Постановление суда № 138952465, 11.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" серпня 2026 р. Справа № 918/902/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В., за участю секретаря судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про скасування заходів забезпечення позову у справі

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

особа, щодо якої вжито заходи для забезпечення позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса"

у судове засідання з`явилися:

від ОСОБА_1 : адвокат Павлюк Микола Григорович;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса":

ОСОБА_2 (самопредставництво); Бурма Олексій Віталійович (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив: Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн; Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", а саме: Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 65, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12.11.1997; Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24.04.2007; Адміністративна будівля з аптекою, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56В, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю з аптекою, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 14.06.2012; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 22.02.2001; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 17, що належить на праві приватної власності ТОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 08.06.1999.

Ухвалою від 21.07.2026 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні на 23.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено. Постановлено: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн; накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", в межах суми 43 620 180,00 грн, зокрема на: Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 65, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12.11.1997; Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24.04.2007; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 22.02.2001; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 17, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 08.06.1999.

04.08.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" надійшло клопотання від 04.08.2026, відповідно до якого заявник просить суд скасувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн, застосований ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 року у справі № 918/902/26.

Ухвалою від 05.08.2026 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про скасування заходів забезпечення позову на 11.08.2026. Викликано у судове засідання для участі представників сторін. Запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення або заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

10.08.2026 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

11.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" надійшло клопотання про долучення до заяви про скасування заходів забезпечення позову документів.

11.08.2026 у судове засідання з`явилися: від ОСОБА_1 : адвокат Павлюк Микола Григорович; від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса": ОСОБА_2 (самопредставництво), Бурма Олексій Віталійович (адвокат).

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" підтримали подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову та просили суд його задовольнити, представник ОСОБА_1 заперечив проти його задоволення.

Як слідує з клопотання про скасування заходів забезпечення позову, воно обґрунтоване тим, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ ВКФ «Віса» є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та фактично унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності. Вартість належного товариству нерухомого майна, на яке також накладено арешт, відповідно до звіту про оцінку становить 121 825 000,00 грн, що істотно перевищує суму, в межах якої застосовано заходи забезпечення позову, - 43 620 180,00 грн. За таких обставин, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" , арешт нерухомого майна є достатнім для забезпечення можливого виконання рішення суду, а подальше блокування грошових коштів є надмірним. Крім того, ТОВ ВКФ "Віса" посилається на те, що арешт коштів унеможливлює проведення розрахунків із працівниками, постачальниками, орендодавцями, комунальними підприємствами, сплату податків та інших обов`язкових платежів, а також придбання лікарських засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності товариства. Товариство має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, здійснює відпуск лікарських засобів за програмами реімбурсації та має договори із закладами охорони здоров`я щодо забезпечення лікарськими засобами окремих категорій пацієнтів. На підтвердження негативних наслідків арешту заявник посилається на істотне зменшення обсягів закупівлі лікарських засобів, наявність заборгованості перед контрагентами, ризик припинення постачання товарів, розірвання договорів оренди та неможливість своєчасної виплати заробітної плати працівникам і сплати обов`язкових платежів, що, на думку ТОВ ВКФ "Віса", створює загрозу фактичного припинення господарської діяльності товариства. З огляду на викладене, Товариство вважає, що подальше застосування арешту грошових коштів порушує баланс прав та законних інтересів сторін, є недоцільним і неспівмірним із заявленими вимогами, у зв`язку з чим просить скасувати відповідний захід забезпечення позову.

ОСОБА_1 проти скасування заходів забезпечення позову заперечує з огляду на те, що обставини, які зумовили їх застосування, не відпали, а навпаки, ризик невиконання майбутнього судового рішення, на його думку, зберігається. Зазначає, що посилання ТОВ ВКФ «Віса» на достатність арешту нерухомого майна вартістю 121 825 000,00 грн є необґрунтованим, оскільки до вказаної вартості включено об`єкт нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 56-В, який 03.03.2026 був відчужений товариством. За таких обставин фактична вартість нерухомого майна, що залишилося у власності товариства, є істотно меншою, а відчуження найбільш вартісного об`єкта свідчить про збереження ризику подальшого розпорядження активами. Також зазначає, що доводи ТОВ ВКФ «Віса» про фактичне припинення господарської діяльності внаслідок арешту коштів не підтверджені належними доказами. Зокрема, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» за 24.07.2026 рахунок товариства продовжував функціонувати, на нього надходили кошти та здійснювалися видаткові операції. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що наведене товариством зменшення обсягів закупівлі лікарських засобів саме по собі не свідчить про наявність причинного зв`язку між таким зменшенням та накладенням арешту на грошові кошти. Товариством також не доведено неможливості здійснення конкретних платежів чи виконання договірних зобов`язань саме внаслідок застосованого заходу забезпечення позову. Посилання ТОВ ВКФ «Віса» на статус критично важливого підприємства та соціальну значущість його діяльності, а також на укладені договори з Національною службою здоров`я України та закладами охорони здоров`я, вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування арешту, оскільки законодавством не передбачено звільнення таких підприємств від застосування заходів забезпечення позову. Також заперечує проти доводів щодо неспівмірності одночасного арешту грошових коштів та нерухомого майна, зазначаючи, що обидва заходи застосовані в межах однієї суми - 43 620 180,00 грн, а тому забезпечують реальне виконання можливого рішення суду.

