №261 встановлено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

За п. 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Пунктами 6, 8 Порядку №261 встановлено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач під час підписання контракту була обізнана про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, або ж звільненні зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу.

Судом встановлено, що відповідачем розірвано контракт №1317 від 19.08.2024, що підтверджується наказом від 16.04.2026 № 291 о/с. В наказі зазначено, що сума витрат станом на 16.04.2026, що підлягає відшкодуванню, становить 251697,44 грн.

Згідно з вимогами пункту 2.3.5. Контракту №1317 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Відповідно довідки-розрахунку №138/1 від 21.05.2026 вартість речового майна на утримання ОСОБА_1 становить 27728,39 грн.; довідки-розрахунку №414 від 20.05.2026 розмір фактичних витрат пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 2024 до 2026 року сума витрат становить 251697 грн. 44 коп.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту з визначених у ньому підстав, не відшкодував такі, це свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

За правою позицією Верховного Суду у постановах від 23.09.2021 у справі №520/11540/19, від 30.08.2022 у справі №480/8200/20, від 14.12.2022 у справі №520/5837/2020 та від 13.01.2023 у справі №440/2692/20, саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Позивачем вручено ОСОБА_1 16.04.2026 повідомлення про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у ДДУВС у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, або укласти договір з ДДУВС про розстрочення платежу витрат на утримання у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, про що свідчить особистий підпис відповідача в повідомленні.

З матеріалів справи не видно, що відповідач після звільнення зі служби в поліції зверталася до позивача з приводу визначення розміру витрат, укладення договору про їх розстрочення чи оспорювання обов`язку щодо їх відшкодування. Доказів добровільного відшкодування визначеної суми витрат відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як передбачено ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ (просп. Науки, буд. 26, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20А, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40108866) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA 268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 251697 (двісті п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яності сім) грн 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський