Постановление суда № 138956434, 12.08.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/1124/26

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

12.08.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурорів: ОСОБА_5

ОСОБА_6

обвинувачених: ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

захисників: ОСОБА_10

ОСОБА_11

під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під № 42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 4 542 000 гривень, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 23.06.2026 строком до 21.08.2026, визначено розмір застави у розмірі 998 400 гривень.

За повідомленням Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 13.07.2026 № 20/6/3-8719/Схн ОСОБА_8 було звільнено на підставі вищезазначеної ухвали суду під заставу.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2025 відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 605 600 гривень, який було зменшено на підставі ухвали ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 до 302 800 гривень, востаннє було продовжено ухвалою суду від 23.06.2026 строком до 21.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2025 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який було змінено у зв`язку із внесенням відповідно визначеної слідчим суддею суми, строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням застави, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 23.06.2026 строком до 23.08.2026.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Так прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , на обґрунтування якого зазначено про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, а також можливість його впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у зв`язку із розміру «застави», прокурор зазначив про існування таких ризиків як переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_8 не заперечуючи проти клопотання прокурора в цілому, просили змінити обсяг покладених обов`язків частині неможливості залишення місця постійного проживання, а саме: м. Київ. Просили врахувати, що ОСОБА_8 являється депутатом Олександрійської міської ради, а тому наділений рядом обов`язків, які потребують його особистої присутності в м. Олександрія.

Обвинувачена ОСОБА_7 просила надати можливість вільного переміщення до м. Києва, що буде додатковою гарантією забезпечення її права на захист, оскільки матиме можливість безперешкодно зустрічатись із захисником для погодження лінії захисту.

Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив проти клопотання, зазначивши, що ризик впливу на свідків є необґрунтованим і таким, що не має під собою жодних мотивів, оскільки свідки можуть надати покази лише по тих документах, які є у справі. Наполягав на тому, що відсутні жодні мотиви для його ухилення, оскільки навпаки має намір довести свою невинуватість в суді. Просив врахувати свій матеріальний стан та визначити або менший розмір застави, або застосувати домашній арешт за місцем свого проживання.

Захисник ОСОБА_10 додатково до позиції ОСОБА_9 зазначив про те, що за змістом останнього рішення Конституційного Суду України, суди визначаючи розмір застави мають враховувати матеріальний стан особи і утримуватись від встановлення завідомо не помірного розміру. Просив врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, жодного разу не було підтверджено або доведено, що він вживав заходів з перешкоджання даному кримінальному провадженню.

З огляду на наведене вважав за можливе застосувати саме домашній арешт як такий, що гарантуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 .

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів, тоді як наявні підстави для зменшення обсягу обов`язків обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченому ОСОБА_9 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000). Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, якими за твердженням органу досудового розслідування завдано матеріальної шкоди на загальну суму більше 9 мільйонів гривень, та могло бути завдано матеріальної шкоди на суму більше 11 мільйонів гривень, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила КК України виключають. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений ОСОБА_9 зможе переховуватись від суду.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов суд доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_9 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до відмови від надання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

При вирішенні питання щодо ОСОБА_9 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_9 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховується вік обвинуваченого, який не перешкоджає подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились, як і відсутні підстави для перегляду раніше визначеного розміру застави щодо обвинуваченого, який своєї актуальності з огляду на початкову стадію судового розгляду не втратив, як і відсутні обґрунтовані підстави для їх перегляду.

Обставини, на які посилаються захисник та обвинувачений неодноразово були предметом оцінки суду, а також суду апеляційної інстанції. З огляду на ту обставину, що розмір застави визначений майже в мінімальних межах, визначених ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів, відсутні підстави для його зменшення.

Посилання захисника на рішення Другого сенату КСУ від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 є нерелевантним, оскільки предметом оцінки за змістом рішення була можливість визначення розміру застави більше максимального розміру, визначеного ст. 182 КПК України.

При вирішенні клопотання щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд також зважає на таке.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків щодо останніх.

У той же час, враховуючи тривалість обмеження права обвинувачених на вільне пересування в межах України, відсутність відомостей щодо допущених порушень раніше застосованих обов`язків у зв`язку із застосуванням застави, суд вважає за можливе зменшити обсяг останніх, виключивши заборону залишення населеного пункту, в якому постійно проживають.

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів і не перестали існувати.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів щодо обвинувачених задовольнити частково.

2. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «10» жовтня 2026 року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 (справа № 489/1073/25; н/п №1-кс/489/623/25) розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

3. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 (два) місяці до «12» жовтня 2026 року включно, а саме:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України (вул. Березняківська, 4-а, м. Київ, 02152, e-mail: kyiv@dmsu.gov.ua) усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

4) утримуватися від спілкування із свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

4. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 місяці до «12» жовтня 2026 року включно, а саме:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні;

4) за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5. Попередити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, із зверненням застави у дохід держави, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена в частині строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: ОСОБА_15

Судді: ОСОБА_16

ОСОБА_17