Решение № 138953300, 11.08.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3432/26

Провадження № 2/317/1862/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ботушанської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заярна М.А., до територіальної громади в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі адвоката Заярної М.А., до територіальної громади в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач як спадкоємиця за законом першої черги, прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись в встановлений законодавством 6-ти місячний строк про прийняття спадщини до Запорізької районної державної нотаріальної контори.

27.05.2026 нотаріусом Кравцовою Л.М. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у неї, як спадкоємиці, відсутні документи на спадковий житловий будинок, який при житті не був зареєстрований на спадкодавцем, тому позивачка вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

19.06.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, клопотання представника позивача про витребування копії спадкової справи задоволено, з Запорізької районної державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи у відношенні ОСОБА_3 призначено підготовче судове засідання на 17.07.2026 о 10 год. 00 хв.

07.07.2026 до суду від Запорізької районної державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи у відношенні Селенських О.В.

17.07.2026 від представника відповідача Харченко Ю.В. надійшла заява у якій представник відповідача просив розглянути справу без участі представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за наявними в матеріалах справи документами.

17.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.08.2026 о 16 год. 00 хв.

У судове засідання позивач та її представник до суду не з`явились, представник позивача адвокат Заярна М.А. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача територіальної громади в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Харченко Ю.В. до суду не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

11.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

При встановленні родинних відносин між померлою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 та визначення черговості спадкування суд виходить з наступного.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.11.2025 Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого (повторно) 27.11.2025 Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , матір`ю якої є ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_4 зареєструвала 15.08.2011 шлюб, в зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_5 » ( а.с. 13).

29.09.2020 позивач розірвала шлюб та після державної реєстрації розірвання шлюбу залишила прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ( а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , позивач 26.02.2021 зареєструвала шлюб і змінила прізвище на « ОСОБА_6 » ( а.с. 15).

Отже з матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , а отже є спадкоємцем першої черги.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно.

З матеріалів спадкової справи № 65/2026, відкритої 20.03.2026 Запорізькою районною державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом прийняла її донька ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 20.03.2026 вх. № 194 (а.с. 38).

Крім того, відповідно до довідки № 97/15-26 від 17.03.2026, наданою виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею за вказаною адресою на день смерті була зареєстрована ОСОБА_1 (а.с. 42 зворот).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину, відкриту після смерті своєї матері ОСОБА_2 .

Постановою №766 від 27.05.2026 про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48 зв.с. - 49).

З листа про надання інформації №3649 від 27.03.2026, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи відсутні (а.с. 47 зв.с.)

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 р. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках є діти, батьки, чоловік (дружина) померлого.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено положеннями ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, застосовуються положення ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з наданого суду договору продажу житлового будинку, укладеного 05.05.1979 та зареєстрованого секретарем виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за №23, ОСОБА_2 придбала жилий будинок за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Бабурка (а.с. 8).

20.09.1990 Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області прийнято рішення №78 «Про присвоєння поштових адрес будинкам в с. Бабурка Запорізького району Запорізької області», відповідно до додатку до вказаного рішення житловому будинку ОСОБА_2 присвоєна адреса : АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 128 ЦК в редакції 1963 року (в редакції, що діяла на момент укладення договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. До передачі речей прирівнюється передача розпорядчого документу на речі. При цьому ч. 2 ст. 227 УРСР передбачала реєстрацію жилого будинку у виконавчому комітеті місцевої ради, але не визначала, що власник набуває право власності виключно після реєстрації договору в виконавчому комітеті сільської ради.

Даний договір купівлі-продажу складено згідно п.62 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УССР» від 31.10.1975 року і п. 45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконкомами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих» від 19.01.1976 року, ст. 14 Закону УРСР «Про державний нотаріат», де зазначено, що у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють нотаріальні дії, крім іншого, посвідчують угоди (договори, довіреності та інше).

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої наказом МЮ УРСР 191.01.1976 року №1/5 нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських , селищних, міських рад депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 05.05.1979 набула право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі посвідченого секретарем виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області договору продажу житлового будинку, який зареєстрований в книзі записів нотаріальних дій за №23 від 05.05.1979, відповідно до вимог ст. 128, 277 ЦК УРСР (1963 р.).

Відповідно п. 1 ст. 1 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу УССР» від 31.01.1966 року, що діяла до 13.01.1995 у містах та селищах міського типу реєстрацію житлових будинків проводило бюро технічної інвентаризації.

Згідно п. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Пунктом 3 ці є ж статті передбачено, що якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У відповідності до п. 5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 25.03.2026 ФОП ОСОБА_7 будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 63,6 кв.м, літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В», вбиральня літ. «Г», душ літ. «Д», гараж літ. «Е», паркан №1, колодязь №2. Будинок та господарські споруди збудовано в 1960 році. Самовільних забудов немає.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрації по справі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 , ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено право позивача ОСОБА_1 на спадщину, відкриту після смерті матері та неможливість оформити це право, у відповідності до чинного законодавства, у нотаріальному порядку через відсутність у позивача відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд не стягує судові витрати з відповідача на користь позивача, оскільки у позовній заяві позивач просила судовий збір з відповідача не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 182, 203, 1216-1218, 1220, 1222, 1233, 1266, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 63,6 кв.м, літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В», вбиральня літ. «Г», душ літ. «Д», гараж літ. «Е», паркан №1, колодязь №2.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Адвокат Заярна М.А., РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: 69089, м. Запоріжжя. вул. Абрагама Коопа, 6.

Відповідач: Територіальна громада в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24910971, адреса: 70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське вул. Шкільна, 5А.

Представник відповідача: Харченко Юлія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: 70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське вул. Шкільна, 5А.

Суддя А.В. Качан