Згідно з ч.ч. 1 - 6 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, який підтверджує здійснене ним забезпечення позову у відповідності до частини четвертої статті 143 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Суд зазначає, що законодавцем визначено, що клопотання про скасування заходів забезпечення має бути вмотивоване. Заявник, який просить суд скасувати заходи забезпечення позову має обґрунтувати відсутність підстав для забезпечення позову чіткими та переконливими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 3 статті 74 ГПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Розгляд клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 910/4777/21 викладено висновок, за яким забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 916/621/22.

Поряд з цим, наведені ТОВ ВКФ «Віса» обґрунтування щодо скасування заходів забезпечення позову фактично зводяться до посилань на неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову, негативні наслідки арешту грошових коштів для здійснення господарської діяльності товариства, а також на наявність у власності ТОВ ВКФ «Віса» нерухомого майна, вартість якого, на думку товариства, є достатньою для забезпечення можливого виконання рішення суду.

Водночас суд виснує, що наведені ТОВ ВКФ «Віса» мотиви самі по собі не свідчать, що обставини які були підгрунтям для застосування заходів забезпечення позову відпали або про істотну зміну таких обставин. При вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд має встановити саме наявність нових обставин або зміну обставин, що існували на момент їх застосування, які б обґрунтовували недоцільність подальшого застосування відповідного заходу.

Суд зауважує, що майбутні позовні вимоги ОСОБА_1 забезпечені згідно з ухвалою від 23.07.2026. При постановленні означеної ухвали суд виходив із того, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до господарського суду Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса", визначено стягнення вартості частки учасника, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43 620 180,00 грн. Саме ця сума є розміром, в межах якого заявник просив вжити заходи забезпечення. Виконання майбутнього судового рішення безпосередньо залежатиме від наявності у Товариства достатнього обсягу активів, за рахунок яких таке рішення може бути виконане. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд врахував можливість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" у будь-який момент, у тому числі під час розгляду судом справи до прийняття остаточного рішення, розпорядитися належним йому майном на користь третіх осіб, що може призвести до неефективності судового рішення та неможливості його виконання у разі задоволення позову. Зокрема, судом було встановлено факт відчуження ТОВ ВКФ «Віса» 03.03.2026 належної йому земельної ділянки та нерухомого майна за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56-В. Ця обставина серед іншого була оцінена судом як така, що підтверджує обґрунтованість доводів заявника щодо наявності реального ризику подальшого відчуження активів Товариства та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

В ухвалі від 23.07.2026 суд також дійшов висновку, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, які належать ТОВ ВКФ «Віса» та знаходяться на його рахунках, для задоволення вимог у розмірі 43 620 180,00 грн, доцільним є накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача саме в межах суми, достатньої для можливого стягнення.

Таким чином при застосуванні заходів забезпечення позову 23.07.2026 суд вже дослідив питання їх необхідності, адекватності та співмірності, у тому числі співвідношення вартості майна Товариства із розміром майбутніх позовних вимог, та дійшов висновку про необхідність одночасного накладення арешту як на грошові кошти так і на нерухоме майно ТОВ ВКФ «Віса».

Водночас відповідно до ст. 145 ГПК України скасування заходів забезпечення позову не є способом повторного перегляду висновків суду, викладених в ухвалі про їх застосування. Підставою для скасування таких заходів можуть бути, зокрема, нові обставини або зміна обставин, які зумовили їх застосування, внаслідок чого потреба у забезпеченні позову відпала або подальше застосування відповідних заходів стало недоцільним.

