Постановление суда № 138955067, 07.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4956/26

Провадження № 1-кп/496/642/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026162250000344 від 11.04.2026 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України,-

УСТАНОВИВ:

Біляївський районний суд Одеської області розглядає зазначене кримінальне провадження.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави у розмірі 368 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 1 226 28,39 грн., посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Будучі звільненим з-під варти, обвинувачений може вплинути на свідків, з метою зміни ними показів, тому наявний ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується корисливим характером інкримінованих кримінальних правопорушень, відсутністю у обвинуваченого постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, а також тим, що він є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, що свідчить про відсутність належних стримуючих факторів та підвищує ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень. В сукупності вищезазначеного, прокурор вважає, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КУпАП, оскільки інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, та дотримання ним належної поведінки.

У зв`язку з неявкою до суду представників потерпілих, суд розглядає клопотання про продовження тримання під вартою, яке надійшло разом з обвинувальним актом.

Прокурор підтримала подане клопотання, з підстав вказаних в ньому та заперечувала проти заміни запобіжного заходу на більш м`який. Крім того, зазначила, що ОСОБА_4 перебуває в сзч.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, оскільки не можна наперед вказувати про можливі наміри переховування від суду. ОСОБА_4 надав усі свідчення, тому немає підстав вважати, що у зв`язку з наданням усіх пояснень у кримінальному провадженні, обвинувачений має бажання переховуватись від суду. Має міцні соціальні зв`язки, у ОСОБА_4 є мати, яка є інвалідом та потребує догляду. Є цивільна дружина, яка надіслала до суду заяву, повідомивши, що є спільна дитина. За вказаних підстав просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. ОСОБА_4 звернувся письмово до В/ч НОМЕР_1 з метою надання йому права повернутись на службу, та надано дозвіл, що буде підставою для складання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 407 КК України та повернення на військову службу.

Обвинувачений підтримав захисника.

Заслухавши думку прокурора, заперечення захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

За змістом ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність продовження перебування під вартою особи, яка обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого та тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є унеможливлення останнього переховуватися від суду. Суд вважає доведеним той факт, що обвинувачений усвідомлюючи можливість засудження його за інкримінованими злочинами та відповідно призначення міри покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від суду, що в свою чергу унеможливить виконання завдання кримінального провадження та встановлення у ньому об`єктивної істини.

З огляду на характер дій, які інкримінуються обвинуваченому, враховуючи, що обвинуваченому відомі анкетні дані свідків, перебуваючи за межами слідчого ізолятора, може здійснити вплив на свідків, які ще не були допитаними в судовому засіданні, з метою викривлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення. Тому, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Захисником та обвинуваченим не спростовано твердження прокурора про відсутність офіційного доходу у ОСОБА_4 , а також переховування його від військової служби, отже відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, а також тим, що він є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, що свідчить про відсутність належних стримуючих факторів та підвищує ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень, що підтверджує наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовується корисливим характером інкримінованих кримінальних правопорушень,

Таким чином, існують обставини, які в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризику переховування від суду.

Так, домашній арешт недоцільно застосовувати, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, в тому числі, можливості переховуватись від суду, що перешкодить досягненню завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Суд констатує, що нові ризики відсутні, але ті, які враховувались при первинному обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, не зменшились.

Задовольняючи клопотання прокурора по продовження строку тримання під вартою, суд виходить з того, що одна із санкцій статті за якою ОСОБА_4 обвинувачується, передбачає покарання від до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому враховуючи сукупність зазначених прокурором ризиків та аргументів, які на даний час не відпали, суд вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинених кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який не має офіційного доходу, має дитину, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі, що визначення п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України. У разі внесення застави на обвинуваченого покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 314, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 07 липня 2026 року по 04 вересня 2026 року, включно.

Визначити суму застави у розмірі 266 240 гривень, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

4) утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 15:00 год 13 липня 2026 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.

Суддя ОСОБА_1