Однак ТОВ ВКФ «Віса» не навело обставин, які б свідчили про припинення або істотне зменшення ризиків, встановлених судом при постановленні ухвали від 23.07.2026. Навпаки, доводи Товариства щодо достатності арешту нерухомого майна спростовуються встановленим судом фактом його попереднього відчуження.

Так, посилаючись на Звіт про оцінку майна ПП «Експерт-Рівне-Консалт» № 260605/2 від 08.06.2026, ТОВ ВКФ «Віса» зазначає, що загальна вартість нерухомого майна Товариства становить 121 825 000,00 грн. Однак як вбачається, до цієї суми включено об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56-В (земельна ділянка та адміністративна будівля з аптекою за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56-В) який Товариство відчужило іще 03.03.2026. Вартість зазначеного відчуженого об`єкта згідно зі Звітом становить 67 171 000,00 грн, тобто більше половини загальної вартості нерухомого майна, на яку посилається ТОВ ВКФ «Віса».

Отже, посилання ТОВ ВКФ «Віса» на «достатність» у його розпорядженні нерухомого майна вартістю 121 825 000,00 грн є недостовірним, оскільки ця сума включає об`єкт, який уже вибув із власності Товариства. Такий розрахунок не відповідає фактичному майновому стану Товариства та не може свідчити про те, що необхідність в арешті грошових коштів відпала.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Скасування заходів забезпечення позову можливе виключно у тому випадку, коли потреба у забезпеченні позову відпала або змінилися обставини, що зумовили їх застосування (наприклад, спір вирішено по суті, рішення виконано, відпали ризики, які існували на час вжиття заходів тощо).

Суд зауважує, що у даному випадку ТОВ ВКФ «Віса» не довело наявність нових обставин або зміну обставин, внаслідок чого потреба у забезпеченні позову відпала або подальше застосування відповідних заходів стало недоцільним.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем - за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

При постановленні ухвали від 23.07.2026 про виття заходів забезпечення позову судом визнано доцільним накладення арешту серед іншого на грошові кошти відповідача, щоб забезпечити реальне виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 зазначив, що необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти "скасування заходів забезпечення" господарським судом, який їх вжив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також "скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення" судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2026 у справі № 908/2780/25 наголосив, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову (стаття 145 ГПК України) не є альтернативою або замінником апеляційної скарги на ухвалу про вжиття таких заходів. Учасник справи не може використовувати механізм статті 145 ГПК України для перегляду висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, ухиляючись таким чином від встановленого законом порядку та строків апеляційного оскарження ухвали.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) виходив з того, що процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.

З урахуванням вищенаведеного тягар доведення обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" .

Однак наведені ТОВ ВКФ «Віса» доводи щодо достатності арешту нерухомого майна, неспівмірності одночасного арешту нерухомого майна та грошових коштів, а також негативного впливу арешту коштів на господарську діяльність Товариства не є новими обставинами у розумінні ст. 145 ГПК України. За своїм змістом такі доводи стосуються саме оцінки правильності та обґрунтованості первісного застосування заходів забезпечення позову.

Товариство також фактично посилається на обставини, які характеризують його господарську діяльність та можливі наслідки арешту. В той же час зазначені обставини характеризують сферу та соціальну значущість господарської діяльності Товариства, однак не спростовують встановленого судом ризику відчуження активів та утруднення виконання майбутнього рішення суду.

За результатом оцінки доводів, наведених Товариством суд виснує, що такі спрямовані на повторний перегляд висновків суду щодо адекватності та співмірності обраних заходів забезпечення позову, що не відповідає правовій природі процедури, передбаченої ст. 145 ГПК України.

ТОВ ВКФ «Віса» не надало жодних доказів того, що ризик подальшого відчуження майна або розпорядження грошовими коштами припинився. Навпаки, Товариство фактично просить скасувати один із двох взаємопов`язаних заходів забезпечення саме за наявності тієї обставини, яка стала підставою для їх застосування, - підтвердженої можливості вільного розпорядження активами Товариства.

Крім того, станом на день розгляду даного клопотання, судом відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ «Віса» про стягнення 43 620 180,00 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи що ТОВ ВКФ «Віса» не наведено жодних переконливих доводів про існування обставин, які б свідчили, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, змінились - суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" про скасування заходів забезпечення позову у справі № 918/902/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано "13" серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Романюк